«Як це все буденно, як це звично, скільки раз це бачила Земля…»

(В. Симоненко)

З початку 2012 року Держкіно України (Держагенство з питань кіно) перестало фінансово підтримувати журнал «Кіно-Театр». Підтримка була незначною – усього 4 тисячі гривень на один номер. Але ця установа вирішила: краще обійтися без журналу взагалі, аніж іти на такі «величезні» жертви. Державні кошти мають витрачатися на інше – наприклад, на фінансування російських фільмів, про що останні два роки повідомляють ЗМІ (зокрема, про скандал з десятком мільйонів гривень, які пішли на російський фільм «У суботу»). Чи на видання каталогів нібито українських фільмів, яких ніхто не бачив. Причина відмови знайшлась – закрили спецрахунок. По телефону заступник «Держкіно» Л. Клименко порадила звернутися до Міністра культури. Що я і зробила.

Міністру культури України

Кулиняку М.А.

Шановний Михайле Андрійовичу!

Міністерство культури з 1995 року стало співзасновником журналу «Кіно-Театр» (виходить по шість номерів щороку, випущено вже 100 номерів). 2006 року між Міністерством культури і Національним університетом «Києво-Могилянська академія» було укладено Угоду про співробітництво у виданні журналу (копія Угоди додається). До 2012 року кошти, згідно з Угодою, надходили зі спецрахунку Служби кінематографії (тепер Державне агенство). Але на сьогодні, як повідомили в Агенстві, їхній спецрахунок закрито і коштів немає змоги перераховувати.

Саме тому звертаюся до Вас за підтримкою журналу, на видання якого основні витрати взяв на себе університет. Витрати ж Міністерства згідно з кошторисом становлять 4.000 грн на один номер (24 тисячі на рік).

Сподіваюся на Ваше розуміння важливості цього видання, його необхідності для української культури..

З повагою -

Лариса Брюховецька, кінознавець, головний редактор

журналу «Кіно-Театр»

7 березня 2012

Відповідь надійшла від заступника Міністра. У ній нам порадили звернутися до… «Держкіно».

Головному редактору

журналу «Кіно-Театр»

Брюховецькій Л.І.

Шановна Ларисо Іванівно!

У Міністерстві культури України розглянуто Ваш лист від 7 березня 2012 року щодо фінансової підтримки журналу «Кіно-Театр». Повідомляємо про наступне.

Відповідно до Угоди про співробітництво між Національним університетом «Києво-Могилянська академія» та Міністерством культури і туризму України від 14 квітня 2007 року, згідно зобов’язань, Міністерство надавало фінансову підтримку журналу «Кіно-Театр» зі спеціального рахунку Державної служби кінематографістів МКТ на покриття витрат та поліграфічні послуги та закупівлю паперу.

Проте, відповідно до Указу Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство культури і туризму України реорганізовано у Міністерство культури України. Також, відповідно до вказаного Указу створено Державне агенство України з питань кіно, з відповідними повноваженнями.

Виходячи з вищенаведеного, вважаємо, що для вирішення питань подальшої фінансової підтримки журналу «Кіно-Театр», необхідно звернутися до Державного агенства України з питань кіно (01010, м. Київ, вул. Лаврська, 10, телефон (044) 280-06-84).

З повагою,

Заступник Міністра Т.Г. Кохан

11.04.2012

Красно дякуємо. А ми без Вас, Тимофію Григоровичу, і не знали б, що робити…

Життя триває. Поки чиновники невтомно міняють свої вивіски, роз’їжджають за державний кошт по світу, дискримінують державну мову, цуплять картини Миколи Глущенка з Кабміну і т.ін., ми, редакція, продовжуємо випускати журнал і віримо, що наш читач не зрадить нас, на відміну від державних чиновників. Ми вдячні за підтримку Національному університету «Києво-Могилянська академія», студенти й випускники якого співпрацюють з нами. Нам довелося трохи зменшити обсяг журналу заради зменшення витрат. Але головне, що в Україні, де майже вся журнальна періодика глянцево-жовта та гламурно-бездумна, існує мистецький фаховий журнал. Ми віримо: він необхідний. І знаємо, що, незважаючи на війну бандитів з українською культурою, в нашій країні в галузі культури, в інформаційному просторі є приклади стійкості й незламності духу. Інакше й не може бути, бо в людині все-таки перемагає людське, духовне – інакше вона як біологічний вид давно зникла б.