Ана­толій Бар­чук, кіно­ак­тор, на­род­ний ар­тист Ук­раїни

«Скільки вас не б'ють, а ко­заць­кий пра­пор розвівається...»

Зйом­ки кіно­кар­ти­ни «Про­па­ла гра­мо­та» про­хо­ди­ли на Пол­тав­щині, на річці Псьол, в селі Крас­но­горівка. Са­ма при­ро­да, мо­лодість, ук­раїнські ночі спо­ну­ка­ли нас на якусь го­голівську містич­ну фан­тазію. Грав я ко­за­ка Пе­т­ра, який ра­зом з по­бра­ти­мом Іва­ном при­вез­ли ко­за­ку Ва­си­лю гра­мо­ту, що її він мав вез­ти до ца­риці. Кож­но­го ве­чо­ра ми зби­ра­ли­ся після зйо­мок. Якось після ве­чері спон­тан­но по­ча­ли співа­ти, розділи­ли­ся на дві гру­пи - хто ко­го пе­респіває. Май­же всю ніч над Пслом лу­на­ли ук­раїнські пісні, і вся Крас­но­горівка слу­ха­ла кон­церт у ви­ко­нанні гру­пи «Про­па­ла гра­мо­та». А як­що зва­жи­ти на те, що за­чин­щи­ка­ми у співах бу­ли Ніна Матвієнко, Марійка Ми­ко­лай­чук і Ва­ля Ко­вальсь­ка, та й хлопці бу­ли не ос­танні в цьо­му зма­ганні (Іван Ми­ко­лай­чук, Федір Стри­гун, Ми­хай­ло Го­лу­бо­вич і я), то мо­же­те уя­ви­ти, що це бу­ло за дійство.

І ще мені зга­дав­ся епізод, як зда­ва­ли го­то­вий фільм у Москві (тоді всі фільми зда­ва­ли в Держкіно СРСР). Це бу­ли сімде­сяті. Не при­га­дую, хто був го­ло­вою Держкіно. Ми сиділи весь вечір і всю ніч на кіно­с­тудії ім. До­вжен­ка і нам те­ле­фо­ну­ва­ли наші ко­ле­ги з Моск­ви кож­ну го­ди­ну, повідо­мля­ли, як іде об­го­во­рен­ня. Об­го­во­рю­ва­ли ко­жен епізод. В кар­тині був епізод на по­чат­ку, ко­ли «на полі бит­ви» ле­жать по­ру­бані ко­за­ки і тільки ко­заць­кий пра­пор, встром­ле­ний в зем­лю, роз­гор­ну­тий май­о­рить. На що го­ло­ва Держкіно мо­вив: «Что вы хо­ти­те ска­зать этим эпи­зо­дом, что сколь­ко вас не бьют, а ка­зац­кое зна­мя раз­ве­ва­ет­ся?»

От такі бу­ли ча­си, але я зга­дую зйом­ки з хо­ро­ши­ми, до­б­ри­ми, щи­ри­ми по­чут­тя­ми.

Валентина Ковальська,народна артистка України:"Неформальний" режисер "Пропалої грамоти"

1968 ро­ку ми з Ніною Матвієнко і Марічкою Ми­ко­лай­чук тільки-но по­ча­ли пра­цю­ва­ти в хорі імені Ве­рь­ов­ки. А не­вдовзі на­ро­ди­ло­ся на­ше тріо «Зо­лоті ключі». Ро­бо­та ж у фільмі «Про­па­ла гра­мо­та» (при­наймні осо­би­с­то мені) по­да­ру­ва­ла над­зви­чайні вра­жен­ня. Під час зйо­мок «не­фор­маль­ним» ре­жи­се­ром пра­цю­вав Іван Ми­ко­лай­чук. Зне­си­ле­ний Бо­рис Вікто­ро­вич нерідко керівництво про­це­сом пе­ре­да­вав са­ме йо­му: «Про­ки­дай­ся, Іва­не! Тре­ба зніма­ти». На­ше тріо зня­ло­ся в «Про­палій гра­моті» в ролі співа­чок. Під час зйо­мок ми заспіва­ли на ка­ме­ру весільну пісню «Бла­го­сло­ви, зем­ле», ко­ли се­ло про­во­д­жає ко­за­ка Ва­си­ля в Пе­тер­бург, а та­кож «Роз­пря­гай­те, хлопці, ко­ней». При­га­дую, як Іван Ми­ко­лай­чук, на­став­ля­ю­чи нас пе­ред ви­ко­нан­ням дру­гої (ма­жор­ної), го­во­рив: «Заспівай­те по-жіно­чо­му, не­мов бла­га­ю­чи чо­ловіків роз­пряг­ти ко­ней і по­ли­ши­ти війну». Справді, та­ке ви­ко­нан­ня пе­ре­тво­ри­ло пісню на ма­ло впізна­ва­ну: жіно­чий біль та щи­ре про­хан­ня зро­би­ли її мінор­ною.

