Фе­с­ти­валь мо­ло­дої ре­жи­су­ри в Хер­соні

17–22 лю­то­го 2012 ро­ку в Хер­соні відбув­ся щорічний фе­с­ти­валь мо­ло­дої ре­жи­су­ри – він потішив прем’єра­ми ви­с­тав за п’єса­ми пе­ре­можців міжна­род­но­го кон­кур­су «Тиж­день ак­ту­аль­ної п’єси», що про­хо­див у Києві в жовтні. Ще однією но­вацією став вихід фе­с­ти­ва­лю за межі те­а­т­раль­но­го про­сто­ру, ад­же, крім звич­них сценічних май­дан­чиків, дійства тривали та­кож на ву­ли­цях міста, і все це – в рам­ках про­ек­ту ревіталізації (ожив­лен­ня) за­нед­ба­но­го місько­го про­сто­ру, над яким нині пра­цю­ють вітчиз­няні та за­про­шені з-за кор­до­ну архітек­то­ри, ар­ти­с­ти, ху­дож­ни­ки, ди­зай­не­ри. Та­кож у рам­ках фе­с­ти­ва­лю відбу­ли­ся пер­фо­мен­си, інста­ляції, пре­зен­тації та май­стер-кла­си євро­пейсь­ких архітек­торів та митців. Го­ло­вний ор­ганіза­тор – хер­сонсь­кий Центр ім. В. Мейєрхоль­да.

«Язич­ни­ки» Ан­ни Яб­лонсь­кої на ук­раїнській сцені

На­прикінці січня в Одесь­ко­му ук­раїнсько­му те­атрі ім. В. Ва­силь­ка відбу­ли­ся пре­м’єрні по­ка­зи ви­с­та­ви «Те­ро­ри­с­ти» за п’єсою «Язич­ни­ки» одесь­ко­го дра­ма­тур­га Ан­ни Яб­лонсь­кої. Прем’єру при­уро­че­но до пер­ших ро­ко­вин трагічної смерті 29-річної ав­тор­ки: 24 січня 2011 ро­ку во­на за­ги­ну­ла під час те­рак­ту в мос­ковсь­ко­му ае­ро­пор­ту До­модєдо­во (Ан­на при­летіла от­ри­ма­ти на­го­ро­ду за най­кра­щий сце­нарій від жур­на­лу «Ис­кус­ст­во ки­но»). Ви­с­та­ву «Те­ро­ри­с­ти» по­став­ле­но ком­панією PROskurnia PROduction за спри­ян­ня Еко­логічно­го цен­т­ру стійко­го роз­вит­ку Ук­раїни в ме­жах соціаль­но-куль­тур­но­го про­ек­ту «Ан­на Яб­лонсь­ка. По­вер­нен­ня». Ре­жи­се­р та ав­то­р сце­но­графічної ідеї – ук­раїнський ре­жи­сер Сергій Про­скур­ня.

Те­атр тіней у Києві

У рам­ках про­ек­ту «Те­атр на ек­рані» Національ­ний центр Ле­ся Кур­ба­са показав 23 січня су­часні версії те­а­т­ру тіней «Ка­раґьоз». Ось що повідо­мили про захід самі ор­ганіза­то­ри: «Уп­ро­довж ба­га­ть­ох століть го­ловні пер­со­нажі тіньо­во­го те­а­т­ру Ма­лої Азії зу­х­валі друзі Ка­раґьоз та Ґаджіват ве­се­ли­ли публіку не­ве­лич­ких міських квар­талів, висміюю­чи суспільний устрій Ос­мансь­кої імперії – від по­бу­то­вих колізій до жит­тя мож­но­владців. Нинішній “Ка­рагь­оз” так са­мо віддзер­ка­лює су­часні кар­ти­ни жит­тя Ту­рець­кої Ре­с­публіки в усь­о­му її ко­ло­риті». Крім са­мо­го дійства, бу­ло за­пла­но­ва­но й дис­кусію за участі те­а­т­роз­навців, фахівців те­а­т­ру ля­ль­ок та тюр­ко­логів. Мо­де­ра­то­ром виступила ми­с­тецтвоз­на­вець Те­тя­на Бой­ко.

