Сьогодні, 5 травня, прозвучала передача по першій програмі українського радіо під рубрикою, щось на зразок "запитуйте - відповідаємо". Один із чиновників - член Національної Ради з питань телебачення - відповідав на гострі питання слухаів. Недавно на одній із наукових конференцій українське телебачення було визначене як найбрудніше у світі. Для цього не треба міжнародних експертів - ми в цьому переконуємось зранку до ночі. Чиновник з цим охоче погоджується.

Далі запитання структурувалися по окремих сегментах або проблемах: домінанта на телебаченні низькопробної розважальності, надмірність насильства і розбещеності, передозування рекламою. Відповіді, які прозвучали, - це не відповіді, але вони симптоматичні, у них як на долоні видно повний параліч держави, яка не здатна дати раду отому брудові.

На два запитання: перше - чому на телебаченні стільки зубоскальства, різних лото і т.п? друге - чому для такого роду примітивних передач запрошуються ведучі з Росії? чиновник, оминувши друге запитання, відповів: так, багато таких передач, але для рекламодавця, який платить гроші за розміщення реклами, головним є рейтинг передачі. А саме розважальні передачі мають найвищий рейтинг. Немає значення, якого рівня ці передачі, головне, що їх дтивиться молодіжна аудиторія до тридцяти (тобто телебачення послідовно вирощує споживача). Споживач, на думку чиновника, - це альфа і омега нашого існування, без нього просто може не вижити реклама! (Уявляєте, що тоді станеться? І як ми взагалі жили без реклами? Хіба то життя. Нам нічого тотально не нав'язували, ми могли дозволити собі думати. Думати про моральність і аморальність, про стосунки між людьми, зрештою, про відповідальність перед совістю за якісь свої вичнки, могли насолоджуватись прекрасним - природою, почуттями, мистецтвом. І до цього всього телебачення також мало стосунок, несло мільйонній аудиторії відповідні цінності. О, сьогодні ніяк його в цьому не запідозриш. У нього план з реклами - догнати і перегнати Росію, телебачення якої має більші прибутки з реклами, ніж наше рідне. Так що, шановний глядачу, тебе чекає прекрасне майбутнє разом з телевізійною рекламою. А чиновник з Національної Ради кістьми ляже, аби наш ефір був відданий для бруду і розумового та морального розтління тебе, глядачу).

Був ще запит: один із слухачів обурювався морем крові й насильства на екрані, надмірністю розпусти, які з механічною невтомністю продукує вічно процвітаючий й усим задоволений Голлівуд. Може ти, глядачу, хочеш це припинити? Або хоча б обмежити його за допомогою втручання держави? Ні в якому разі, - відповідає чиновник. - Цензура у нас заборонена законом. (Свобода для насильства і розпусти на екрані - це святе. Якщо ж хто-небудь, в чаду унормованого телебаченням насильства, ненароком підстрелить того чиновника, то він в останню мить свого земного життя не встигне здогадатися, що трагедія - наслідок його ж діяльності, точніше бездіяльності й безвідповідальності).

Ще хтось із небайдужих слухачів зауважив, що з екранів телебачення рекламують горілку, спокушаючи і так далеких від тверезості громадян нашої країни. І що був ніби-то закон прийнятий, який забороняє рекламу алкоголю. Був, - черговий раз погоджується чиновник. Але якщо ви бачите на екрані "Старий друже", чи "Неміров", то ви помиляєтесь, якщо це реклама горілки. Це називається рекламою торгової марки. Питання є? Питань немає. До побачення.

Ні. Це не параліч державної волі. Це інше явище. Називається воно продажність. Продається все, що можна продати в цій державі, а попит на телеефір існує постійно.І з цієї передачі я зрозуміла одне, що держава в особі цього чиновника не збирається впливати на власне телебачення, бо в чиновника є одне бажання - продати.

І тільки наша, глядачу, спільна пасивність, навіть байдужість дозволяє чиновникам це робити. Якщо ми не втрутимось, не виборсатись нам з цунамі бруду.