Ганс Шлеґель відстоює українське кіноОлександр Янтарьов
Працюючи на Заході, Шлеґель боровся зі стереотипами й упередженістю сприйняття кінематографа соціалістичного табору та СРСР як суто пропагандистського й агітаційного, без художніх надбань, а це було навіть небезпечно в ті часи. Пан Шлеґель займався навіть презентацією кінематографа цього реґіону з 1976 року на міжнародних кінофестивалях у Швейцарії та Німеччині, з 1985 року - на Берлінале. Після падіння Стіни він привернув увагу до феномену кіно "перебудови" і особливостей розвитку національних кінематографій пострадянських республік. Його завжди характеризували принциповість, об'єктивність, однакова увага до його "старих" і "нових", "великих" і "малих" національних шкіл та напрямків. Він неодмінний учасник міжнародних кінофестивалів в Україні, Росії, Чехії, Словаччині, Угорщині, Бразилії, Індії, бере участь у міжнародних симпозіумах, очолює роботу теоретичних симпозіумів у Штутґарті й Вісбадені. Доктор Шлеґель опублікував багато теоретичних статей, кілька десятків книг, зокрема, з історії кіно Румунії, Вірменії, Балтії, Польщі тощо, переклавши німецькою книгу про кіно А. Тарковського, листи Ейзенштейна, теоретичні розвідки О. Сокурова, А. Пелешьяна та ін., зробив їх доступними для німецькомовного читача країн Європи. Маючи чітко визначену громадянську позицію, Г. Шлеґель у своїй роботі незмінно керується принципами демократії, пацифізму, гуманізму, бажанням сприяти розвиткові національного кінематографа різних країн. За завданням Ґете-Інституту він популяризує надбання німецького кінематографа в Бразилії, Ефіопії, Казахстані, Молдавії, Україні та інших країнах. Давні й плідні контакти пов'язують німецького дослідника з українським кіно. Йому не раз доводилося відстоювати навіть перед керівництвом Берлінале необхідність знайомити німецького глядача з особливостями й надбаннями кіномистецтва України. На престижних кінофестивалях він представляв українське поетичне і документальне кіно, майстрів і студентську молодь, провокативне кіно Кіри Муратової ("Астенічний синдром", "Лист в Америку", "Другорядні люди"), а також фільми "Сашко","Місія Р. Валленберґа", "Голос трави". Відібрані ним фільми одержували нагороди Берлінале, у Вісбадені, Кіра Муратова до того ж відзначена Ґран-прі Берлінської академії мистецтв. Доктор Шлеґель зробив свій внесок у популяризацію творчості О. Довженка у ФРН. Під час Днів культури України в Німеччині (2000) очолив перший українсько-німецький симпозіум з питань кінематографа. Разом з пані Скотті ("Інтерфільм") він сприяв показу на дуже престижному каналі німецького ТБ "Арте", який транслює свої передачі також на Францію, українських кінокартин: вже демонструвались "Тіні забутих предків", на черзі - фільми Л. Осики. Протягом багатьох років пан Шлеґель є неодмінним учасником МК "Молодість". На завдання Ґете-Інституту неодноразово проводив семінари, зокрема на такі теми: "Кіно і психоаналіз", "Брехт і кіно", "Фільми німецького експресіонізму". Низка праць кінокритика була опублікована в Україні: "Довженко в Берліні" ("Кіно-Театр", 2001), "Творчість Кіри Муратової" ("Кіно-Коло", 2000), "Панорама світового кіно" (1997), "Субверсивная камера. Иная реальность" ("Аквилон", Вінниця). Завдяки йому відбулися світові прем'єри фільмів "Прощай, Америко!" О. Довженка, "Прометей" І. Кавалерідзе, "Джальма" А. Кордюма. Про них він зробив доповідь і на семінарі у Східно-Європейському інституті (Берлін). Упродовж років Г. Шлеґель знайомив німецького глядача з доробком українських майстрів, популяризував досягнення українського кіно та сприяв формуванню його європейського іміджу. Г.Шлеґель обраний Почесним членом Словацької академії мистецтв, нагороджений на фестивалі в Палермо (1992), малим "Золотим Ведмедем" 51 МФК (Берлін). |
Доктор Ганс Іоахім Шлеґель - відомий в Європі кінокритик, теоретик, історик кіно. сферою його зацікавлень є як теоретичні питання кіномистецтва, так і вивчення та популяризація кінематографа країн Центральної і Східної Європи. За його твердженням, там, власне, сформувався багатий формою, експериментальними пошуками та духовністю світ кіно ще в часи існування "залізної завіси".
