За плечима Фолькера Шлендорфа багато фільмів (зокрема, він відомий як талановитий інтерпретатор класичної літератури). Його історії - про незвичні й трагічні долі людей, яких рухає вперед відома тільки їм неспокійна зоря. Шлендорф володіє рідкісним даром: уміє розповідати про своїх героїв так, що вони заповнюють собою фільм цілком, не залишаючи місця для авторів. Серед відомих робіт німецького режисера - «Мандрівник» (за мотивами роману Макса Фріша «Homo Faber») та «Бляшаний барабан» (за одноіменним твором Ґюнтера Ґрасса).

Остання його робота - «Леґенди Рити» - розповідає про романтичних терористів із «Червоних бригад» з яскравою мішаниною Маркса і Гендрікса в головах, які прагнуть роз'яснити ситому Заходу правду про соціальну справедливість, в той час як більшість із них ніколи не бувала у країнах соціалістичного табору. Але відомо: коли твій співбесідник під прицілом пістолета, рано чи пізно «вилетить пташка».

Коли запахло смаленим, спецслужби, які прикривають цих «робінгудів» 70-х, дають їм можливість оселитись у Східній Німеччині і жити життям простого пролетарського люду. Рита погоджується.

Риті вигадують «леґенду» про її минуле життя і влаштовують працювати на заводі у невеличкому робітничому місті. У неї з'являється можливість спробувати на смак життя, за яке вона боролася. Та дуже скоро їй доводиться міняти «леґенду», місце проживання і друзів. Тепер її життя, навіть особисте, повністю залежить від рішення спецслужб, для яких вона, пробачте за банальність, один із пішаків у «великій грі» - нарівні зі словами «справедливість», «рівність» тощо.

Здається, історія зрозуміла. Але, повторюю, Шледорф розповідає в першу чергу про своїх героїв. І цей фільм не про «романтичного героя» і «систему», а про Риту Фоґс, дуже тонко і чуттєво втілену актрисою Бібіаною Беґлау. Про неї розповідати не буду. Навіть ціла гора епітетів не замінить одного жесту героїні. Про Риту - дивіться надзвичайний фільм Фолькера Шлендорфа.

Оригінальна назва: «Die Stille nach dem Schu?» (1999).
Режисер: Фолькер Шлендорф (Volker Schlondorff).
В ролях: Бібіана Беґлау (Bibiana Beglau), Річард Кропф (Richard Kropf), Надя Уль (Nadja Uhl) та інші.
«Срібний Ведмідь» Берлінського МКФ (2001) за найкращі жіночі ролі Бібіані Беґлау та Наді Уль.
«Блакитний Янгол» Берлінського МКФ (2001) за найкращий європейський фільм.

«Людина, якої не було»: провінційний симптом

Брати Джоел та Етан Коени займають окрему нішу в кінематографі. Настільки окрему, що у них є своя аудиторія, яка може не перетинатися з іншими кінознавцями чи просто кіноманами: є такі, що навіть не знають імен творчого дуету. Водночас комерційними або не вартими уваги їхні фільми не назвеш.

Серед прихильників Коени відомі в першу чергу як майстри стилізації (або ще точніше - кемпізації). Кожна їхня картина - маленький світ, де найменша дрібничка віддзеркалює загальну гармонію: стрічка у волоссі героїні, моріжок перед будиночком, годинник на стіні...

Час, який відтворюють брати Коени, - золоті американські 50-ті. Їхні герої немов зійшли зі старих чорно-білих фотографій, і тільки досконалість та зовнішній блиск видають у них підробку.

«Людина, якої не було» - психологічний детектив, стилізований під film noir 50-х. Головний герой - перукар у маленькому провінційному містечку. Його шеф - дурнуватий старший брат дружини. Його дружина - коханка свого шефа і друга сім'ї. Життя всієї компанії, м'яко кажучи, розмірене.

Але раптом з'являється екстраваґантний аферист із Соренто, який пропонує героєві частку в спільній афері, за умови, якщо той дістане грошей. Герой вирішує шантажувати коханця дружини.

Поки події розвиваються (точніше буде сказати: все котиться до дідька), загадковий чоловік із Соренто зникає. Після нього залишається порожнє місце - дірка від воронки, куди засмоктує увесь цей лакований провінційний світ. На поверхню виринає «реальне» - нікчемність.

Все це показано надзвичайно вишукано й елеґантно. Герой нагадує незмінного персонажа film noir 50-х у виконанні Гемфрі Боґарда: надломлена цигарка, капелюх, старенький костюм, а гловне - злодій, який виявляється не злим генієм, а маленькою людиною, улеглою обставинам.

Автори (Етан Коен є співавтором сценарію) передбачили багато цікавих «ходів» у розгортанні сюжету: фільм - просто рай для психоаналітичної критики. Але це - для любителів. Як і фільм узагалі. Хто, прочитавши цю замітку, відчув щем від передчуття можливості гарненько посмакувати таку картину, - зрозуміє, чому.

Ориґінальна назва: «The Man Who Was Not There» (2001).
Режисер: Джоел Коен (Joel Cohen).
В ролях: Біллі Боб Торнтон (Billy Bob Thornton), Френсіс Макдорманд (Frances McDormand), Джеймс Ґандольфіні (James Gandolfini) та інші.
Приз за найкращу режисуру на Каннському МКФ 2001.