Інтеґрація в театральний Інтернет-простір УкраїниГанна Тарасова, Вікторія Луньова
Інтернет - це величезний, світового масштабу клуб за інтересами, де можна знайти будь-яку інформацію. Ми вирушаємо в мандрівку по сайтах та інтернет-сторінках, присвячених вітчизняному театру.
Враження перше, приємне Нам вдалося побувати на численних київських і реґіональних театральних сайтах. Їх не так уже й мало. Високоякісні відео- й аудіоначинки, що просто не можуть не привернути уваги, - це проект "Сага: театр" (www.dax.com.ua), сторінка театру-студії імпровізації "Чорний квадрат" (www.-kvadratheatre.com) та сайт театру ляльок "Патефон", Вінниця (www.geocities.com/alexander_mal_ua/index.html). Всі вони дотепно побудовані, якісно оформлені, містять багато фотоматеріалів. "Сага: театр" навіть шляхетно узяв на себе обов'язок розмістити широку інформацію про численні київські театри, але ця частина проекту поки що не здійснена. З ними конкурує охайно, але невибагливо оформлений ВІРтуальний Театральний Проект (www.virtep.org), що виграє обсягом інформації. Найголовніше, за що хочеться подякувати авторам сайту, - це інформація про всі театри України: не просто назва - адреса, а й історія кожного з них, імена художнього керівника та основних акторів трупи, поточний репертуар. У "Зв'язках" можна знайти адреси мистецьких сайтів далекого та близького зарубіжжя. "Бібліотека" містить незначну кількість п'єс українських драматургів, але всі їх можна і подивитись, і "скачати" собі в комп'ютер. "Афіша" сповіщає про мистецьке життя столиці. Повідомлення про культурно-мистецькі заходи в Києві й усій Україні розміщені на інформаційно не менш насиченому, але занадто академічному офіційному сайті Міністерства культури і мистецтв України (www.mincult.gov.ua/ukrrus.htm). Згадані сторінки нічим не поступаються зарубіжним театральним сайтам - ані оформленням, ані інформативною цінністю. Це легко перевірити, зазирнувши, наприклад, на московські театральні сторінки (найдоступніші завдяки тому, що не існує мовного бар'єру). Після першого занурення в море інформації раптом виникає
Враження друге, насторожене Світовому рівню відповідає величезна кількість запитів і запитань. А у відповідь - кілька краплин інформації. Позитивний приклад закордону, де масово створюються офіційні й аматорські сайти театрів і студій, театральних рухів, окремих значних персон сцени й екрана, форуми, що спеціалізуються на мистецтві, сторінки преси, - такий приклад не міг не надихнути ентузіастів. Саме ці першопрохідці "Всесвітньої павутини" і поспішили зайняти свої ніші в Інтернет-просторі кілька років тому, коли Інтернет-бум починався. У багатьох ентузіазму (на якому і все інше в театрі тримається) надовго не вистачило. На сьогодні цінність для користувача Інтернет становлять кілька театральних сайтів, зроблених за схожою схемою. Статтю, присвячену історії театру, репертуарну афішу, анотації на вистави і фотографії акторів містять солідний, красиво, в дусі власної афіші оформлений сайт Київського театру російської драми ім.Лесі Українки (www.rusdram.kiev.ua), і без претензій, але добротно зроблений сайт (www.theatre.-kharkov.ua), що включає в себе одразу шість театрів Харкова: опери і балету, російської та української драми, музичної комедії, ТЮГ, театр ляльок і навіть цирк (за якістю фотоматеріалів останній виграє). Інші сайти, на жаль, викликають сумні думки. Українські театри понастворювали величезну кількість сайтів. А доглядати їх?
Оновлення Театр "Колесо" має хороший сайт, що містить портрети акторів, і фото, і афішу, правда, оформленння підвело - його не дуже зручно читати через занадто строкате тло.(www.culture.allkiev.com.ua/koleso). Але він востаннє оновлювався 2001 року. Дуже лаконічна сторінка Національної опери (www.geocities.com/kievopera/) також обмежилась репертуаром на січень минулого року. До них приєдналися сайт театру "Браво", що складається з репертуарного аркуша і кількох значних за обсягом статей про художнього керівника Любов Титаренко (www.bravotheater.kiev.ua/lubov.html), і яскравий і так само застарілий сайт ТЮГу (www.culture.allkiev.com.ua/tuz). Зовсім сумно стає після перегляду сторінок Миколаївського художнього російського драматичного театру (www.rusteatr.narod.ru), Луганського молодіжного Емоційного театру "МЄТЛУГ" (www.telecom.lg.ua/theare), Київської театральної сторінки (www.geocities.com/azazello23), театрального проекту "Долина" (www.dolyna.narod.ru), Дніпропетровського театру-студії "Верим!" (www.teatr-verim.narod.ru), Харківського театру-студії "Парнас"(www.-center.kharkov.com/-parnas/). Прикро до сліз переглядати ці сайти. Так убого подавати інформацію про свій театр - це антиреклама! Персональні сторінки Симпатичний і навіть з відеоуривками з вистав сайт Андрія Жолдака не оновлювався з 1999 року. (zholdak.relc.com/offer.htm) - це єдиний приклад персонального театрального сайту. Навколо букети офіційних і неофіційних сайтів футболістів, боксерів, естрадних співаків, зініційовані й самими зірками, і їхніми фанатами - і жодного присвяченого акторам! Будемо чекати, поки прихильники того чи іншого митця зроблять, чи, може, театри самі схаменуться? Інтернет-конференції Єдина конференція, відображена в Інтернеті (це ініціатива Надії Мірошниченко в 1997 році на сайті Києво-Могилянської академії www.-ukma.kiev.ua), присвячена проблемам організаційно-структурної трансформації сучасного театру. Інформація про цьогорічні читання сучасної німецької драматургії і конференцію з цього приводу розміщена на сайті Гете-Інституту (www.-goethe.de/kiev), але це не театральний сайт, тому інформація навряд чи набуде широкого розголосу. "Mincult" запланував на своїй сторінці "Інтернет-конференції", але поки що цей розділ не містить жодної. Потреба таких конференцій всім зрозуміла - адже в Інтернеті всіх зібрати легше, ніж влаштовувати з кожного приводу справжній "круглий стіл". Форуми Треба також давати змогу висловитись і глядачам. Про форуми на своїх сайтах подбали лише театр ім. Лесі Українки і "Березіль" (www.berezillia.com.ua), але, на жаль, відвідування їх дуже невелике. Брак або низька якість фотоматеріалів теж не підвищує популярності українських театральних сайтів. Жоден театр не дбає про те, щоб розміщувати на своїх сайтах рецензії та інтерв'ю, присвячені власній же творчості. Тоді як московські сторінки дають змогу скласти враження про останні прем'єри не тільки з анотацій власного виробництва, а й з добірок преси. Інтернет - це ще один інформаційний гіпер-простір, дуже популярний, який можна вважати розумною рекламою. А вона не завадить мистецтву. Замість післямови деякі фантастичні думки - непогано було б мати мистецькиу енциклопедію, що містила б докладну інформацію про акторів, режисерів, сценографів, композиторів, які працюють у театрі (з фотоматеріалами); - проводити дискусії он-лайн на обрану ініціаторами тему; - мати форуми для проведення інтернет-конференцій; - розвивати рекламу театрів через Інтернет; - проводити різноманітні конкурси, наприклад, на найкращий відгук, з призами у вигляді запрошень на вистави; - запровадити і розвинути систему замовлення квитків через Інтернет. |
Знайомство
