У кожного своя рікаВіталіна Московцева
 Очі її безхмарні, наче життя завжди тільки пестило цю жінку. Але тому, хто знає актрису Запорізького обласного українського музично-драматичного театру Тетяну Нещерет, не спаде на думку назвати її "улюбленицею долі". Мабуть, ніколи вона не пливла спокійно рікою життя. Весь час - проти течії.
Офіційне визнання прийшло до актриси несправедливо пізно - лише в 63 роки їй присвоїли звання заслужена артистка України. З другого боку - провідні ролі, любов глядачів. А це важить більше. Все життя Тетяни Іванівни обвиває широка стрічка Дніпра. На його березі, в селі Халеп'ї під Києвом вона народилася, тут на річковому вокзалі вперше побачила виставу, це була "Наталка Полтавка". А невдовзі в родину прийшло горе: заарештували батька. Сільського муляра звинуватили в бажанні "повалити соціалістичний лад". Вирок - розстріл. Тоді забрали 93 мешканці села, повернулося семеро. Під час окупації в селі закрили школу, тому, коли 15-річна Тетяна поїхала до Києва, вона мала за плечима лише 5 класів та... перше місце на районному огляді художньої самодіяльності. Вона хотіла вступити до студії при одному з київських театрів, але там вимагали щонайменше 7-річну освіту. Нещерет працювала, а паралельно закінчувала вечірню школу. А коли побачила оголошення "Запрошується молодь до фабричного драмгуртка" - не вагалася ні хвилини.
1954 року Тетяні було вже 23, і навесні на Республіканському огляді художньої самодіяльності, вона здобула перше місце з художнього читання. Голова журі Наталя Ужвій вручила їй іменного годинника. Тетяна подає документи до Київського театрального інституту. Іспит з акторської майстерності склала блискуче. Але... загадкова двійка на останньому екзамені. Та помиляється той, хто думає, що для талановитої людини на сцену є лише єдиний шлях. Восени режисер Олександр Ціановський запросив її до Кам'янця-Подільського. Вона стала професійною актрисою. А заочно вчилася на театрознавчому в Київського театрального. В листопаді 1965 року приїхала до Запоріжжя. За 35 років у Запорізькому обласному українському музично-драматичному театрі Тетяна Нещерет зіграла кращі зі своїх 150 ролей; зустрілася з багатьма відомими режисерами, зокрема, Сергієм Сміяном, Миколою Равицьким, Миколою Кудиненком, Ігорем Борисом, Олександром Королем; видала п'ять поетичних збірок, багато театрознавчих статей, кілька поетичних збірокг, її прийняли до Спілки письменників України; написала три п'єси, обіймала посаду керівника літературно-драматургічної частини театру; з 1993 року очолює осередок національної Спілки театральних діячів України. Недавно на творчому вечорі ювілярка Тетяна Нещерет зовсім по-дівочому пританцьовувала разом з 25-літніми актрисами із Запорізького театру молоді, а чоловіки із Запорізького муніципального театру-лабораторії "Vie" зізнавалися, що для них вона "дівчина із замріяної Хортиці". |
