Консонанс у музиці — милозвучне, одночасне сполучення тонів. Викликає почуття узгодженості, спокою, розв’язання напруги. Консонанси відіграють роль опорних, гармонійних сполучень, центральних у ладу, які підпорядковують собі дисонуючі співзвуччя. Так стверджують енциклопедії. Автори сценарію та режисер взяли це слово назвою фільму, щоб розповісти про спів, збагнути причини його незникаючої популярності.

Загадкою для багатьох є співучість українців. Вона тим більш загадкова, що історична доля цього народу сповнена страждань. Автори фільму «Консонанс» зосереджують увагу на різновидах хорового співу, діапазон якого широкий — від автентичного народного до академічного. Автори шукають і знаходять спільне коріння цих, на перший погляд, далеких один від одного мистецьких явищ. Бо спів є виявом найвищого піднесення духу. Так вважають і диригенти хорів, і самі виконавці, й історики музики.

У фільмі серед інших колективів знімався муніципальний камерний хор «Київ» під керівництвом Миколи Гобдича. Цей колектив люблять і в нас, і за кордоном. Якось на початку 90-х в Будинку композиторів проводився симпозіум, присвячений музиці бароко. Приїхали з доповідями фахівці з різних країн. Там же зі своєю програмою виступив і хор «Київ». Його виконання не залишило нікого байдужим — російські музикознавці, яких вразила роскішна і вишукана виконавська інтерпретація, говорили, що характер цього співу інакший, ніж у російських камерних хорів.

Що ж таке спів? Що спонукає людей до цієї творчості, яка вимагає великих зусиль у досягненні злагодженості й гармонії звучання? Нам не пропонуються готові відповіді, а надається змога самим задуматись над цим.

Скажімо, що таке автентичний фольклор і його виконання? За радянських часів влада визнавала тільки «офіційний» фольклор, коли всі виконавці були в уніфікованих одностроях, а їхній спів і танці шліфувалися, як у професійних виконавців. Тобто визнавався тільки концертний варіант. Але вже у 1980-х роках відкриттям стала радіопередача «Золоті ключі», в якій звучали пісні, записані від носіїв фольклору в різних регіонах України, де панувало багатство варіативності, несхожість та оригінальність виконання. Тобто поставав спів у всій неповторності, у свободі самовираження. Власне, на міжнародних фестивалях автентичного фольклору так і було — народні пісні виконували не професійні артисти, не аматори, а люди, які є носіями пісенної спадщини. Ми про це просто не здогадувались. І от уже наприкінці 80-х в Україні, де рівень автентичного фольклору надзвичайно високий, почався процес його фіксування і відтворення. Одним із перших за це взявся ансамбль «Древо» Київської консерваторії ім. П.Чайковського. Потім підхопили інші гурти. У фільмі показано, як сьогодні співробітники музичної академії записують спів у сільській хаті бабусь із села Плішевець на Полтавщині. Оператор ніби мимоволі доповнює спів краєвидами села, барокової церкви, і все це разом залишає враження повної гармонії буття.

Автентичні колективи в Україні – рівня світового. Це мистецтво істинне, глибинне. Саме на автентичному фольклорі слід виховувати любов до музики в наших дітей, бо вони повинні пізнати істинне, тобто ознайомитись з оригіналом. Якщо діти пізнають фольклор в оригіналі, їм уже не загрожуватимуть ні естрада, ні безкінечні обробки фольклору. Слухаючи народну пісню від автентичних виконавців, вони мають справу не тільки з піснею, а й з людьми, які виросли на землі, на ній трудились, в яких є свій погляд на життя — суспільне, особисте, на любов, на взаємини в родині. І варто не тільки слухати, а й співати самим. Фольклор якраз і спонукає до співу. Це як материнське молоко. Дитина, яка виросла на такому молоці, стійкіша, має імунітет до різних хвороб. І так само в житті духовному: якщо дитина увібрала народну пісню, їй не загрожує масова культура.

Відчувається: автори захоплені предметом, про який розповідають. І глядач відгукується на цю любов і не залишається байдужим. Любов не піддається поясненню, але якщо вона є, її відчуєш відразу. Фільм «Консонанс» цінний і авторськими почуттями, і тим, що вони не нав’язують своєї «єдино правильної» думки, а пропонують спілкування з прекрасним. Фільм інформаційно концентрований та візуально багатий: крім інформації про хоровий спів і самого співу, вмістив у себе багато чудових краєвидів України. Він має велику репрезентативну цінність, може гідно представляти Україну в будь-якому куточку земної кулі.