Круг­лий стіл «Твори Лесі Ук­раїнки на сцені»

28 лю­то­го 2011 ро­ку Му­зей ви­дат­них діячів ук­раїнської куль­ту­ри Лесі Ук­раїнки, Ми­ко­ли Ли­сен­ка, Па­на­са Сак­са­гансь­ко­го, Ми­хай­ла Ста­риць­ко­го спільно з жур­на­лом «Кіно-Те­атр» у рам­ках про­гра­ми за­ходів, при­свя­че­них 140-річчю від дня на­ро­д­жен­ня геніаль­ної ук­раїнської по­ете­си, дра­ма­тур­га Лесі Ук­раїнки та 100-річчю од­но­го з най­виз­начніших і най­до­с­ко­наліших її творів - дра­ми-феєрії «Лісо­ва пісня» провів засі­дан­ня круг­ло­го сто­лу на те­му «Твори Лесі Ук­раїнки на сцені».

Про ро­бо­ту над тво­ра­ми Лесі Ук­раїнки роз­­­повіли: ви­ко­на­ви­ця ролі Дон­ни Ан­ни в спек­таклі «В по­лоні при­ст­ра­с­тей» 2002 ро­ку за мо­ти­ва­ми дра­ми «Камінний гос­по­дар» в Національ­но­му те­атрі ім. Лесі Ук­раїнки На­та­ля До­ля, ви­ко­на­вець ролі Ко­ман­до­ра в тій же ви­с­таві Во­ло­ди­мир Ра­щук, ак­т­ри­са Ада Ро­гов­це­ва, яка по­да­ру­ва­ла му­зею диск із за­пи­са­ми творів Лесі Ук­раїнки у влас­но­му ви­ко­нанні, завіду­вач­ка літе­ра­тур­ною ча­с­ти­ною Національ­но­го те­а­т­ру ім. І.Фран­ка На­та­ля По­но­ма­рен­ко, дра­ма­тург Бог­дан Жол­дак, ху­дожній керівник те­а­т­ру «Сузір'я» Олексій Ку­жель­ний, ху­дожній керівник Київсько­го ТЮ­Гу, по­ста­нов­ник спек­так­лю «Лісо­ва пісня» (2005)Віктор Ги­рич, ре­жи­сер спек­так­лю «Лісо­ва пісня» у Київсько­му те­атрі ля­ль­ок (2006) Ле­онід По­пов, ре­жи­сер спек­так­лю «Ад­во­кат Мартіан» (2001) Олек­сандр Мірош­ни­чен­ко, те­а­т­раль­ний кри­тик Ва­лен­ти­на За­бо­лот­на, ху­дож­ник-по­ста­нов­ник «Лісо­вої пісні» (1998) Ігор Білець­кий, завіду­вач­ка му­зею ім. М. Ли­сен­ка, ону­ка Ми­хай­ла Ско­рульсь­ко­го - ав­то­ра ба­ле­ту «Лісо­ва пісня», Рок­са­на Ско­рульсь­ка, те­а­т­роз­на­вець, завіду­ю­чий відділом ми­с­тецтв Публічної бібліоте­ки ім. Лесі Ук­раїнки Ле­онід Кри­во­руч­ко. Ве­ла круг­лий стіл го­ло­вний ре­дак­тор жур­на­лу «Кіно-Те­атр» Ла­ри­са Брю­хо­вець­ка. Тоді ж бу­ло відкри­то ви­с­тав­ку «Те­атр Лесі Ук­раїнки. Сце­но­гра­фія», де ек­с­по­ну­ва­ли­ся ескізи де­ко­рацій, ко­с­тюмів та ма­ке­ти до ви­с­тав ви­дат­них ху­дож­ників те­а­т­ру: А.Пе­т­риць­ко­го, О.Хво­с­то­ва-Хво­с­тен­ка, А.Вол­нен­ка, Ф.Ніро­да, Д.Ліде­ра, Ю.Ми­ця, М.Дра­ка, М.Уман­сь­ко­го та на­ших су­час­ників - М.Ле­витсь­кої, А.Алек­сан­д­ро­ви­ча-До­чевсь­ко­го, М.Френ­ке­ля, Л.Ко­валь­чук, І.Білець­ко­го, Л.На­гор­ної, О.Рач­ковсь­кої. Ви­с­тав­ка три­ва­ти­ме до 23 трав­ня 2011 ро­ку.