Дні Єжи Ґро­товсь­ко­го в Ук­раїні

3–4 лю­то­го 2012 ро­ку в Національ­но­му центрі Ле­ся Кур­ба­са за спри­ян­ня Вроц­лавсь­ко­го інсти­ту­ту ім. Єжи Ґро­товсь­ко­го прой­ш­ли «Дні Єжи Ґро­товсь­ко­го в Ук­раїні». Про­гра­ма за­ходів вклю­ча­ла в се­бе: лекцію польсь­ко­го дослідни­ка, про­фе­со­ра Яґел­лонсь­ко­го універ­си­те­ту та про­грам­но­го ди­рек­то­ра Інсти­ту­ту ім. Єжи Ґро­товсь­ко­го Даріуша Косінсько­го «За­бу­тий те­атр Єжи Ґро­товсь­ко­го. Про ранні по­ста­нов­ки те­а­т­ру “13 рядів”»; пре­зен­тацію аудіовізу­аль­них архівних ма­теріалів Те­а­т­ру «Ла­бо­ра­торіум» (зо­к­ре­ма де­мон­ст­ру­ван­ня фраг­ментів за­пи­су ви­с­та­ви «Acropolis» за С. Ви­с­пянсь­ким у по­ста­новці Ґро­товсь­ко­го), а та­кож публічну дис­кусію за участі польсь­ких та ук­раїнських дослідників, ре­жи­серів, те­а­т­ралів.

Ре­жи­серсь­кий кон­курс від Ле­ся Кур­ба­са

Центр Ле­ся Кур­ба­са та Київський об­лас­ний му­зич­но-дра­ма­тич­ний те­а­т­р ім. П. Сак­са­гансь­ко­го (м. Біла Церк­ва) ого­ло­си­ли кон­курс для участі у фе­с­ти­валі Мо­ло­дої ук­ра­їнської ре­жи­су­ри, за­пла­но­ва­но­му в рам­ках міжна­род­но­го ми­с­тець­ко-освітньо­го про­ек­ту «Лесь Кур­бас і світо­ва ху­дож­ня куль­ту­ра». Кон­курс при­уро­че­но до 125-ліття з дня на­ро­д­жен­ня ви­дат­но­го ук­раїнсько­го ре­жи­се­ра. До участі за­про­ше­но мо­ло­дих по­ста­нов­ників віком до 33 років. До участі ж у фе­с­ти­валі, що відбу­ва­ти­меть­ся 19–23 квітня в приміщенні Київсько­го ака­демічно­го об­лас­но­го те­а­т­ру ім. П.Сак­са­гансь­ко­го, бу­де відібра­но дев’ять ви­с­тав ук­раїнських ре­жи­серів.

Но­вий фільм Кіри Му­ра­то­вої

«Кіно­про­би. Од­но­курс­ни­ки» – так на­зи­вається но­вий фільм Кіри Му­ра­то­вої, знімаль­ний етап яко­го закінчив­ся у січні в Одесі. Стрічка роз­повідає про двох од­но­курс­ників – чо­ловіка і жінку, які не ба­чи­ли­ся ба­га­то років. Їх, на пер­ший по­гляд, нічо­го не пов’язує, але од­но­го ра­зу Він приїхав у Її місто, щоб навіда­ти і за­пи­та­ти по­ра­ди, як бу­ти у си­ту­ації, ко­ли він лю­бить двох жінок. «Кіно­про­би» – своєрідна фор­ма фільму, в яко­му кож­на сце­на знімається декілька разів у ви­ко­нанні різних ак­торів. Та­ким чи­ном на знімаль­но­му май­дан­чи­ку зібра­ла­ся пле­я­да бли­с­ку­чих ви­ко­навців – Ре­на­та Лит­ви­но­ва, Сергій Ма­ко­вець­кий, Олег Та­ба­ков, Ал­ла Де­ми­до­ва, На­та­ля Бузь­ко, Віталій Лінець­кий та ін. «Пе­ред зйом­ка­ми Кіра Му­ра­то­ва за­пи­та­ла ме­не, з ким у парі я б хотів зніма­ти­ся, – го­во­рить Ге­оргій Делієв. – Я відповів, що з На­та­лею Бузь­ко, на що во­на за­пе­ре­чи­ла: “Ні, з нею гра­ти не бу­деш! Ви над­то підхо­ди­те один од­но­му”. За­дум ре­жи­се­ра по­ля­гає в то­му, щоб у кадрі зіштовх­ну­ти аб­со­лют­но про­ти­лежні ха­рак­те­ри. Ду­маю, са­ме це і ста­не ос­нов­ною інтри­гою фільму». Стрічку пла­ну­ють за­вер­ши­ти до вес­ни і показа­ти на од­но­му з ав­то­ри­тет­них міжна­род­них кіно­фе­с­ти­валів.

