Повернутись до змісту

Кіноархеологія

Підготувала Юлія Сердюкова

З 12 по 16 листопада 2001 року в Києві пройшов Європейський фестиваль німого кіно, у межах якого були представлені такі фільми: "Кармен" Ернста Любича в супроводі музики німецького композитора Армена Брюннера, "Земля" О. Довженка з музикою Олександра Попова, "Примарний візок" В. Шестрема в супроводі музики шведського композитора Матті Бюе, "Місто без євреїв" Ганса Карла Бреслауера, "Фіґаро" Ґастона Равеля з музичним колажем за мотивами Моцарта та Россіні, низка документальних фільмів Анрі Строка та інші.

Олександр Довженко

Попри, здавалось би, екзотичність і "археологічність" німого кінематографа на тлі сучасних кінотеатрів, оснащених dolby digital, в залі Музичного дитячого театру на Подолі, де проходив фестиваль, були "переаншлаги" на всіх сеансах, і склад публіки зовсім не обмежився кінокритиками та іншими "втаємниченими". Можливо, більшість глядачів привабила головна особливість фестивалю, розрекламована в афішах: усі фільмі демонструвались у супроводі живого оркестру "Музиканти Європи".

Оркестр було створено в 1995 році з ініціативи П'єра Клемана Дюбюссона, бельгійського дипломата, захопленого музикою. Його учасники - вихідці більше ніж із двадцяти країн світу. Але новостворена група не пішла шляхом традиційного оркестру - вона забажала представити музику у ширшому контексті, поєднавши її з іншими художніми формами, такими, як література, танець, а згодом і кіно. Останній випадок по суті був відновленням первинної форми співіснування Великого Німого з музикою.

Віктор Шестрем

У часи німого кіно першим завданням музики було заглушити гудіння проектора, що стояв у залі. Музиканти швидко обернули таку ситуацію собі на користь. У невеликих кінозалах ставили піаніно, і піаніст імпровізував музичний супровід. У великих містах збудували величезні зали на тисячу місць з оркестровою ямою. В суботу перед приходом глядачів дириґент переглядав фільм і робив для себе нотатки, позначаючи тут любовну сцену, там перегони між ковбоями та індіанцями, після чого добирав у бібліотеці матеріал для оркестру, що відповідав би певним сценам фільму. Інструментальні партії лежали на пюпітрах, і ввечері музиканти з листа прочитували найрізноманітніші партитури.

Пізніше композитори - і серед них такі як Сен-Санс, Мійо, Хонеґґер - почали писати музику на замовлення - до кінофільмів.

"Музиканти Європи" ставили собі за мету відтворити атмосферу колишніх кінозалів. Для фільмів "Кармен" та "Фіґаро" оркестр звернувся до старовинного прийому, пропонуючи музичний колаж, який є не стільки ілюстрацією, скільки натяком, пропозицією продовжити асоціативний ряд, відштовхуючись від цитат із відомих музичних творів. Для фільмів "Земля" та "Примарний візок" музика була написана спеціально як цілісна композиція. Нарешті, деякі фільми супроводжувались імпровізаціями на роялі у виконанні класичного тапера.

І хоча сучасний глядач уже не так безпосередньо співчуває наївним і часом незграбним героям німих фільмів, але він із задоволенням вступає у запропоновану емоційну гру, трохи схожу на знайомі йому відеоінсталяції: відпочиваючи, слухаючи чудову музику, спостерігати "рухому картинку" на екрані - відсторонено, з археологічним інтересом чи з побутовою цікавістю, але без сумніву із задоволенням.

Повернутись до змісту