Олег Критенко, директор ТОВ Продюсерської компанії «Данапріс фільм».

Перш ніж говорити про реформи, давайте легалізуємо українське кіно. Зрозуміло, що комерційні канали, маючи внутрікланові зв’язки з рекламодавцями, не збираються його легалізувати. Сьогодні на ринку в Україні існує 50 приватних компаній, які виживають без ТБ. Державне фінансування у кіновиробництві я б спрямував на дебюти, а решту державних коштів — на сервісне обслуговування. У Чехії знімається 200 американських фільмів на рік, і з цього 4–5 мільярдів доларів залишається у Чехії. Крім фінансової вигоди, це дозволяє вникнути в характер зарубіжного виробництва. Не обов’язково, щоб держава брала участь у копродукції.

Валерій Пендраковський, директор АТ «Ялтинська кіностудія».

Наша студія — полігон для експериментів. Її купив один із російських банків і відкрив довгу кредитну лінію. Півтора мільйона доларів ми вклали в техніку. Поки що окупилося тільки світло, знімальна техніка не окуповується. Сьогодні студія надає послуг на 1—1,5 млн. американських доларів. У роботі 20–25 російських проектів і 4 українських. З’явився конкурент – «Ялта-фільм». Ми не звільнені від податку на землю, отже, не є повноцінним проектом, бо не зможемо цю студію продати, якщо б така потреба виникла. Утримання студії не прибуткове. З приводу будь-якої студії скажу: головне не доводити її до банкрутства.

Володимир Мандрика, генеральний директор Національного центру Олександра Довженка.

Наша установа займається реставрацією і зберіганням вихідних матеріалів фільмів. А це — стратегічна мета і справа державної ваги. На цю роботу держава торік запланувала 300 тис. грн, але не дала нічого. На обробку, проявлення і друк кіноплівки планувалося 295 тис. грн, а отримано 150. Обладнання для проявлення плівки застаріло, оскільки закуплене 20 років тому. В Україні немає обладнання для повного циклу виробництва фільмів. Хто схильний до ілюзій, може планувати, що буде з нашим кіноархівом і тиражуванням фільмокопій.

Сергій Тримбач, кінокритик.

У Законі України «Про розвиток української кіноіндустрії до 2007 року» заплановано створення Державного музею екранних мистецтв. Та чи може така установа вижити без бюджетного фінансування? Ні. Єдиний приклад – Чехія, де кіноархів є власником фільмів по 1965 рік, продає права на ТБ і таким чином має фінанси. Найбільший у світі кіноархів є у Бібліотеці Конгресу США. Там один мільярдер виділив 140 млн. доларів на його реконструкцію. Україні необхідний музей кіно як база для написання історії кіно, для видання української кінокласики на DVD. Поки що ми вкладаємо гроші тільки в чужу економіку. Якщо б у нас був свій музей, ми могли б виховувати кінематографістів, які б з повагою ставились до свого кіно.

Віктор Слєпцов, директор студії «Укр-анімафільм».

Доки в нас буде статус державної кіностудії, зрушень не буде. Треба студію акціонувати, бо інакше інвестори не прийдуть. Продюсерської системи в нас немає.

Іван Лимар, директор студії «Укркінохроніка».

13 років влада готує ліквідацію нашої кіно-студії під прикриттям передачі її кінофакультету. При відчуженні державного майна (майна нашої студії) було порушено закон. Якщо воно розбазарюється, то чому б не знайти інвестора? Ми знайшли, але міністерство заборонило. Кілька років студія не є рентабельною. Всі фільми, які тут випускали, лежать на полицях. І це вже не байдужість держави, а злочин. Фільми повинні йти до глядача, якщо ми хочемо, щоб як народ ми не були знівельовані, щоб зберегли мову мистецтва. Слід повернути студії відчужене майно.

Людмила Горделадзе, директор кінотеатру «Жовтень».

Мій крик душі — це піратство у сфері розповсюдження фільмів. У нас існують зухвале тиражування, яке всім сходить з рук, широкий неліцензійний показ фільмів у нічних клубах і т.д. Інспекторів, які відповідають за дотримання закону в цій сфері, немає. Але без жорстокої боротьби з піратством не буде детінізації. Що ще потрібно зробити? Фонд підтримки кіно належить перетворити на Фундацію, яку очолить вищий орган — Рада директорів. Джерела надходжень — 5 % від прокату зарубіжних фільмів. Надрукувати казначейські білети на підтримку українського кіно — в Києві вже діє 50 модернізованих кінотеатрів. З відеоринку — збір за рахунок підвищення марки з кожної касети. Слід запровадити державні лотереї на підтримку українського кіно.

Дмитро Колесник, продюсер компанії «Пронто Продакшн».

З приводу пільг для українського кіно: слід зробити реєстр, до якого увійде обмежене коло осіб. Основне завдання департаменту кіно — робити прогнози, яких фільмів потребують глядачі, чи проходять фільми апробацію на ринку? Ті, хто хоче отримати пільги, повинні показувати українські фільми.