100-річчя «Лісо­вої пісні»

11 бе­рез­ня 2011 ро­ку відбу­ло­ся відкрит­тя ви­с­тав­ки «Ну, як-та­ки, щоб во­ля - та про­па­ла?», при­свя­че­ної 100- річчю від на­пи­сан­ня дра­ми-феєрії «Лісо­ва пісня» Лесі Ук­раїнки. Філо­софська гли­би­на «Лісо­вої пісні», іден­тич­на міфу, ва­бить митців до влас­но­го осяг­нен­ня і ав­торсь­кої інтер­пре­тації цьо­го дра­ма­тич­но­го ше­де­в­ру. До п'єси звер­та­ли­ся чимало митців дра­ма­тич­но­го те­а­т­ру, опе­ри, ба­ле­ту, кіне­ма­то­гра­фа. Та чи вда­ло­ся ко­мусь дорівня­ти­ся до пер­шо­ос­но­ви? По­ста­нов­ки бу­ли не­од­но­значні, але завжди вівся по­шук - по­шук клю­ча до гли­бин­них смислів, до вічних про­блем людсь­ко­го бут­тя, геніаль­но відо­б­ра­же­них у драмі-феєрії.

Ма­теріали з ко­лекції Дер­жав­но­го му­зею те­а­т­ру, му­зи­ки, кіно - ко­с­тю­ми, фо­то­графії, ма­ке­ти та ескізи - відо­б­ра­жа­ють історію по­ста­но­вок «Лісо­вої пісні» в різних те­а­т­рах Ук­раїни від 1920-х років до сьо­годні. Се­ред ек­с­по­натів сце­но­графічні ро­бо­ти ви­дат­них ху­дож­ників те­а­т­ру О. Хво­с­тен­ка-Хво­с­то­ва, А. Вол­нен­ка, Ф. Ніро­да, М. Дра­ка, Д. Нар­бу­та, Л. Пи­са­рен­ка, Ю. Сте­фан­чу­ка. Ек­с­по­зицію до­пов­ню­ють ро­бо­ти Д. Ліде­ра та су­час­них сце­но­графів О. Ва­кар­чу­ка, О. Новіко­вої, люб'яз­но на­дані влас­ни­ка­ми.

На відкрит­тя ви­с­тав­ки завіта­ли ком­по­зи­тор В. Ки­рей­ко, ак­то­ри Р. Не­дашківська, А. Ро­гов­це­ва, О. Бог­да­но­вич, О. Бать­ко, ре­жи­се­ри Д. Чи­ри­п'юк, В. Ги­рич.

Виз­нан­ня ук­раїнсько­го ре­жи­се­ра

Почес­ну ме­даль до 150-річчя А.Чехова, якою російський уряд відзна­чив за­ру­біж­них діячів куль­ту­ри і ми­с­тецтва, одер­жа­ла те­а­т­раль­ний ре­жи­сер Ал­ла Ба­бен­ко за по­ста­нов­ки творів А. Че­хо­ва на сцені Львів­сько­го національ­но­го те­а­т­ру ім. М. Зань­ко­вець­кої.

Мо­ло­де ук­раїнське кіно в Нью-Йор­ку

З 16 по 20 бе­рез­ня в приміщенні Ук­раїн­сько­го му­зею в Нью-Йор­ку відбув­ся 2-й кіно­фе­с­ти­валь ук­раїнсько­го та по­ст­ра­дян­сь­ко­го кіно NYC. За за­ду­мом ор­ганіза­то­рів, кіно­фе­с­ти­валь по­кли­ка­ний ознайоми­ти публіку з підбіркою ху­дожніх і до­ку­мен­таль­них фільмів, що доз­во­ля­ють су­ди­ти про роз­ви­ток кіне­ма­то­графічно­го по­тенціалу на те­ре­нах країн ко­лиш­нь­о­го Ра­дянсь­ко­го Со­ю­зу. Програма фе­с­ти­ва­лю акцентує зроб­ле­ний на індивіду­аль­но­му пе­ре­ос­мис­ленні ре­жи­се­ра­ми унікаль­но­го східноєвро­пейсь­ко­го досвіду. Демонструвалося кіно Сло­вач­чи­ни, Угор­щи­ни, Біло­русі, Ук­раїни, Росії, Ка­зах­ста­ну, Грузії, а та­кож фільми аме­ри­кансь­ких ре­жи­серів, при­свя­чені про­бле­мам по­ст­ра­дянсь­ких країн. В центрі цьо­горічно­го фе­с­ти­ва­лю опи­ни­ло­ся су­час­не ук­раїнське кіно. Аме­ри­кансь­кий гля­да­ч подивився ко­рот­ко­ме­т­раж­ки ук­раїнських ре­жи­серів: Та­ра­са То­мен­ка («Ліза», 2006), Сла­ви Фе­офілак­то­ва («Моль­фар Не­чай», 2008; «Фри­пу­лья», 2010), Ми­ро­сла­ва Сла­бо­шпиць­ко­го «Ви­па­док», 2006; «Діаг­ноз», 2009; «Глу­хо­та», 2010), Мак­си­ма Буй­ниць­ко­го («Відповідь на мо­лит­ву», 2009; «Пе­ре­шко­да», 2010; «Дов­га до­ро­га на­завжди», 2010), Олек­сан­д­ри Хреб­то­вої та Олек­сан­д­ра Ба­ла­ба­на («2033 кіло­ме­т­ри від Ей­фе­ле­вої вежі», 2009) та ін; анімаційні фільми: «Вед­ме­жа по­слу­га» (реж. Євгеній Аль­охін, 2003) «Блу­ка­ю­чи поміж» (реж. Ана­толій Ла­в­ре­ни­шин, 2005); по­вно­ме­т­ражні до­ку­мен­тальні фільми: «Не один вдо­ма» Оле­ни Фетісо­вої (2009), «Ма­ма по­мер­ла в суб­оту на кухні» Мак­си­ма Ва­ся­но­ви­ча (2009). Крім то­го, в рам­ках фе­с­ти­ва­лю бу­ло по­ка­за­но всесвітньо відо­мий фільм Дзи­ґи Вер­то­ва «Лю­ди­на з кіно­а­па­ра­том» та про­чи­та­но лекцію про ук­раїнські кіно­фабрики ВУФ­КУ, на яких бу­ло зня­то цей фільм.

