Країни Центральної і Східної Європи показували на Берлінале 2002 року або любовні драми, або сатиру на існуючу дійсність. В офіційному конкурсі світових прем'єр - чесько-французький "Палаючий вітер" ("Brucio Nel vento") режисера Сільвіо Сольдіні з Іваном Франеком і Барбарою Лукашевою в головних ролях; угорська стрічка "Спокуса" ("Kisйrtйsek") реж. Золтана Камонді з Марселем Міклошем, Юманою Ковач в головних ролях, а також у престижній "Панорамі" молдавсько-румунське "Прокрустове ложе" ("Paul lui Procut") реж. Серджіо Продана з Олегом Янковським, румункою Віорікою Месиною, молдаванами Петру Витукару, Тетяною Попа в головних ролях. Всі вони про фатальне кохання.

Кохання з трагічним фіналом є темою фільму "Прокрустове ложе".

Дія відбувається напередодні Другої світової війни, коли Бухарест називали "маленьким Парижем" і він вражав розкішшю. Доля звела двох чоловіків дивним чином. Справжня любов одного і звичайна сексуальна інтрижка другого привела обох в обійми спокусливої сексапільної красуні-актриси. Гірке розчарування в цій жінці, яка начебто щиро кохає одного з них (О.Янковський), проте неспроможна жити чистим життям і часто його зраджує, призводить героя до самогубства. Його поетичні листи до обожнюваної жінки пізніше читає в її ліжку наступний її коханець. Сам же він безнадійно кохав іншу - незнайомку, в якій врешті-решт зумів запалити взаємну любов. Його вражає глибина почуття і трагічний фінал померлого попередника. Проте суворий Фатум торкається і його. Коли нарешті кохана жінка відповідає йому взаємністю, він гине в авіакатастрофі... Цей фільм зроблений добротно, якісно. Він відповідає бажанню публіки побачити «красиву» любов. Цей перший за роки незалежності молдавський фільм отримав схвальні рецензії критики.

Любовна колізія фільму "Палаючий вітер" розгортається серед чеських емігрантів, які працюють у Франції. І цей бік європейського життя не менш цікавий, ніж драма кохання. Хоча чехи мають можливість заробити у Франції, вони все одно в чужій країні нещасливі. В часи змін і в Чехії жити нелегко, але ж живуть там люди, дають собі раду і щасливіші, бо "вдома і стіни допомагають", і рідні поруч, і навкруги всі розмовляють рідною мовою... Проте мало в кого із заробітчан вистачає сміливості кинути все і повернутися додому. І навіть велике кохання, яке охоплює молодого героя і врешті-решт стає взаємним, не розв'язує проблем його життя на чужині, не дає повного щастя...

"Фатальна любов" вирішує долю юнака в угорській стрічці "Спокуса". Тут на перший план виходять питання етики, моралі. У фільмі йдеться про романтичне кохання циганської дівчинки-підлітка до героя фільму, який кошти на прожиття здобуває шахрайством: викинуті клієнтами квітанції з банкоматів він навчився реконструювати номери їхніх рахунків і знімати з них гроші. Дівчинка допомагає юнакові: збирає і передає йому ці папірці, що обертаються великими грошима. Ставши свідком його дій, захоплюється ним, як справжнім героєм. Тим більше, що він поводиться як Робін Гуд - допомагає грішми бідним і знедоленим. І дівчинку бере до себе, щоб вона під наглядом його матері навчилася читати, писати, ходила б до школи і взагалі долучилася до цивілізованого життя. Проте циганка, носій менталітету свого народу, де кохають палко і рано починають статеве життя, не вдовольняється цим становищем і має претензії до юнака як до коханця й чоловіка. Його любов до матері, а ще більше до іншої дорослої дівчини вражає її до глибини серця.

Горда душа не спроможна пережити своє становище в домі як дитини й іграшки, та ще й глузування коханки хлопця, за плечима в якої брудне життя і з якою той одружується. З нею приходять сексуальна розпуста, вживання наркотиків, безсоромна ватага друзів. Юна циганка бачить, що її родичі, хоча й живуть в бідності, чистіші за цих начебто цивілізованих, проте аморальних жителів міста. Жадоба помсти опановує її. Вона вбиває суперницю, а тоді чаклує і співає старовинну пісню помсти свого народу. Справа не закінчується смертю жінки: на наших очах поступово зникає не тільки юрба гостей, а й сам будинок, що хоч тимчасово, але став втіленням Содому і Гоморри.

Кілька інших стрічок, відібраних для "Панорами" Берлінале в Росії, Сербії і Словенії, принесли гострі соціальні проблеми і політичну забарвленість. Російський фільм режисера Сергія Овчарова "Сказання про Федота-Стрільця" з Андрієм Мягковим, Ольгою Волковою в головних ролях відображає злободенні проблеми життя мовою сатири і парадокса. Автор знаменитої "Барабаніади" Овчаров блискуче переповідає казку Л.Філатова. Глядач, знайомий з сучасною російською дійсністю, впізнає багатьох державних діячів та лідерів, розуміє всі езопові натяки і пізнає прикмети російського менталітету. Особливо в сцені, коли народ на чолі з Федотом-Стрільцем виганяє царя і його посіпак, а потім не знає, що робити із свободою. Замість будувати нове життя й суспільство, починається пияцтво та міжусобиці. В цій сцені відчувається біль і автора, і режисера за особливості національного характеру росіян, невміння довести справу до кінця. Показати стрічку Овчарова в іншомовному середовищі було досить ризиковано. Російськомовні глядачі реготали до сліз. Німці, що знають російську мову, намагалися зрозуміти ситуацію та езопові політичні натяки, проте мало кому це вдалося. (У "Федоті" серед ряжених героїв, взагалі усього фольклорного "букету" іноземцеві було важкувато розібратися.)

