Передусім (з огляду на Указ Президента України Віктора Ющенка «Про вшанування пам’яті Олександра Довженка» № 998 від 24 листопада 2006 р., яким передбачено залучення архівів до популяризації творчої спадщини О.П. Довженка) слід відзначити цілком очевидну актуальність монографії. Зосередившись на архівному пошуку, Олександр Безручко обрав об’єктом дослідження саме той період, який з цілого ряду причин було найменше висвітлено в кінознавчій літературі.

Не можна не відзначити новаторство автора, досі в такому обсязі цього не було зроблено. Окремі аспекти порушеної проблеми висвітлювалися лише фрагментарно, та ще й у режимі численних вимушених замовчувань. Олександр Безручко демонструє добру обізнаність із доробком дослідників, які прямо чи опосередковано зверталися до згаданої тематики.

Автору вдалося надзвичайно яскраво відтворити історичне тло, на якому розгорталася діяльність Олександра Довженка в тридцяті роки. І в цьому полягає, не побоїмося цього слова, певна сенсаційність книги.

Незаперечним фактом є наукова новизна дослідження: О. Безручко не лише ввів до наукового обігу значний масив невідомих раніше документів, а й теоретично осмислив ці нові відомості, що дає можливість скласти цілісне уявлення про життя митця в один із найдраматичніших для вітчизняної національної культури періодів.

На безсумнівно високу оцінку заслуговує проведена автором пошукова робота щодо виявлення максимально широкої джерельної бази дослідження, основу якої становлять усі доступні на сьогодні архівні документи та тогочасна періодична преса.

Монографія О.В. Безручка, яка за своїм науковим рівнем, новизною віднайденого й опрацьованого архівного матеріалу, яскравим викладом є завершеною науковою роботою, помітним внеском в українське кінознавство, теорію і практику культурології, безумовно зацікавить не лише кінознавців, архівістів, а й широке коло поціновувачів таланту видатного українського кінорежисера, письменника й громадського діяча Олександра Довженка.