Хамелеон. Ніжний і жорстокий Ґаррі ОлдменПідготувала Юлія Сердюкова
До кар'єри успішного голлівудського актора Ґаррі Олдмен прийшов з найменш придатного для цього місця. Він народився у передмісті Лондона (Нью-Кросс) в сім'ї зварника й домогосподарки. Батько покинув родину, коли Ґаррі було 7 років. Хлопчик нудився у школі й часто проводив час наодинці з собою, перевдягаючись і комікуючи. Отож, не дивно, що в 17 років він намагався вступити до Королівської академії драматичного мистецтва. Щоправда, на іспитах він не пройшов, йому навіть порадили полишити й думку про кар'єру актора. Та оскільки Ґаррі з дитинства не любив порад, у 1979 році він вступив до коледжу ораторської й акторської майстерності. Після закінчення коледжу на нього чекала звичайна доля більшості акторів у більшості країн - провінційні театри: Йорк, Колчестер, Ґлазґо. Але театральна кар'єра Олдмена просувалася досить успішно: згодом він грав уже в Королівському придворному театрі. 1985 року він отримав нагороду "За найкращу акторську роботу" за роль у виставі "Папське весілля". Саме на цій виставі його помітили продюсери фільму "Сід і Ненсі". На запитання, чому вони вибрали саме Ґаррі на роль головного героя - невгамовного панк-рокера Сіда Вішеза - вони відповіли так, як потім про цього актора говоритимуть майже всі, хто його бачив чи мав із ним справу: бо він неймовірно хвилюючий і чарівний. До цього Олдмен знявся в кількох непомітних картинах, але участь саме у цьому фільмі привернула до нього увагу Голлівуду. І саме з цього фільму починається ціла галерея злочинців і психопатів, яких Ґаррі втілив за свою акторську кар'єру: Сід, Лі Гарві Освальд, Дракула, Норман Стенфілд ("Леон"), Зорг ("П'ятий елемент"), Іван Кошунов ("Повітряні сили №1") тощо. Його амплуа - пристрасні негідники, його цікавлять суперечності й протилежності: злодій, що плаче на церковному вівтарі; син, що виховує матір; ніжний батько, сповнений ненавистю; монстр, якого роздирає ніжність. У фільмі Люка Бессона "Леон"він грає божевільного мафіозо, за чиїм наказом винищують до ноги цілу сім'ю, поки він наспівує собі під ніс Бетховена. Всі його "погані хлопчики" наділе-ні бодай маленькою часткою сентиментальної сла-бкості, своїм власним "че-рвоним куточком" у душі. І якщо за ними вже не тягнеться шлейф захоплених фанатів-послідовників, як за Міккі та Мелорі Нокс, вони все ж таки задовольняють одвічну потребу американців у спів-чутті до своїх злочинців.
Ґаррі витратив акторське життя, відшліфовуючи свій "темний образ" до рівня мистецтва. Його Дракула - найсимпатичніший вампір за всю історію екранізації цього роману. Де ще можна побачити Князя Темряви, який так переконливо обливається сльозами над своєю коханою. Роль Дракули - це перша головна роль Олдмена у фільмі з таким величезним бюджетом. Переломний момент у його житті: після дванадцяти років більш-менш успішної кар'єри він опиняється на порозі голлівудської Алеї Зірок -перспектива, яка злякає кожну інтеліґентну людину. Це одна з його найцікавіших робіт. Дракула у фільмі з'являється в різних, часом зовсім протилежних образах: шляхетний трансільванський граф у довжелезному багряному плащі й високій перуці; потворний перевертень, що ґвалтує дівчину; монстр у вигляді величезного кажана, що спілкується з людьми з-під стелі; елеґантний красень-англієць, який зваблює Міну; ослаблений 400-річний упир у слизовій оболонці. Важко повірити, що все це грає 34-річний молодик з неслухняним волоссям і триденною щетиною, який у житті носить переважно джинси й футболки. Ґаррі Олдмен належить до тих акторів, які переконані: перше ніж братися за зйомки, роль треба приміряти на себе і, якщо можна, навіть трохи поносити. Так, для того, щоб якомога точніше передати демонічні інтонації трансільванського акценту, Ґаррі Олдмен брав спеціальні уроки співів перед зйомками та озвучуванням "Дракули", навіть прослуховував записи з виттям сибірських вовків. Він зумів понизити свій тенор на октаву. Знаменита фраза Брема Стокера: "Прислухайся до них, цих дітей ночі, яку солодку музику вони співають," - звучить у фільмі вуркотливим баритоном, від якого кров холоне у жилах. Це чи не найбільший талант Ґаррі - він чує музику голосу і, маючи бездоганний слух і гнучкі м'язи гортані, може відтворювати будь-який акцент. Голосом він грається так, як інші актори граються мімікою. Та, на жаль, наші глядачі можуть оцінити тільки останнє - відому "хамелеонівську" посмішку, яка може бути і сатанинською, і саркастичною, і янгольською.
