Поява будь-якого українського фільму на екрані досі сприймається як саможертовний подвиг знімальної групи. В цьому одна з найбільших перепон для розвитку вітчизняного кіно - адже фільми, зовсім не варті уваги, яку їм приділяють, стають гучними подіями. Київська публіка згідна вгамовувати свій кіноманський голод у будь-який спосіб. Це підтвердила прем'єра короткометражного дебюту Сергія Наталушка "Обережно - пофарбовано!", що відбулася у Будинку кіно на початку лютого.

Як сказав один із співавторів сценарію Михайло Іллєнко, задум стрічки з'явився у нього близько 30 років тому, і лише завдяки особистим здібностям молодого режисера С. Наталушка ідею нарешті вдалося перенести на екран. Після перегляду ця заява викликала подив: адже фільм являє собою дуже простий, де в чому навіть примітивістський етюд. Хоча цілком можливо, що за тридцять років лежання у довгому ящику ідея була спростилася до невпізнавання.

В основі комедійного сюжету лежить історія одвічної суперечності між художником та світом, який художника не приймає. Подано це у вигляді комедії ситуацій з домішками побутової філософії. За весь фільм герої не вимовляють жодного слова. Дія розвивається за допомогою гегів, на жаль, не завжди дотепних. Вже вкотре спроби гумору в молодому українському кіно викликають співчуття: таке враження, ніби молоді кінематографісти жартують тільки про горілку та голих жінок. Єдине, що потішило - незрівнянно вища за інші дебютні картини якість фільмування. Кожен член знімальної групи, мабуть, бачив у цьому трагікомічному сюжеті певний відбиток власного життя. Цілком можливо, саме це вплинуло на рівень їхньої роботи: фільм поставлено, відзнято, зіграно, змонтовано професійно. Це вже можна вважати досягненням.