У «Про­палій гра­моті» - безліч твор­чих знахідок, скажімо, хіба мож­на за­бу­ти епізод, у яко­му ко­за­ки-по­бра­ти­ми (Ана­толій Бар­чук, Во­ло­ди­мир Ша­ка­ло) з пек­ла, си­дя­чи у ве­ли­чез­но­му котлі з кип­ля­чою смо­лою, стріля­ють з муш­ке­та і за­ува­жу­ють, мов­ляв, як­що тут усі по­па­да­ли, то що ж тоді в Ту­реч­чині ро­бить­ся?..

"Білому птаху" Буковини

15 черв­ня ви­пов­нюється 70 років з дня на­ро­д­жен­ня Іва­на Ми­ко­лай­чу­ка. Для відзна­чен­ня цієї події ство­ре­но ор­ганізаційний комітет, який очо­лив пер­ший за­ступ­ник го­ло­ви Чернівець­кої об­лас­ної дер­жав­ної адміністрації Ге­оргій Га­лиць. На йо­го засіданні 17 ли­с­то­па­да 2010 об­го­во­ре­но про­ект за­пла­но­ва­них за­ходів. Уро­чи­с­тості відбу­дуть­ся в червні в Чернівцях і у му­зеї-са­дибі ак­то­ра в селі Чор­то­рия Кіцмансь­ко­го рай­о­ну. Пла­нується літе­ра­тур­но-ми­с­тець­кий вечір спо­гадів, при­свя­че­ний жит­тю і твор­чості ІМи­ко­лай­чу­ка, твор­чі зустрічі з кіно­мит­ця­ми, ви­с­та­вки і пре­зен­тації у за­кла­дах освіти і куль­ту­ри об­ласті, відкрит­тя ко­му­наль­ної бю­д­жет­ної ус­та­но­ви Кіно­ми­с­тець­кий центр імені Іва­на Ми­ко­лай­чу­ка, ре­т­ро­спек­тив­ний по­ка­з фільмів ре­жи­се­ра і ак­то­ра, кон­кур­су мо­лодіж­но­го ко­рот­ко­ме­т­раж­но­го кіно. В дні ювілею в те­атрі ім. Оль­ги Ко­би­лянсь­кої йти­ме ви­с­та­ва Львівсько­го те­а­т­ру ім. Марії Зань­ко­вець­кої Не­би­лиці про Іва­на. Пе­ред­ба­чається роз­ро­би­ти ту­ри­с­тич­ний мар­ш­рут Стеж­ка­ми Ми­ко­лай­чу­ка, а чис­лен­них гос­тей і учас­ників ювілей­них за­ходів зем­ля­ки за­про­сять на Гос­ти­ни до Іва­на.

У на­вчаль­них за­кла­дах об­ласті відбу­дуть­ся уро­ки, при­свя­чені жит­тю і твор­чості мит­ця, бу­де ор­ганізо­ва­но виїзну книж­ко­ву ви­с­тав­ку Ви­со­кий політ Біло­го пта­ха Бу­ко­ви­ни, до­пов­не­но стаціонар­ну ви­с­тав­ку Чернівець­ко­го кра­є­знав­чо­го му­зею но­ви­ми ек­с­по­на­та­ми та про­ве­де­но істо­рич­ний ек­с­курс За­повіт у кіно­кадрі лю­бові. Та­кож пла­нується ви­да­ти бук­лет про жит­тя і творчість ак­то­ра та йо­го біог­рафічно-бібліог­рафічний по­каж­чик, ініціюва­ти­меть­ся при­своєння Іва­ну Ми­ко­лай­чу­ку зван­ня На­род­ний ар­тист Ук­раїни.

Пам'яті творців «Біло­го пта­ха з чор­ною оз­на­кою»

На Бу­ко­вині в память Іва­на Ми­ко­лай­чу­ка про­ве­де­но кіно­фе­с­ти­валь з на­го­ди 40-річчя кінострічки «Білий птах з чор­ною оз­на­кою» Юрія Іллєнка та Іва­на Ми­ко­лай­чу­ка. А з осені 2010 ро­ку в Чернівцях по­ча­ли діяти своєрідні «Кіно­ха­тин­ки», в ек­с­по­зиціях яких ко­жен охо­чий мо­же знай­ти цікаві га­зетні й жур­нальні публікації, при­свя­чені історії ство­рен­ня фільму, ма­ловідомі фак­ти з історії на­ро­д­жен­ня кіне­ма­то­гра­фа в Чернівцях і на Бу­ко­вині.

Пер­ший кіно­ку­ток відкри­то у філії «Ощад­бан­ку» в центрі міста. Ор­ганіза­тор ми­с­тецтвоз­на­вець О. Ка­ле­ник пові­до­мив, що «на сьо­годні більшість ек­с­по­зиції скла­да­ють ма­теріали з йо­го осо­би­с­тої ко­лекції та ма­теріали, любяз­но на­дані філа­телістом і ко­лекціоне­ром Л. Мель­ни­ком. По­штові мар­ки, кон­вер­ти, листівки, чис­ленні га­зетні публікації з ко­лиш­нь­о­го Ра­дянсь­ко­го Со­ю­зу та євро­пей­сь­ких країн, при­свя­чені кіно, роз­повіда­ють про фільм «Білий птах», життєвий і твор­чий шлях І. Ми­ко­лай­чу­ка та Ю. Іллєнка.