Для мене Наталя Наум (1933 – 2004) є уособленням не лише таланту, високої творчої самовіддачі (свого часу вона знімалася дуже багато), а й людяності та жертовності. Як в молодості та зрілості вона віддавала себе кіно, так і на схилі віку плекала внуків, пишалася ними і вболівала за них. Якщо ж повернутися до її молодих літ, коли під благословенням Амвросія Бучми вона, сирота з Буковини, увійшла у студентський світ столичного театрального вузу і з 18 років почала зніматися, то Наталю Михайлівну можна порівняти з молодим паростком, який сміливо пробиває догматичне й віджиле, тягнучись до сонця. Вперше знявшись у ролі Прісі («Земля» за О.Кобилянською), вона відразу завоювала прихильність і глядачів, і режисерів, які оцінили не тільки її молодість, зворушливу чистоту почуттів, а й талант. Саме з допомогою таких талантів українське кіно тоді набирало нового дихання. Один за одним виходять фільми з її участю: «Педагогічна поема», «Партизанська іскра», «Це було навесні», «Олекса Довбуш» - їй було тісно у схематичних сюжетах цих стрічок, але її поява знаменувала подув нового часу. Несподівано для самих творців комедія Віктора Іванова «За двома зайцями», де Наталя Наум успішно зіграла Галю, котра відбивається від домагань Голохвостого, не тільки переживе свій час, а й стане хітом і поб’є рекорди популярності. А ще раніше молодій актрисі запропонував знятися в ролі Шури у фільмі «Балада про солдата» Григорій Чухрай, та не судилось: вона не змогла виїхати на зйомки, бо чекала свого первістка. Обрав її Олександр Довженко для ролі Олесі в «Поемі про море», де вона знялась, тільки вже без Довженка.

Увійшов в історію українського кіно і фільм її чоловіка Володимира Денисенка «Сон», осяяний усмішкою і добротою її привабливої Дзюні Гусиковської. 1971 рік приніс їй ще одну важливу перемогу: хоча на роль матері вона ще не підходила за віком, саме її обрав на цю роль у фільмі «Білий птах з чорною ознакою» Юрій Іллєнко, і вона прожила її, наділивши свою героїню своїм добрим серцем. Час минає, але кращі фільми з участю Наталі Наум не старіють, залишаються з нами. Як і вона сама: людяна і скромна, талановита і самовіддана.