А вітер шумить...Підготували Олена Бабій, Тетяна Деркач
- Пане Сергію, як виникла ідея створення фільму? Про що прошумить нам вітер?
- Це і є загадка фільму, оскільки герої весь час намагаються вирішити для себе проблему. Вони чують такий собі внутрішній голос, і цей голос (чи шум) весь час заважає, він додає їм проблем у житті, і вони намагаються зрозуміти, про що шумить цей вітер. І розгадки цьому немає. - Хто герої картини? - Це сучасні люди, які живуть в Києві, хоча це могли б бути люди з будь-якого пострадянського простору, а може й ні, - бо кожен герой приносить свої реалії, свою психофізику. І оскільки ми знімаємо в Україні і з українськими акторами, тут є відображення нашого способу мислення, нашої психології. - Пане Сергію, чому після картин "Сільський лікар", "Співачка Жозефіна..." та фільму "...від Булгакова" ви звернулися до сучасної теми? - Я давно хотів знімати на сучасну тему. На сучасному матеріалі завжди дуже складно знімати кіно, оскільки складно подивитись на себе стороннім поглядом у ситуації, в якій ти живеш. Потім можна з'ясувати, що з тобою сталось, а в цю саму мить важко вирішити, що відбувається, особливо у наш складний час. І, як каже мій друг Вадим Леонтійович Скуратівський, "семантичний надлишок".
- До речі, про Скуратівського. Адже саме ви відкрили його у новій іпостасі, відкрили його акторський талант. Як це сталося, чому ви вирішили запросити його у картину "Співачка Жозефіна та мишачий народ", а тепер у "Шум вітру"? - По-перше, він сам себе відкрив. Він практично не грає. Він не той актор, який у когось перевтілюється. Він, на мій погляд, досить органічний. Саме в тій іпостасі, в якій він є. А моя з ним зустріч відбулася тому, що мені потрібна була людина у фільм "Співачка Жозефіна...", яка б говорила якісь дуже складні філософські тексти, і мені здалося - якби це говорив актор, це було б фальшиво, а Вадим Леонтійович їх говорить щодня. Він спілкується з допомогою такої термінології і образного ряду... і взагалі його філософський настрій дуже схожий на настрій персонажа, який був мені потрібний, тому я його і запросив. - Як ви вибираєте акторів? З вами постійно працює ваша дружина - актриса Алла Сергійко. Чи складно працювати з нею на знімальному майданчику? - І складно, і легко. Я запрошую людей, які мені цікаві, в яких я можу відчувати підтримку, можу спиратися на якісь їхні якості. Насамперед мені повинна бути цікавою особистість. Тому не має значення - чи це актор, чи хороший актор, чи поганий. Я звертаю увагу на якусь людську якість, мені близьку. Мені здається, що сучасного глядача дуже важко ошукати. Можна щось імітувати, та будь-яку імітацію одразу помічаєш. Але завжди повинно залишатись щось непорушне. Тарковський називав це "нерозчинна кришталинка людського". Людина може мінятися, але завжди залишається щось найголовніше - і воно вічне. І в кожній людині, з якою я працюю у фільмі, є така "кришталинка". Я знаю, що навкруги може зникнути все, окрім цього... - Глядач бачить все крізь око кінокамери. Тому вибір оператора є дуже важливим моментом для режисера. Від цього залежить успіх картини. Пане Сергію, якщо можна, кілька слів про Богдана Вержбицького. Чому ви запросили саме його? - Ми знайомі давно, але ще не працювали разом. Я з величезною симпатією ставлюся до самого Богдана і до того, що він робить. І, крім того, що він справжній професіонал, він ще й дуже приємна людина. Адже дуже важливо, щоб на знімальному майданчику тебе оточували близькі люди. У нас із Богданом не виникало жодних проблем, ми чудово розуміємо один одного. І, дай Боже, щоб це відбилось і на плівці. Взагалі, знімальна група - це окремий організм, і від того, як складаються стосунки у групі, залежить результат. Звичайно, у цій складній системі найближчою людиною для мене є оператор. - Про що сьогодні мріє Сергій Маслобойщиков?
- Важке запитання... Я мрію про те, щоб все, що я роблю, виходило легко для мене і для оточення. Я мрію про "моцартіанський політ"... Поділитися своїми враженнями про фільм ми попросили і учасників знімальної групи. Виконавиця головної ролі Алла Сергійко: Я тільки знайомлюсь із своєю героїнею. Я ще тільки намагаюсь її зрозуміти. Мені поки що про неї не все відомо... Оператор Богдан Вержбицький: В основу цього сценарію покладено мотиви, близькі попереднім картинам режисера. Особливе й унікальне я відчув у Сергія Маслобойщикова з перших картин, власне, з фільму "Сільський лікар". Коли з'явилася ця картина, всі зрозуміли, що він відбувся як художник. Його погляд на світ незвичайний, і я сам відкриваю для себе деякі речі завдяки Сергієві. Мені як оператору дуже цікавий його погляд на можливості кінозображення. У нас склалося повне взаєморозуміння. Але іноді Сергій ставить мені завдання, які дуже важко або й зовсім неможливо реалізувати через брак певних технічних засобів. І мені гірко від цього. Але разом ми завжди знаходимо вихід з усіх складних ситуацій. Звичайно, він дає мені можливість творчої самореалізації. ...Чудового київського вечора, коли ми розмовляли, сидячи на затишному подвір'ї неподалік від вулиці Михайлівської, раптом знявся сильний вітер. Містика... А може, дивна, незбагненна сила мистецтва, що змушує людей приходити до кінотеатру і, затамувавши подих, чекати хвилини, коли спалахне дивовижне світло екрана, щоб відкрити нам нові незвідані світи... |
В особистості Сергія Маслобойщикова є щось містичне і незбагненне. Режисер, який зумів відтворити на екрані химерний світ Кафки і Булгакова, проникаючи у підсвідоме й несвідоме, сьогодні знімає сучасний фільм. Його герої - мешканці сучасного Києва, кожен з яких живе у світі своїх власних емоцій і відчуттів, намагаючись почути музику шуму вітру...