«Укр­те­лефільму» – 45

У грудні 2011 ро­ку відзна­чи­ли 45-річчя Ук­раїнської студії те­левізійних фільмів. До гос­тей сто­лич­но­го Бу­дин­ку кіно з віталь­ним сло­вом звер­нув­ся ху­дожній керівник студії Олег Бійма: «Ось уже 45 років “Укр­те­лефільм” жи­ве всу­пе­реч усь­о­му… Ми не ро­би­мо по­псу. Лю­ди, про яких знімаємо, не підда­ють­ся гро­шо­во­му виміру». Ко­лек­тив звіту­вав фільмом «Час істи­ни» (ре­жи­сер К. Крайній) та стрічка­ми з ав­торсь­ко­го цик­лу О.Бійми «Не­мерк­нучі зірки» – «Іван Драч» та «Два валь­си. Євгенія Мірош­ни­чен­ко». Ко­лек­тив привіта­ли І. Драч, М. Жу­линсь­кий, С. Яку­то­вич, С. Трим­бач, Л. Дич­ко, В. Пе­т­рен­ко, ко­ле­ги-кіне­ма­то­графісти, му­зи­кан­ти, жур­налісти.

«Па­ра­джа­нов. До­тик»

У січні 2012 ро­ку в Національ­но­му му­зеї ім. Т.Шев­чен­ка відбу­ла­ся ви­с­тав­ка «Па­ра­джа­нов. До­тик». Кіно­о­пе­ра­тор Юрій Гар­маш ре­пре­зен­ту­вав до­ку­мен­тальні світли­ни, присвячені май­ст­рові: «Це та­ка та­ла­но­ви­та лю­ди­на, що кож­на се­кун­да йо­го жит­тя бу­ла ху­дож­ня». Відвіду­ва­чам про­по­ну­ють пе­ре­гля­ну­ти фо­то, на яких ре­жи­сер – май­же од­ра­зу після ув’яз­нен­ня (два тижні, як по­вер­нув­ся), на по­мин­ках І. Ми­ко­лай­чу­ка в Чор­то­риї, біля приміщен­ня КДБ Грузії (про­ву­лок ім. Т. Шев­чен­ка в Тбілісі)... Чор­но-білі фо­то­графії Ю.Гар­ма­ша су­про­во­д­жу­ють урив­ки з листів Па­ра­джа­но­ва і до ньо­го, вис­лов­лю­ван­ня Ф. Фелліні, Е. Ло­тя­ну, К. Му­ра­то­вої про мит­ця. «Я хо­чу, щоб в Ук­раїні бу­ло ство­ре­но му­зей Сергія Па­ра­джа­но­ва», – поділив­ся Ю. Гар­маш.

Фо­то­графії ко­с­тари­кансь­ко­го ак­то­ра і ре­жи­се­ра Вінісіо Аріаса Ро­ха­са (сво­го ча­су на­вчав­ся в Київсько­му інсти­туті ім. І. Кар­пен­ка-Ка­ро­го і спеціаль­но, щоб по­ба­чи­ти­ся з Па­ра­джа­но­вим, 1984-го поїхав до Тбілісі), ска­за­ти б, більш лю­би­тельські: Па­ра­джа­нов – на тлі тбілісько­го по­бу­ту.

Улюбленець Венеції

Російський кінорежисер Олександр Сокуров 2011 року здобув «Золотого лева» Міжнародного кінофестивалю у Венеції за фільм «Фауст». Це екранізація знаменитого твору Гете, знята режисером з німецькими акторами і німецькою мовою.

100-річчя Ти­мофія Лев­чу­ка

З на­го­ди 100-річчя на фа­саді сто­лич­но­го Бу­дин­ку кіно вста­нов­ле­но ме­моріаль­ну до­шку пам’яті Т. Лев­чу­ка, ба­га­торічно­го го­ло­ви Спілки кіне­ма­то­графістів Ук­раїни. На­ро­див­ся він 19 січня 1912 ро­ку в селі Бистрівці Ру­жинсь­ко­го рай­о­ну Жи­то­мирсь­кої об­ласті, 1934 ро­ку закінчив ре­жи­серсь­кий фа­куль­тет Київсько­го кіноінсти­ту­ту. Пра­цю­вав аси­с­тен­том ре­жи­се­ра у І. Ка­ва­лерідзе, І. Сав­чен­ка. Прой­шов Ве­ли­ку Вітчиз­ня­ну; її він зафільму­вав у фільмах «Ду­ма про Ков­па­ка», «Війна». Поставив кар­ти­ни «Зо­ря над Кар­па­та­ми», «Ки­ян­ка», «В сте­пах Ук­раїни», «Іван Фран­ко», «Ка­ли­но­вий гай», «По­мил­ка Оно­ре де Баль­за­ка», «Ро­ди­на Ко­цю­бинсь­ких», «І в зву­ках пам’ять відгук­неть­ся» та інші.