Вша­ну­ван­ня пам'яті Іри­ни Мо­ло­с­то­вої і Бо­ри­са Ка­мень­ко­ви­ча

У бе­резні 2011 ро­ку в Києві (на ву­лиці М. Зань­ко­вець­кої, 10) відкри­то ме­моріаль­ну до­шку на­род­ним ар­ти­с­там Ук­раїни -ре­жи­се­ру Ірині Мо­ло­с­товій та ба­лет­мей­сте­ру Бо­ри­су Ка­мень­ко­ви­чу (скульп­тор - Во­ло­ди­мир Щур). За сло­ва­ми ге­не­раль­но­го ди­рек­то­ра Національ­ної опе­ри Ук­раїни ім. Та­ра­са Шев­чен­ка Пе­т­ра Чу­при­ни, ви­с­та­ви Іри­ни Олек­сандрівни («Ріґо­лет­то», «Ма­дам Ба­тер­ф­ляй», «Євгеній Онєгін») вхо­дять до зо­ло­то­го фон­ду Національ­ної опе­ри, не­суть у собі по­туж­ну ми­с­тець­ку енер­ге­ти­ку й досі ма­ють успіх.

«Міра­бо»

9 бе­рез­ня 2011 ро­ку в кінок­лубі На­УК­МА за підтрим­ки ре­дакції жур­на­лу «Кіно-Те­атр» відбув­ся пе­ре­гляд німо­го фільму «Міра­бо» (ре­жи­сер Ар­нольд Кор­дюм, «Ук­раїнфільм, 1930). У фільмі по­ка­за­но події осені 1918 ро­ку: бло­ка­ду Одесь­ко­го пор­ту фран­цузь­ким фло­том, що при­був підтри­ма­ти контр­ре­во­люцію в Ук­раїні. Пред­ста­вив фільм і провів йо­го об­го­во­рен­ня істо­рик кіно, керівник ук­раїнсько­го кінок­лу­бу в Па­рижі Лю­бо­мир Го­сей­ко.

Ро­ман В. Шкля­ра «Чор­ний во­рон» бу­де ек­ранізо­ва­но ко­ш­том... на­ро­ду

Після 9 бе­рез­ня цьо­го ро­ку до ре­дакції «Ук­раїни мо­ло­дої» по­ча­ли над­хо­ди­ти ко­ш­ти від чи­тачів, які підтри­ма­ли ініціати­ву Юрія Ан­д­ру­хо­ви­ча про збір коштів на премію від на­ро­ду Ва­си­леві Шкля­ру. Він за­зна­чив: «Я ці гроші не візьму як ком­пен­сацію за Національну премію ім. Тараса Шевченка, яку я відтерміну­вав, але спря­мую їх на ек­ранізацію фільму Чор­ний во­рон». Ідею ек­ранізу­ва­ти «Чор­но­го во­ро­на» ого­ло­си­ли на­род­ний де­пу­тат Ми­ко­ла Куль­чинсь­кий і Ліга ук­раїнських ме­це­натів (на про­ект по­трібно орієнтов­но 20 млн грн). Ва­силь Шкляр уже на­пи­сав си­ноп­сис сце­нарію й ве­де пе­ре­мо­ви про участь у про­­екті польсь­ко­го ре­жи­се­ра Єжи Гоф­ма­на.

