– Кажуть, що у цьому році на студії звільнені всі редактори?

– Це правда. Редактор — це посада цензора, вигадана при комуністичному режимі. Редактор стежив за ідеологією. А сьогодні, я вважаю, для таких спеціалістів роботи у нас нема».

З інтерв’ю генерального директора кіностудії ім.О.П.Довженка Віктора Приходька газеті «Киевские ведомости» 10 вересня 2004 р.

Професія редактора вважається однією з найдавніших. Відтоді, як люди навчилися занотовувати свої думки, щоб передати іншим і зберегти у часі.

Говорячи про виникнення професії редактора, треба зауважити, що в її утвердженні важливу роль відіграв першодрукар і видатний просвітитель Іван Федоров.

Редакторський аналіз — це критика, звернена насамперед до автора з метою показати йому недоліки і похибки в його роботі, що важливо у справі вдосконалення твору.

Редагування можна вважати одним із способів творчого мислення, яке передбачає концентрацію духовної і фізичної природи людини.

М. М. Сикорский. «Теория и практика редактирования».

Редактор — це високої кваліфікації оцінювач... Редактор повинен ще у первинній сировині побачити, що тут може вийти, вгадати можливості автора у невеликій кількості сторінок...

Одна з найважливіших функцій редактора — застерегти автора, вказати на можливі помилки.

А. Г. Бармін, критик та літературознавець.

Редагування — це не правка учнівських зошитів. Це — мистецтво...

Остаточна обробка художнього твору схожа певною мірою на ограновування коштовного каменю...

При вправному ограновуванні камінь випромінює живе тепле світло, що виривається із самої його глибини. Під рукою недосвідченого огранувальника, якому не відомі закони відбиття та заломлення світла, може потьмяніти й діамант... Те саме можна сказати і про необроблений твір.

К. В. Рождественський, поет і перекладач.

Редактор — це одна з тих професій, в яких неприпустимі початківці. Редактор, який тільки починає, більш небезпечний для письменника, ніж лоцман-початківець для пароплава.

С. Маршак, поет.

...Ви талановитий, працездатний, популярний... Знайдіть вимогливого редактора і довіртеся йому.

А. Гулига — В. Пікулю.

На якомусь етапі, починаючи з 90-х років, усі чомусь вирішили, що редактор у кіно — річ зовсім не обов’язкова... В результаті, як мені здається, це одна з причин того, що ми маємо схожі сюжети, невиразні історії... Всі ці проблеми, пов’язані з відсутністю грамотних редакторів, існують, мені здається, в багатьох серіалах, фільмах і сьогодні. Редактор — дуже важлива професія... Він допомагає творчим людям організувати матеріал.

А. Матешко, кінорежисер.

Численні, саме професійні, негаразди російської кіноіндустрії пов’язані з глибокою кризою інституту кіноредактури. Редактор у кіно завжди ви-ступав як своєрідний співавтор, спаринг-партнер на всіх етапах творення фільму. В кіновиробництві його ніхто не міг замінити, тому що він виконував роль ідеального глядача, здатного розібратися в пластичній, драматургічній матерії кіно. Редактор першим дивився матеріал, являючи собою різні типи глядача, його сприйняття.

Нинішні продюсери невиправдано легковажно ставляться до самої необхідності редактури. Знайшли кошти, вибрали сценарій, щось там зняли. І все повз редактора.

Д. Дондурей, головний редактор журналу «Искусство кино».

Одним з наших головних професійних завдань було створення сценарного портфеля. ...Ми тримали зв’язок з редакціями товстих журналів, стежили за їхніми портфелями, регулярно читали всі рукописи ще до того, як їх було надруковано. І ми, звичайно, знали всіх сценаристів, підтримували з ними постійний зв’язок, стежили за тим, хто чим захоплюється, що пише. І уважно приглядалися до початківців. Все це допомагало нам створити осередок постійних авторів, підтримувати певний художній рівень.

Зараз на студіях нема сценарного портфеля, працюють, як кажуть, з коліс. Запускаються сценарії, що виникли випадково, і перш за все враховується їх фінансова забезпеченість.

Без редактури неможливо підвищити культуру сценарію. Мені до рук їх потрапляє велика кількість. Здебільшого вони пишуться без ремарок, деталей, подробиць. Виразний відеоряд відсутній, іде суцільний діалог. Все це завдає великої шкоди кінематографу, мистецтво стає якимось жебрацьким з погляду кіномислення, кіномови.

Ф. Гукасян, кіноредактор.

У фаворитів часу, які вхопили свій карт-бланш в епоху «госпрозрахункового» кіно 1990-х років, була й інша причина позбавитися редактури: якість виробу не мала значення, тож не було сенсу витрачати гроші на людину, яка саме за якість і турбується.

А. Кагарлицька, головний редактор кінокомпанії «НТВ-ПРОФІТ».

Редактор — людина, від якої режисер отримує перший імпульс до відчуття глядацького резонансу, на який розраховує в майбутньому. Режисер у постійному спілкуванні з редактором-однодумцем щось уточнює, щось вивіряє, щось посилює, щось відкидає.

І. Сергієвська, кіноредактор.

...Цензура — не лише ідеологічні цербери, які викреслювали крамолу, але й важливий етап окультурення, обробки, «вилизування» будь-якого твору... Тепер, без цієї групи професіоналів-редакторів, колись хороші ремісники видаються жалюгідними аматорами.

О. Брюховецька, кінокритик.