В новому доробку сербського кіно - "Бумеранзі" - режисер Драган Маринкович з любов'ю і болем за співвітчизників та із сарказмом розповідає про те, що сталося із суспільством після навали агресорів. Ми розуміємо, що це тільки "одна сторона медалі". Реально в сербському суспільстві є і праця, і освіта, і мужність в боротьбі з труднощами. У фільмі режисер виступає, як хірург. Це сміх крізь сльози. Тепер у всіх громадян є зброя. Секс - з ким, коли і як завгодно! Наркотики і рекет. Усі стріляють, п'ють і гуляють. У фіналі герої так загулялися і затанцювалися, що не помічають навіть, що стріляє важка артилерія, в у їхньому будинку завалився дах, падають стіни. Проте ніщо не може зупинити цей колективний танок хмільних, понівечених війною людей. Проблем з розумінням сюжету у глядачів не було. Зал здригався від гомеричного реготу.

Про явища сучасного життя у Словенії і взагалі про взаємовідносини з колишніми "братами" по федерації розповідають автори фільму "Охоронець кордонів" ("Varuh meje") режисер Майї Вейс з Йонасом Жнідаршичем, Івою Кранс у головних ролях. За час незалежності в Словенії розквітли націоналізм, почуття зверхності у ставленні до інших. Дія відбувається серед фантастично красивої природи. Три дівчини з Хорватії на байдарці помилково перетнули кордон зі Словенією. Дві з них лаються, не гребують і лесбійськими втіхами. Поблажливо ставляться до третьої. А Симона, хоча пережила гіркий досвід зґвалтування, не втратила віри в людей. Дівчат затримує дивний тип, який силою садовить їх в авто і везе кудись, по дорозі дорікаючи їм за аморальну поведінку. Дівчатам він здається маньяком. Коли виходить на хвилинку з авто, їм вдається втекти. Втомлені, не знаючи і не бачачи дороги, вони раптом чують співи, галас і опиняються на великій галявині серед лісу, де відбувається фольклорне свято, співають дівчата в чудових словенських строях, палає вогнище, продають напої і їжу. Видовищем милуються місцеві жителі. Раптом на плакаті дівчата бачать обличчя того самого типа, що їх затримав. Два підпилі місцеві хлопці розповідають із захопленням, що це їхній видатний політичний діяч. Тут з'являється і він сам і з трибуни говорить про національну самобутність та чесноти словенців - про вплив сусідів, які несуть з собою гріховні звички, пияцтво, секс, і про необхідність з цим боротися. Після цього "взірець" родинного життя запрошує свою дружину з діточками і демонструє присутнім. Втомлені дівчата ідуть з галявини до намету. На освітленій недалеким кострищем тканині раптом вимальовуютьея три чоловічі постаті: п'яні хлопці, що вигукують непристойності й викликають дівчат з намету, щоб віддатися сексуальним утіхам і погрожують, і третій - той самий діяч-мораліст, під впливом якого хлопці діють, мов зомбі, виконуючи кожне його бажання. Симона думає, що з ним можна порозумітися, і виходить з намету. Фантастичні майстерно зроблені режисеркою сюрреалістичні сцени фільму передають той жах, огиду, які переживає дівчина від насильства мерзенного політикана. Симона стала жертвою за всіх і фактично врятувала собою інших. Фільм, що бореться за гуманізм, проти національної ворожнечі, за політкоректність, отримав нагороду "Панорами" - премію Манфреда Зальцберга (25 тисяч євро).

І нарешті - "Гарні руки". Спільна латисько-естонська комедія режисера Петера Стіма з новою зіркою латиського кіно - Резією Калнинь, Лембітом Ульфсаком у головних ролях. У центрі - молода злодійка-авантюристка, яка тікає з Риги, де її розшукує поліція, до маленького естонського містечка.

Але інші люди вбачають у ній хорошу істоту. Та й вона не втратила людяності, допомагає хлопчику-сироті. У фільмі зовсім нема мови про якісь національні непорозуміння між латишами та естонцями. І навіть немає неприязні до росіян. Більше того, російська мова стає знаряддям спілкування латишів та естонців. Фільм також отримав нагороду Манфреда Зальцберга. До речі, головною претензією до позаконкурсного українського фільму "Молитва про гетьмана Мазепу" режисера Ю.Іллєнка в рецензіях німецьких кінокритиків і публіцистів була агресивність щодо всього російського. В цьому відбилися досить міцні позиції Росії та її культури в Берліні і Німеччини взагалі, що, до речі, постійно підтримується російською стороною (візити міністра культури Росії, представників Спілки кінематографістів, організація дискусій з проблем російського кіноринку на Берлінале тощо).

Серед представлених на Берлінале була і австро-швейцарсько-німецька стрічка "На семи морях" ("On the seven seas") режисера Йоганеса Гольцгаузена про трагічну долю наших сучасників, а серед них - земляків-киян. До неї включено і документальні кадри відеофільму офіцера-киянина, служба якого проходила на авіаносці "Київ" - колишній гордості радянського військово-морського флоту. За борги його продано китайцям. Могутній, але занедбаний корабель вони будуть використовувати як місце для туристичних "атракціонів". Разом з кінцем кар'єри "Києва" ламається і доля людей, що присвятили кораблю багато років свого важкого військового життя в Північному морі і тепер залишаються за бортом.

Так був представлений світ кінематографа країн Центру і Сходу Європи, до якого уважно і водночас недовірливо придивляється Захід.