У трупі видатного режисера, засновника першого українського професійного театру М.Кропивницького було дві Марії Костянтинівни: Адасовська й Смирнова. Перша взяла сценічний псевдонім "Заньковецька" від рідного села Заньки, друга - "Доленко" від слова "доля". Згодом обидва ці прізвища стояли поряд на театральних афішах.

Марія Смирнова народилася восени 1867 року й одразу залишилася сиротою - мама померла від пологів, батько загинув ще до народження дочки. Дівчинка зростала в передмісті Петербурга на руках у брата Петра. 1883 року шістнадцятирічна Маша дізналася з листа тітки з Єлисаветграда про заснування театральної трупи Марком Кропивницьким й одразу ж подалася туди потай від брата, не маючи ані шеляга в кишені, а лише красу, молодість та палке бажання служити сцені. Марко Лукич прийняв її і виростив з неї актрису, хоча вона не мала ані музичної, ані театральної професійної освіти.

2002 року виповнюється 120 років з моменту заснування М.Л.Кропивницьким професійного українського театру, що згодом дав світові цілу плеяду блискучих корифеїв: М.К.Заньковецьку, П.К.Саксаганського, А.П.Затиркевич-Карпінську та ін. Значним внеском долучилася до розвитку цього театру талановита молода актриса Марія Костянтинівна Доленко, яка прийшла до трупи М.Л.Кропивницького 1883 року у віці шістнадцяти років.

1995 року завідувач науково-фондового відділу афіш та програм Державного театрального музею ім.А.Бахрушина, заслужений діяч культури Росії Тетяна Сергіївна Небесна розшукала в архівах сорок афіш та чотири програмки з іменем М.Доленко, що стояло навпроти таких ролей, як Галя з "Назара Стодолі" Т.Шевченка, Катрі Дзвонарівни з "Не так склалось, як жадалось" М.Кропивницького, Прісеньки з "Шельменка" Г.Квітки-Основ'яненка. Ми пропонуємо в цій статті добірку відгуків з дореволюційної преси про гастролі театральних колективів за участю Марії Доленко, з яких можна прослідкувати за її сценічною еволюцією.

З 28 грудня 1888 року до 19 лютого 1889 року в Одесі виступало товариство російсько-малоросійських артистів під орудою М.Садовського. Про початок гастролей повідомила газета "Одесский вестник" у рубриці "Театр і музика" (30 грудня 1888р., №349), де в статті "Малоросійська драматична трупа" критик, прихований за псевдонімом Z, написав: "Улюбленці одеської театральної публіки - малоросійські артисти - почали свої вистави 28 грудня у Новому театрі. Вистави розпочалися давно написаною, проте вічно юною п'єсою "Наталка Полтавка" (ранкова вистава). Увечері йшла п'єса "Назар Стодоля" із хором "Вечорниць" П.І.Нищинського. публіка із захопленням зустріла малоросійських артистів. І це не дивно: кращого добору артистів не має жодна російська трупа..."

"З 11 листопада до 21 грудня 1889 року трупа М.Садовського знову гастролювала в Одесі. 21 листопада газета "Одесский листок" (№311) у рубриці "Театр і музика" вмістила таку рецензію за підписом "Многороссъ": "Давно не доводилося нам бачити гучнішої й веселішої вистави, ніж у неділю вдень. (...) Увечері йшов "Назар Стодоля", відома п'єса Т.Шевченка. Пані Доленко дуже мило провела роль Галі: зовнішність у неї сценічна і є всі можливості зробитися артисткою (тут і далі курсив мій - М.В.). Доволі типова була Стеша (пані Маркова), економка сотника..."

"З Одеси трупа Садовського поїхала на гастролі до Миколаєва, які тривали з 22 грудня 1889 р. до 11 лютого 1890 р. Виступи відбувалися у театрі Монте. В номері 283 газети "Южанин" читаємо: "Поставлена у вівторок малоросійська опера "Наталка Полтавка" пройшла доволі успішно... Гра загалом усіх виконавців така... природна й настільки захоплює увагу глядача, що багато хто забувається й аплодує під час гри, спиняють акторів на півслові, змушують повторювати їх одне й те саме по кілька разів... Зіграна у середу драма "Назар Стодоля" пройшла із тим самим успіхом, що й "Наталка Полтавка". Збір був першого разу повний, а другого разу майже повний".