За словами Копполи, Олдмен занадто багато уваги приділяє емоційному у грі, і цим він більше схожий на американських акторів. Прочитавши сценарій "Дракули", Ґаррі одразу зрозумів, що це його роль. Дивно звучить? Але якщо придивитись уважніше - граф 400 років шукав свою кохану: "Я пройшов крізь океани часу, щоб знайти тебе". Ґаррі втратив батька, якого йому бракує і досі, він тричі розлучений. Признається, що коли на екрані плаче граф Дракула, в душі плаче Ґаррі Олдмен. "Станіславський? Я прочитав з нього шість сторінок - і покинув! Мені не треба його читати - я роблю це інстинктивно". Режисерський дебют Ґаррі Олдмена "Не ковтати!" - драма про стосунки в сім'ї, де п'ють і вживають наркотики. Фільм дуже особистий: він пройшов неодноразово крізь реабілітаційні служби алкоголіків і особливо гордий з того, що прочитав у відгуках критиків: "Цей фільм є повною протилежністю "На голці", бо герої останнього викликають симпатію всупереч усьому, а після фільму Олдмена зникає бажання навіть думати про алкоголь і наркотики." На класичне запитання журналістів "що ж далі?" (які фільми збирається знімати, які ролі грати тощо) відповідає просто: не знаю. Лихоманка амбіцій минула. Пристрастю, яку не виплеснув у кіно, спалив багато гарного в особистому житті (про що не любить говорити). Хочеться жити теперішнім. Далі буде видно. Критики запитують себе, де джерело тієї інтенсивної енергії, яку випромінює Ґаррі Олдмен, котрий попри своє англійське походження швидко завоював симпатію Америки. Блискучий мімік і розумний, уважний дослідник, він технічно відповідає образу класичного британського актора. Але він також має американське прагнення вкласти в роботу своє власне життя, хоч би яка була його роль. Він володіє умінням, що є чи не основною складовою акторського таланту: прикладати власний емоційний досвід до будь-якої запропонованої ситуації. Зрештою, звідки ще актор може брати матеріал для своєї роботи? Власне життя - це єдине, що у нього є. |
Ґаррі Олдмен відомий як актор-хамелеон. Він знімався у багатьох фільмах, які дуже відрізняються поміж собою: від іронічного облудника Розенкранца ("Розенкранц і Гільденстерн мертві", 1990, режисер Том Стоппард) до драматичного Людвіґа ван Бетховена ("Безсмертна кохана", 1994, режисер Бернард Роуз), від документальної драми "JFK" (у ролі Лі Гарві Освальда; 1991, режисер Олівер Стоун) до містичного трилера "Дракула Брема Стокера" (в ролі Дракули; 1992, режисер Френсіс Форд Коппола). 1997 року він дебютував як режисер і сценарист у фільмі "Не ковтати!". Інші відомі фільми за його участю: "Сід і Ненсі" (1986, режисер Алекс Кокс), "Трек 29" (1988, режисер Ніколас Роуґ), "Леон" (1994, режисер Люк Бессон), "П'ятий елемент" (1997, режисер Люк Бессон), "Повітряні сили №1" (1997, режисер Вольфґанґ Петерсон). В Голлівуді його називають лідером так званої "британської групи", до якої серед інших зараховують Тіма Рота і Пола Макґанна.
