Виплеканий Тетяною Тимофіївною Музей кіностудії

ім. О.П. Довженка – безумовно кращий кіномузей на всій території колишнього СРСР – став скарбницею українського кіномистецтва та перлиною в намисті кіноархівів світу.

Директор московського Музею кіно Наум Клейман

У 1957 році на Київській кіностудії художніх фільмів з метою збереження пам’яті Олександра Довженка було створено музей. Хранителькою його призначили Тетяну Тимофіївну Дерев’янко, яка тривалий час будучи там єдиним працівником, із любов’ю та відданістю збирала й накопичувала для майбутніх поколінь матеріали про митця.

У музейних кімнатах вона розмістила постійну експозицію життя і творчості Олександра Довженка, а в колишньому кабінеті режисера відтворила обстановку із його особистих речей, подарованих дружиною митця Юлією Солнцевою.

З народною артисткою СРСР, кінорежисеркою Ю.І. Солнцевою Тетяну Тимофіївну пов’язувала не тільки багаторічна спільна праця над архівами О.П. Довженка, а й дружба.

Зі спогадів Т. Т. Дерев’янко: «Я працювала з нею 33 роки, тобто на сьогоднішній день рівно половину мого життя. Я знала її звички, бажання, завбачала вчинки, схилялася перед її ненаслідуваною працездатністю і посмертною відданістю й поклонінням пам’яті Довженка. Але інколи вона тихо плакала від образ, на які не заслуговувала. Так, у неї був нелегкий характер. Чимало хто не сприймав її, багатьох не сприймала вона. Нерідко говорила: “У мене є чорний та білий кольори, сірого не існує”. Ми багато з нею працювали над книгами, виданими й невиданими. Збирали матеріали, спогади. Мені доводилося зустрічатися та листуватися з безліччю людей, котрі знали свого часу Довженка».

Ветерани кіностудії приносили до започаткованого музею різні матеріали, що стосувалися творчості Довженка, а Тетяна Тимофіївна ще й купувала їх у букіністичних магазинах. Декілька перших експонатів вона знайшла в Одесі у 1958 році, зокрема машинописний сценарій «Арсеналу». Ще одна унікальна її знахідка – ненадрукований сценарій Довженкового фільму «Іван», сліди якого загубилися у далекому 1930 році. У жодному архіві не було навіть монтажного аркуша цього фільму. Перебираючи імена тих, хто брав участь у зйомках «Івана», і тих, хто міг знати членів знімальної групи, Тетяна Тимофіївна вийшла на москвича Юрія Хомазу, художника, який свого часу працював з Олександром Петровичем. Завдяки йому в музеї з’явилися монтажний аркуш і сценарій фільму «Іван» із зауваженнями й нотатками, зробленими рукою самого Довженка.

За час роботи директором музею (1957–2001) Тетяна Дерев’янко сконцентрувала грандіозний масив матеріалів із історії українського кіно. Результати інвентаризації накопичених фондів у 1980 році приголомшили кінознавців та істориків. За 23 роки копіткої праці Тетяна Тимофіївна зібрала десять тисяч фотокадрів і робочих моментів із фільмів; майже всі сценарії й монтажні аркуші українських кінострічок, починаючи з довоєнних років; 16 тисяч афіш; стенограми обговорень фільмів, починаючи з 1945 року, з виступами провідних кінематографістів і письменників; десять папок «Глядацької довженкіани»: статті, спогади про Олександра Довженка, листи глядачів; особисті архіви відомих кінематографістів; унікальні матеріали кіномитців, письменників, художників, чия творча доля пов’язана з українським кінематографом: Каплера, Охлопкова, Строєвої, Маяковського, Рошаля, Ужвій, Бучми, Мілютенка та ін. Тільки безмірно залюблена у свою роботу людина могла за такий час зосередити у музеї таку кількість матеріалів. А скільки ще було добуто експонатів і зроблено роботи за подальші 20 із гаком років її діяльності? На жаль, ота інвентаризація була єдиною.

Гордістю музею є плакати й афіші, починаючи з 20-х років, різні рекламні видання з історії кіно, розшукані Тетяною Тимофіївною. Велику цінність мають ескізи декорацій та костюмів, найдавніші з них – 1928 року. Не менш цінними вважаються фонд негативів 20-х років на склі, негативи фронтових кінооператорів, довоєнного періоду і більш пізнього (в цілому архів нараховує більше 50 000 одиниць зберігання). За ними студенти та аспіранти інститутів кіно з багатьох куточків світу писали дипломні роботи, захищали дисертації. У музеї працювали кінознавці, вчені, історики з усього світу, що вивчають українське кіно.

Із спогадів Тетяни Дерев’янко: «Експонати, – це слово якесь мертве, а в музеї кожне фото, кожен лист живі для мене. За кожним з них, іноді, роки пошуків, радість відкриттів, біль утрат. Між усіма матеріалами існує зв’язок – один народжує необхідність існування іншого, а разом це історія українського кінематографа. У музеї є документальні свідчення визначних теоретиків світу про цей феномен. Коли дивлюся на те, що зібрала протягом багатьох років, думаю, що в житті дещо зробила, і відчуваю радість. Музей – моє життя, мій дім».

Тетяна Тимофіївна була автором сотень статей у газетах та журналах різних країн, укладачем збірників матеріалів з історії українського кіно, консультантом фільмів, автором книг, сценаріїв та безмежним джерелом ідей створення фільмів, автором та організатором низки національних та міжнародних виставок про Олександра Довженка та українське кіно, що експонувалися як в Україні, так і в республіках колишнього Союзу, а також у Німеччині, Чехо-Словаччині, Югославії, Канаді, Японії, США, Ірані та багатьох інших країнах. Останніми в житті історика кіно, кінознавця, самовідданої музейниці стали виставка «Іван Миколайчук і поетичне кіно» (2001) та робота над книгою «Єврейські кінематографісти в Україні» (спільно з Ю. Морозовим, 2004).

30 квітня 1985 року за заслуги в пропаганді радянського кіномистецтва та активну участь у громадському житті Указом Президії Верховної Ради Української РСР Тетяні Дерев’янко було присвоєно почесне звання заслуженого працівника культури Української РСР.

Багаторічними стараннями Тетяни Тимофіївни музей зі студійного перетворився в Музей українського кіно, став надбанням України, української культури. За активну участь у створенні музею, за вивчення і популяризацію історії українського кіно, за внесок у світове кіномистецтво в 1998 році її вшановано премією та іменним призом великого історика кіно Джина Мітрі на престижному Міжнародному фестивалі німого кіно в м. Порденоне (Італія). Тетяна Тимофіївна єдина в Україні відзначена цією високою нагородою. Серед її відзнак – також приз та диплом розділу «Муза кіно» на ХІ відкритому російському кінофестивалі «Жінки кіно» імені Віри Холодної (2001). На її честь у 2000 році названо малу планету Сонячної системи, зареєстровану в міжнародному каталозі під номером 8984.

Вона мріяла видати книгу спогадів з поетичною назвою «Доля подарувала мені зустрічі», присвячену зустрічам із видатними людьми – Ю. Солнцевою, В. Івановим, О. Швачком, С. Параджановим, І. Кавалерідзе, Л. Биковим, Ю. Друніною, М. Крючковим та іншими, але, на жаль, не встигла цього зробити. Нині книга готується до друку. До неї також увійдуть спогади тих, хто близько знав Тетяну Тимофіївну.