Харківський «WOYZECK» у Москві

15 бе­рез­ня ви­с­та­ву Харківсько­го ака­демічно­го те­а­т­ру ім. Т.Шев­чен­ка «WOYZECK» Г. Бюх­не­ра у по­ста­новці ре­жи­се­ра Олек­сан­д­ра Ков­шу­на, ху­дож­ни­ка Іри­ни Го­лець та хо­рео­гра­фа Оле­ни При­ступ бу­де прка­за­но в Москві на сцені Те­а­т­раль­но­го цен­т­ру «На Стра­ст­ном» у по­за­кон­курсній про­грамі ви­с­тав «Ма­с­ка Плюс» у рам­ках 18-го Фе­с­ти­ва­лю «Зо­ло­та Ма­с­ка». У ви­с­таві гра­ти­муть ак­то­ри Андрій Бо­рис, Те­тя­на Грінік, Євген Ро­ма­нен­ко, Іри­на Коб­зар, Дми­т­ро Пе­т­ров, Те­тя­на Пе­т­ровсь­ка, Те­тя­на Тур­ка та інші. 17 бе­рез­ня у тій же про­грамі по­ка­жуть ви­с­та­ви київсько­го Цен­т­ру су­час­но­го ми­с­тецтва «ДАХ» «Ко­роль Лір. Про­лог». Цьо­го ро­ку «Ма­с­ка Плюс» про­во­ди­ти­меть­ся вчет­вер­те.

В кон­тексті мо­дернізму

24 лю­то­го в Харківсько­му літе­ра­тур­но­му му­зеї відкри­ла­ся ек­с­прес-ви­с­тав­ка

«Лесь Кур­бас – розстріля­ний геній ук­раїнсько­го те­а­т­ру» (до 125-річчя від дня на­ро­д­жен­ня). Лесь Кур­бас (1887–1937) ре­фор­му­вав світ ук­раїнської сце­ни на по­чат­ку ХХ століття, пе­ремістив­ши ак­цен­ти з на­род­ниць­кої по­бу­то­во-ет­но­графічної дра­ми на філо­софсь­кий ас­пект відтво­рен­ня бут­тя. Ви­с­тав­ка візу­аль­но впи­са­на в простір ек­с­по­зиції «Апо­криф: тек­с­ти і долі ук­раїнських пись­мен­ників ХХ століття». Кон­тек­с­том слу­гу­ва­ти­ме історія фор­му­ван­ня мо­дернізму як на­пря­му ми­с­тецтва та роз­ви­ток так зва­но­го «Чер­во­но­го Ре­не­сан­су» в Хар­кові. На ви­с­тавці бу­дуть пред­став­лені па­с­порт Ле­ся Кур­ба­са з йо­го фо­то під час аре­ш­ту, за­ява-«зізнан­ня» у при­на­леж­ності до контр­ре­во­люційної ор­ганізації УВО, афіша Чер­во­но­за­водсь­ко­го те­а­т­ру се­зо­ну 1932–33 рр., а та­кож нові ек­с­по­на­ти – фо­то­аль­бом Марії Яківни Травінської (Не­до­гар­ко), ак­тор­ки Мо­ло­до­го те­а­т­ру і «Бе­ре­зо­ля», що йо­го зберіг харківський ак­тор і ре­жи­сер Ана­толій Ста­ро­дуб. Ча­с­ти­на фо­то­графій ніко­ли не оп­ри­люд­ню­ва­ла­ся, ре­ш­та – ма­ловідомі (на­при­клад, зо­б­ра­жен­ня Ле­ся Кур­ба­са се­ред ак­торів «Мо­ло­до­го те­а­т­ру» або фо­то з йо­го весілля з Ва­лен­ти­ною Чи­с­тя­ко­вою). Ви­с­тав­ка три­ва­ти­ме до 16 бе­рез­ня 2012 ро­ку (Харків, вул. Фрун­зе, 6, Ме­т­ро «Архітек­то­ра Бе­ке­то­ва» або «Пушкінська»; тел. для довідок 706-25-79, 706-25-81).

Ще одне 100-річчя: Володимир Войтенко

21 лютого з нагоди цієї дати в Будинку кіно відбулася творча дискусія «Укра­їнська кінооператорська школа: контекст історії», в якій взяли участь оператори С. Ли­се­цький, В. Зимовець, актор В. Пащенко, кінознавець Л. Брюховецька. Ведучий – С. Тримбач. Було показано фрагменти фільмів, знятих Войтенком, «Матрос Чижик», «Помилка Оноре де Бальзака» та «В бій ідуть тільки “старики”».