"З 23 квітня до 23 травня 1891 року у Мінську проходили гастролі трупи М.Старицького. Наведемо одну з рецензій того періоду, надруковану в газеті "Минский листок", №37, вівторок, 7 травня 1891 року: "Поставлена в неділю оперета "Сорочинський ярмарок" зібрала у театрі (...) багато публіки... Усіх вимог було блискуче дотримано у неділю трупою М.Садовського: на сцені були не артисти, що зображали народ, а сам народ: жодної робленості, жодного перебільшення, а лише життя, саме життя, яке захоплювало глядача".

"З 20 жовтня до 5 листопада 1891 року трупа М.Кропивницького гастролювала в Одесі. Спектаклі йшли у Новому театрі. Газети "Одесские новости", "Одесский листок", "Новороссийский телеграф" віддзеркалюють ставлення темпераментної одеської публіки до вистав цієї трупи. Ось уривок з газети "Одесский листок", п'ятниця, 1 грудня 1891 р., №284. Рубрика "Театр і музика". "Поставлену два дні тому у Новому театрі оперету "Чорноморці" було розіграно малоросами із звичною жвавістю. Найбільш вдало було розіграно ролі козака Кабиці (п.Кропивницький), Ілька (п.Манько) та дівчини Кулини (пані Зарницька). Виконання пані Зарницькою ролі зрадженої нареченої було проведено так художньо (...), особливо артистично вона виконала сцену відчаю, що охоплює Кулину, коли вона дізнається про зраду Кабиці, який забув її заради багатої Дробинишиної дочки Марусі. У ролі цієї останньої виступила пані Доленко, яка виявила прекрасний голос та вдало провела сильну сцену прощання із своїм коханим козаком Іваном (пан Стодоля)..."

"Останніми були гастролі трупи Кропивницького у Санкт-Петербурзі з 10 листопада до 20 грудня 1891 року. Про їх відкриття повідомила газета А.С.Суворіна "Новое время" (субота, 9 листопада 1891р., №5639) у рубриці "Театр і музика": "Для відкриття малоросійських вистав трупи М.Кропивницького у залі Кононова в неділю 10 листопада йде драма "Дай серцю волю, заведе в неволю" - драма із співом і танцями, написана Кропивницьким. Автор виконає роль Івана Непокритого. У понеділок відбудеться драма Шевченка "Назар Стодоля", а у вівторок - "Зайди-Голова" М.Кропивницького. У цих виставах виступають пп.Затиркевич, Немченко, Зарницька, Доленко, Борисоглібська та ін., пп.Кропивницький, Суслов, Левицький, Загорський та ін." Газета "Петербургский листок" (середа, 13 листопада 1891 р., №309) у рубриці "Театральний кур'єр" писала: "Зал Кононова. Поставлена 11 листопада у залі Кононова відома драма Шевченка "Назар Стодоля" дала можливість публіці ознайомитися з деякими новими силами п.Кропивницького. у ролі Галі виступила молода актриса пані Доленко, яка дуже мило передала тип простенької, наївної дочки сотника, шалено закоханої в Назара... Поставлений на завершення "Ведмідь" Чехова був хвацько й весело розіграний пані Зарницькою та паном Михайловим... Російські водевілі у товаристві п.Кропивницького обставляються старанно, що далеко не завжди трапляється і на професійних російських сценах".

"І врешті наведемо рецензію з "Петербургского листка" за середу, 11 грудня 1891 р., №339. (Рубрика "Театральний кур'єр"): "Зал Кононова. П'єса "Підгіряни", поставлена товариством п.Кропивницького, пройшла з великим успіхом... На початку вистави пані Доленко виступила у драматичному етюді "Шлюб" (головна роль хористки місцевого хору Зіни Липиної у водевілі Гаріна). Сам по собі цей драматичний етюд є мелодраматичною нісенітницею. Щодо виконання, то ми гадаємо, що з пані Доленко під керівництвом досвідченого режисера вийде гарна актриса, бо вона має для цього всі дані".

Ми назвали лише шість міст, де відбувалися гастролі труп М.Кропивницького, М.Старицького, М.Садовського; навели відгуки на ці гастролі лише деяких газет. Проте навіт цього досить, щоб зробити висновок про високий рівень першого професійного українського театру, який зберігався у клопотах постійних переїздів, злиднях та нестатках.
Наостанок висловлюю подяку Тетяні Сергіївні Небесній за розшук театральних афіш з іменем М.Доленко, відомому київському театрознавцю Єфросинії Савівні Хлебцевич, яка підтримала мої пошуки, а також науковому керівникові київського музею М.О.Булгакова Кірі Миколаївні Пітоєвій, що стояла біля їх витоків. А також хочу повідомити: Марія Костянтинівна Доленко - моя бабуся.