Іноді кажуть, що редактори — це якісь цензори, їх треба знищити як клас. Я думаю, що серйозний редактор із філософським поглядом може спровокувати досить серйозні вирішення. Коли кажуть, що цей інститут треба забути, я не погоджуюсь. Можу згадати не один випадок, коли редактори допомагали.

М. Іллєнко, кінорежисер.

Під час обговорення чергового твору українських митців прозвучала фраза-діагноз: «Допоки ми не відродимо феномен редактора, не повернемо його високий статус, його авторитет — будуть недолугі експерименти, цікаві тільки режисерам».

Відсутність редакторської допомоги була навіч, адже саме редактор має сказати режисерові після перегляду першого знятого матеріалу: «Ти не доніс свій задум до екрана, а згубив ти його тому, що...» І тоді є змога перезняти епізод, самому виправити власні помилки.

О.Олексійчук. «Кіно. Рік експериментів» (Газета «Народне слово», листопад 2004 р.).

У багатьох кінематографіях редагування сценарію та фільму — процес необхідний. І відповідно, існує посада редактора. Для продюсера редактор — помічник незамінний.

...Інституція редакторська на студії ім. О. Довженка формувалась, з’являлись люди, які бачили в цій роботі і сенс життя, і можливість зробити щось корисне. Від тієї редакторської інституції, що так довго, по крихті, формувалася на студії, залишилося дуже мало. Та це не єдина втрата нашого кінематографа. Втім, уже нині відчувається потреба у цій постаті, що стоїть на початку творчого процесу.

В. Юрченко, кінознавець.

Система (комуністична) сформувала певні кадри, своєрідних ревізорів, перед котрими стояло завдання стежити за створенням фільму на всіх етапах. Багатьох із них – і редакторів, і студійних керівників — справедливо вважали цензорами, бо їхнім завданням перш за все був ідеологічний нагляд. Ці люди були професіоналами: підключаючись до роботи вже на початковій стадії — перетворенні задуму в сценарій, — вони були спроможні значно поліпшити кінцевий продукт — готовий фільм. Ці досвідчені майстри пішли зі студії, залишивши режисерів на капітанському містку. Ця несподівана відповідальність виявилась їм не до снаги.

Жоель Шапрон. «Восточно-европейское кино в Канне. Последнее десятилетие» («Искусство кино», №9, 2003).

Кінематографічна система, Держкіно, була добре налагоджена, механізм був відпрацьований досконало. Мене в цій системі тільки одне не влаштовувало — цензура... Але в основі тоді була грамотна, культурна редактура. Саме таких спеціалістів немає ні в Міністерстві культури, ні в департаментах, вони пішли... Втрачається якість...

Е. Володарський, сценарист, віце-президент Національної кіноакадемії Росії.

Редакторів бракує. Іноді читаєш сценарій і думаєш: «Господи, як погано написано».

С. Баталов, актор.

Зараз великий дефіцит кадрів середньої ланки, в тому числі, між іншим, і редакторів.

Л. Голубкіна, кіноредактор.

Чи потрібен у майбутньому такий фах — кіноредактор? Можливо, він уже відійшов у минуле і без нього можна існувати? Відповідаю: потрібен.

Навіщо і кому потрібен редактор?.. Насамперед автору... Сценарист має справу з натовпом тих, хто втілює його задум... Йому дуже потрібна поруч зацікавлена людина, з якою можна порадитися, а можна і посперечатися, що іноді теж може бути продуктивним. Режисеру в його безкінечно складних стосунках з автором редактор потрібен як перший глядач, знавець процесу, який уміє зберігати дистанцію. Продюсеру — як той, хто наповнює сценарний портфель. І врешті-решт, редактор потрібен як редактор. Ви подивіться, якою убогою мовою написана більшість наших сценаріїв, які невиразні діалоги. Звичайно, справа тут не тільки в редакторові, а й у загальному занепаді кінематографічної культури. І редактор саме та людина, якій просто судилося допомогти митцям підняти планку.

Л. Голубкіна, кіноредактор.

...І наші редактори, про котрих ми забуваємо, бо якщо ми були вільними митцями, то вони були службовцями, вони були підлеглими Держкіно. І якщо хтось виявляв граничну мужність, то це були редактори.

Є. Григор’єв, сценарист.

Відсутність у кіногрупах професійних редакторів, що стало практикою в останні роки, позначилася на якості кінематографічної продукції. Аналізу цієї ситуації було присвячено декілька засідань розширеного правління Гільдії редакторів кіно. Поступово стан справ тут поліпшується. Останнім часом все частіше до Гільдії редакторів звертаються режисери з проханням порекомендувати досвідченого редактора для роботи над новим проектом.

Гільдія редакторів Спілки кінематографістів Росії.

Редактор — це людина, яка надуває вітром чужі вітрила.

С. Маршак.

Скоротили всіх редакторів. Кіно — це не друковане видання. При комуністах люди цієї професії виконували роль цензорів і церберів. Вони, як ті ж гебісти, стежили за ідеологією, не допускали антирадянщини і щоб жодного поганого слова про партію.

Слава Богу, ті часи пішли в непам’ять, а за компанію з ними – і подібні посади. Якщо в якійсь кіногрупі виникне необхідність у послугах таких спеціалістів — будь ласка, укладайте трудову угоду і працюйте. Це логічно. Ніде у світі ніяких редакторів не існує. Не потрібні вони і нашій кіностудії.

З інтерв’ю директора кіностудії ім. О.Довженка Віктора Приходька газеті «Бульвар». (Січень, 2005 р., №2)