Домашній театр у коробочці: "Нотатки небіжчика" за "Театральним романом" М. БулгаковаАнатолій Баканурський, Геннадій Краснокутський
Щороку до 15 травня в музеї готується прем'єра нового твору М.Булгакова. Після цього вистава йде до кінця року в одному із залів музею, розрахованому на 30 осіб. 2000 року до дня народження М.Булгакова К.Пітоєва створила виставу "Біг". Так народився авторський "Домашній театр в коробочці" з одним виконавцем: автором проекту, тексту, актором, режисером, сценографом. Було сформовано програму театру, його статут, репертуар і назву. Минулого року до 75-річчя театральної прем'єри "Днів Турбіних" у МХАТі, до 75-річчя театральної діяльності Майстра, в рамках Міжнародних булгаківських читань, що проходили в музеї, було показано "Нотатки небіжчика". В цілому театр у коробочці відтворює перше враження автора-початківця у Булгакова: "Сцена зияла. Она была торжественна, загадочна и пуста. Углы её заливал мрак...". Це театр "домашній", салонний. Сцена - на кшталт вертепної скрині, з верхом, увінчаним фігурами коней (згадаймо загадкового золотого коня, що запам'ятався Максудову на учбовій сцені Незалежного театру), й пекельним низом театру. Максудов іде колами театрального міфологічного пекла згори донизу (на відміну від Данте). За авторським задумом це має підсилити присутність гри в житті Максудова, яка витісняє й саме життя. Може, тому, опинившись поза театральним простором, Максудов і стрибає з Ланцюгового моста - також згори вниз, від осоружної буденності до божевільної, але водночас і чарівної театральності. Ключовий момент вистави - самогубство головного героя "Театрального роману", навіть фото Ланцюгового моста вмонтоване в простір кімнати. Семантика води - несвідоме. Смерть Максудова, який кидається у водну стихію, ірраціональна, а отже, театральна. Недарма шекспірівський мудрець і маг Просперо топить, а не спалює свої книги - це поглинання раціонального несвідомим театрально передано в фільмі Ґрінуея "Книги Просперо" за шекспірівською "Бурею". Невипадково у світовій міфології саме водяна межа розділяла не просто життя й смерть, а дві іпостасі буття - повсякденну й ту, що репрезентує інобуття, тобто буття, вивернуте навиворіт, перевернене, у певному сенсі - ігрове. Недаремно головний герой згадує про те, що він уже залишив свій "світ перший" - університетський (перше його самогубство), а потім і світ "Пароплавства" (самогубство друге), інстинктивно підкоряючись homo ludens, що сидить у кожній людині, й прагнучи від раціональності до несвідомого. Рух героя східчастий - від золотого коня вгорі, який є фронтоном, тобто є зовнішнім щодо театру, до закулісно-задзеркального нутра. Оксиморонна форма підзаголовка твору: "нотатки небіжчика" віддзеркалюється і в назві рукопису Сергія Леонтійовича Максудова: "Чорний сніг". Мало не вперше цей сенс проявлений на театральній сцені. Вистава на перший погляд невибаглива, демонстративно аскетична. В ній немає булгаковської послідовності й важливих персонажів, істотних моментів дії - усього, що робить сюжет доступним глядачеві. Але у цьому є навмисність, задана самим романом, якому Булгаков надав ілюзію незавершеності. |
В музеї Михайла Булгакова "музейні театралії" влаштовуються регулярно. Започаткувала цю традицію вистава, поставлена Д.Лідером 1996 року у формі презентації макету до вистави "Дні Турбіних", розрахованої на професійну сцену. Задум було сприйнято, але на велику сцену він не потрапив. У 1999 р. до 200-річчя від дня народження О.Пушкіна Музей Булгакова спільно з Фондом сприяння розвитку мистецтв України здійснив новий проект "Олександр Пушкін" - п'єса М.Булгакова. "Три майстри" (Пушкін - Булгаков - Лідер). На відміну від музейного проекту "Махаон" (Ґете - Булгаков), здійсненого з Міжнародним центром Курбаса, в "пушкінському" діяли двоє виконавців: Д.Лідер і К.Пітоєва, науковий керівник і експозиціонер музею. Виставу показали кількаразово, навіть знімали для телебачення.
