Берлінале-2002. На запитання "Кіно-Театру" відповідає Богдан Ступка, актор, художній керівник театру ім. ФранкаЗаписала Лариса Брюховецька. 20.02.2002
 - Богдане Сильвестровичу, ви щойно повернулися з кінофестивалю в Берліні, де відбулася світова прем'єра фільму Юрія Іллєнка "Молитва за гетьмана Мазепу". Фільм як мистецьке явище незвичний, випадає із стандартів світового кіно. Як його сприйняла фестивальна публіка? І яке ваше враження від фестивалю?- Коли наша делегація приїхала в Берлін, ми побачили у каталозі анонс нашого фільму, в якому було написано німецькою: "Українсько-російський фільм "Молитва за гетьмана Мазепу" про українського націоналіста Мазепу". Наступного дня вийшов щоденний бюлетень, де цей фільм уже подавався як "російсько-український". Ось вам і відповідь про враження! Ми не могли збагнути - звідки така інформація? Адже ні російських грошей, ні учасників з Росії у цьому фільмі немає. Він виключно український. Ми намагалися з'ясувати, де організатори фестивалю взяли цю інформацію. Виявляється, з якоїсь російської газети. На прес-конференції ми це спростували, але ви розумієте, що не всі були на прес-конференції й тому повірили каталогам. - А хіба Україна не надсилала дирекції фестивалю інформацію про фільм? - Ну що ви! Разом із копією надіслали інформацію. Зрештою, вона є і в титрах фільму. - Один із наших кінокритиків бідкався в газеті "День", що знову Україна не заявила про своє кіно інформаційною продукцією. - Нічого подібного. Завдяки інвестору - продюсерському центру "Родовід" - було випущено ілюстрований англомовний буклет фільму, який ми розмістили на польському стенді, й усі критики і журналісти могли його отримати. - А тепер про резонанс фільму. - В рамках фестивалю відбулося п'ять переглядів. Один, щоправда, пізній, почався о 22.30, а фільм - масштабне полотно, іде 154 хвилини. Якщо врахувати, що перегляди на Берлінаре починаються о 9.00 ранку, то треба було неабиякої витривалості, щоб додивитися до кінця. Але, безперечно, інтерес до фільму був великий, а ставлення неоднозначне. Про це засвідчила і прес-конференція. Кореспондент "Известий", наприклад, запитав мене: "У фільмі Єжи Гофмана "Вогнем і мечем" ви зіграли Богдана Хмельницького, який приєднав Україну до Росії, а в цьому фільмі - Івана Мазепу, який намагався, навпаки, відєднати Україну від Росії. Як це зрозуміти?" На це я відповів: "Неправда. Вони обидва прагнули незалежності України". Або ще таке запитання: "Чому Україна на десятому році незалежності поставила антиросійський фільм?" На що ми відповіли: "Не антиросійський, а антиімперський. А це різні речі, адже зрозуміло, що українські митці нічого не мають проти росіян". Вів прес-конференцію німецький кінознавець Ганс Шлеґель, який високо оцінив наш фільм. Найбільше мені заімпонували слова Олександра Аскольдова, постановника знаменитого фільму "Комісар", який був заборонений. Він сказав: "Я багато чого не приймаю у цьому фільмі, але я приймаю його як певну точку зору. Я не все зрозумів, але цей фільм - моноліт, і в ньому я відчув велику любов авторів до своєї батьківщини". Олександр Аскольдов, до речі, живе зараз у Німеччині. - Можна сказати, що Юрій Іллєнко дозволив собі розкіш залишитись самим собою, бути своєрідним і не йти за диктатом сучасної кінематографічної моди. - Юрій Герасимович визначив стиль своєї режисури в цьому фільмі як "перенасичений розчин", а жанр фільму як молитва, що означає антитезу анафемі. Справді, сьогодні знайти фільм настільки потужної образності фактично неможливо. Юрій Іллєнко скористався з творчої свободи. - Справді, сьогодні в Україні, як ніде, можна творити фільми так, як забажається, не озираючись навіть на комерційні аргументи... - Щодо комерційних аргументів, то в Берліні було укладено домовленість із польським "Кредит-банком" про те, що поляки беруться за дистриб'юцію "Мазепи". Ви знаєте, що поляки вміють це робити. Але вони висловили побажання, щоб у фільмі були польські епізоди (біографія Мазепи дозволяє це зробити). Тому будуть ще дозніматися епізоди і фільм дещо зміниться. Таким чином, його прем'єра відбудеться не раніше вересня 2002 року. А поки що автор фільму одержав запрошення на вісім кінофестивалів, в тому числі у Вісбаден і Карлові Вари. |