«Київська пек­то­раль-2011»

28 бе­рез­ня на сцені Національ­но­го те­а­т­ру ім. І. Фран­ка відбу­ло­ся тра­диційне вру­чен­ня те­а­т­раль­ної премії «Київська пек­то­раль». Так, у номінації «За кра­щу дра­ма­тич­ну ви­с­та­ву» перемогу отримала постановка «Грек Зор­ба» (те­атр ім. І. Фра­н­ка) , «За кра­щу му­зич­ну ви­с­та­ву» вистава «Перси Тіресія» (театр опери і балету для дітей та юнацтва) , «За кра­щу ди­тя­чу ви­с­та­ву»-вистава «Про курочку Рябу» (державного академічного театру ляльок) , «За кра­щу ка­мер­ну ви­с­та­ву» - ви­с­та­ва «Ща­с­тя» (Но­вий дра­ма­тич­ний те­атр на Пе­черсь­ку). Перемогу за кращу режисерську роботу отримав Едуард Митницький (вистава «Три сестри» театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра).

Премію у номінації «За краще виконання чоловічої ролі» отримав Анатолій Хостікоєв за роль Зорба у виставі «Грек Зорба». Нагороду за краще виконання жіночої ролі отримала Наталія Сумська за виконання ролі Гортензії також у виставі «Грек Зорба». Премію у номінації «За кращу сценографію» отримав Сергій Маслобойщиков (вистава «Буря» театру ім. І. Франка). Олександр Курій отримав премію у номінації «За кращу музичну концепцію» (вистава «Три сестри»). Кращим акторським дебютом було визнано гру актора Бориса Орлова у виставі «Щастя». Премію у номінації «За кращий режисерський дебют» отримав Павло Юров за виставу «Депо Північне» (МТМ «Сузір'я»).

Зустріч з Ма­цеєм Но­ва­ком, ди­рек­то­ром польсь­ко­го Інсти­ту­ту те­а­т­ру

2 бе­рез­ня в кни­гарні «Є» відбу­ла­ся зустріч з Ма­цеєм Но­ва­ком - те­а­т­раль­ним кри­ти­ком, жур­налістом, публіци­с­том, са­ти­ри­ком, ди­рек­то­ром Інсти­ту­ту те­а­т­ру імені Збіґнєва Ра­шевсь­ко­го. Захід про­ве­де­но у рам­ках спільно­го про­ек­ту кни­гарні та Польсь­ко­го Інсти­ту­ту у Києві «Євро­пейсь­кий досвід: Поль­ща». Гість поділив­ся польсь­ким досвідом дер­жав­ної підтрим­ки те­а­т­раль­них інсти­туцій. За йо­го сло­ва­ми, дер­жавні те­а­т­ри, як в Польщі, так і в Ук­раїні по­винні ста­но­ви­ти фун­да­мент куль­тур­но­го жит­тя в країні. Ма­цей Но­вак, один з ініціаторів та роз­роб­ників кон­цепції Інсти­ту­ту те­а­т­ру, роз­повів про діяльність цієї ус­та­но­ви, ос­нов­ни­ми за­вдан­ня­ми якої є до­ку­мен­ту­ван­ня те­а­т­ру, моніто­ринг су­час­них тен­денцій, підго­тов­ка ек­с­перт­них по­рад для міністер­ст­ва та інших рівнів дер­жав­ної адміні­страції, а та­кож публікації те­а­т­роз­нав­чих книж­ок, ор­ганізація на­уко­вих кон­фе­рен­цій, фе­с­ти­валів. Та­ким чи­ном Інсти­тут здійснює підтрим­ку те­а­т­ру на різних рівнях і за­без­пе­чує ко­мунікацію між со­бою різних се­ре­до­вищ.

Фестиваль

«Docudays UA»

З 25 по 31 березня в Києві проходив Між­народний фестиваль документального кіно про права людини, який цього року відбувся вже увосьме. Для відкриття організатори вибрали стрічку німецького режисера Якоба Пройсса про сучасну українську (а власне, донецьку) дійсність - «Інший Челсі» (2010). Як і раніше, журі оцінювало фільми в двох конкурсах ­- творчому та правозахисному. Цього року в обох конкурсах перемогу здобули фільми голандських режисерів: "Гравець" Д. Апеля у творчому конкурсі; "Правосуддя для Сєргєя" Г.Германса та М. Маата - в правозахисному.