Для виконання почесної місії Антоніо Бандерас прибув із-за океану разом з дружиною Мелані Гріффіт, що вже само по собі стало подією для столиці мальовничої провінції Андалусії, розташованої на узбережжі Середземного моря. І, звичайно, не обійшлося без ретроспективи актора і режисера Антоніо Бендераса під назвою «Торуючи шлях». До позаконкурсного показу надзвичайно насиченої програми увійшов його режисерський дебют 1999 року «Божевільні в Алабамі», де в головній ролі знялася Мелані Гріффіт, і другий фільм Антоніо Бандераса «Шлях англійців» 2006 року, а також відомі акторські роботи, такі як у фільмі Педро Альмодовара «Зв’яжи мене» в дуеті з Вікторією Абріль, «Біла голубка» режисера Хуана Міньона, де його партнеркою була Емма Суарес.

Ця дуже відома іспанська акторка увійшла до складу журі цьогорічного фестивалю. Його очолив визначний іспанський режисер Алекс де ла Іглесія, перший повнометражний фільм якого «Акція мутантів», знятий у 1993 році на виробничій базі кіностудії Педро Альмодовара, демонструвався в програмі тижня іспанського кіно в Україні в Будинку кіно кілька років потому. Потім на екрани вийшов «День бестії» (1995), що мав приголомшливий успіх. Далі ще кілька фільмів його блискавичної режисерської кар’єри, а у «800 кулях» він уже був і продюсером власного фільму. Останні дві роботи «Досконалий злочин» (2004) і «Злочини Оксфорда» (2007) остаточно перетворили його на одного з провідних іспанських режисерів, який завоював прихильників у всьому кінематографічному світі.

Оголошуючи на завершальній прес-конференції рішення журі офіційної конкурсної програми Алекс де ла Іглесія доповів, що фільм-переможець не належить до категорії тих, які знімає він сам, та все ж за колегіальним рішенням журі володарем «Золотої Біснаги» за кращий фільм і 30 тис. євро стала перша повнометражна стрічка молодого режисера Давіда Планелля «Сором». (Нагадаю, що біснагою називають композицію з квітів жасмину, квітування якого типове для Малаги і супроводжує місто своїм духмяним запахом під час фестивалю).

Це почуття сорому протягом першої половини одного вихідного дня набуває свого найповнішого вияву, коли молоде тридцятирічне подружжя усвідомлює, що далі так не може тривати, що життя з восьмирічним перуанським хлопчиком, якого вони усиновили, стало нестерпним, що останні шість місяців разом із чужою дитиною перетворилися для них у щось на зразок домашнього пекла, яке загрожує спопелити їхнє кохання. Але це ще треба пояснити соціальній співробітниці із центру з усиновлення, поки хлопчик вийшов на прогулянку в супроводі служниці-емігрантки так само з Перу. Вона якраз і є його біологічною матір’ю, яка, не маючи змоги утримувати сина, влаштувалася в родину, приховавши це від усиновлювачів. Після тривалої розмови з молоденькою соціальною працівницею всі втрьох заходять до кімнати прийомного сина, щоб показати їй безлад, у якому хлопчик утримує своє житло, попри їхні щоденні зусилля, і знаходять там на довершення ще й розбитий акваріум, а золота рибка агонізує в калюжі на письмовому столі...

Весь фільм знято в інтер’єрі квартири, і лише завершальний епізод перенесено в парк, де молоді батьки, що не відбулися, з сумом випускають рибку з банки у ставок.

Якщо розглядати складові успіху цього фільму, то слід зауважити, що тема усиновлення і стосунків усиновлених з усиновлювачами є нині надзвичайно актуальною в Іспанії. Крім того, дуже великої популярності набувають фільми, зняті з виробничої точки зору напрочуд рентабельно: в одній кімнаті, в готельному номері. Яскравим прикладом слугує останній фільм Хуліо Медема, що був особисто присутній на цьогорічному фестивалі з презентацією своєї майже завершеної стрічки під назвою «Room in Rome», де дія відбувається в готельному номері в Римі.

«Сором» Давіда Планелля не надто відійшов від цього принципу, вибравшись лише у фіналі на «живий», відкритий простір, що зумовлено самою драматургією фільму. Він здобув також «Срібну Біснагу» і 6 тисяч євро за кращий сценарій. Режисер сам написав сценарій, головну жіночу роль виконала його дружина Наталія Матео. Оператором фільму став Чарлі Планелль. Отже, йдеться про сімейний підряд, якого в жодному разі не зіпсував Альберто Сан Хуан, виконавець головної чоловічої ролі. Цього актора було визнано кращим на одному з попередніх фестивалів у Малазі. А цьогорічна Офіційна програма розпочалась фільмом «Сором» передовсім завдяки його популярності.

«Срібну Біснагу» і Спеціальну премію журі отримала 33-річна режисерка з Буенос Айреса Лусія Пуенсо за свій другий ігровий повнометражний фільм «Хлопчик-рибка», знятий в Іспанії.

«Завдяки лише копродукції фільм став тим, чим він є», – заявила режисерка на прес-конференції після того, як стали відомі нагороди фестивалю. Як і перша її робота «ХХV», яка була нагороджена Премією критики під час Тижня критики в Каннах у 2007 році, «Хлопчик-рибка» так само присвячений темі одностатевої любові, цього разу між двома дівчатами. Лала, дівчина-підліток, яка живе в одному з найбагатших районів Буенос-Айреса, закохується в двадцятилітню служницю із Парагваю, що працює в їхньому домі. Обидві мріють переїхати до цієї країни, щоб жити разом на березі великого озера. Першою туди потрапляє Лала. Там вона реконструює таємничу історію вагітності своєї коханої, яку зґвалтував власний батько, і одночасно довідується про місцеву легенду про хлопчика-рибку, що супроводжує потопельників на саме дно глибокого озера. А тим часом її улюблену дівчину затримують за скоєння злочину, що тягнеться з минулого...

І тут ідеться про авторське кіно: автором сценарію є Лусія Пуенсо, вона написала його за мотивами збірки власних новел під однойменною назвою «Хлопчик-рибка».

Особливо вражають підводні комбіновані зйомки, коли головна героїня відважується пірнути на глибину озера, і там перед нею несподівано з’являється хлопчик-рибка, що заманює її на ще темніші глибини... Оператор-постановник фільму Родріго Пульпейро отримав Премію за кращу операторську роботу.

Та справжнім тріумфом став фільм знову-таки жінки, 28-річної Мар Колль із Барселони, яка перед тим зняла лише одну ігрову короткометражку. Її «Три дні в родині» вибороли досить вагомі премії Фестивалю: «Срібна Біснага» за кращу режисуру, «Срібна Біснага» кращій актрисі і, відповідно, кращому актору. Молода 23-річна актриса Наусікаа Боннін і надзвичайно талановитий і дуже відомий Едуард Фернандес, ім’я якого прикрашало титри ще двох фестивальних фільмів, виступили однаково вдало в ролі батька і доньки з неповної сім’ї, бо їхня мати й дружина перебуває в стані невизначеності: чи жити далі з чоловіком, чи покинути його. Леа, так звати дівчину, має терміново повернутися з-за кордону, де вона навчається в університеті, до рідної Каталуньї. Там на неї чекають усі родичі, що зібралися з приводу смерті її діда, патріарха родини. Дорогою з аеропорту дочка повідомляє батькові, що покинула навчання і збирається відкрити паб, де гратиме «жива» музика.

Три дні, що минають із дня смерті до поховання, стають приводом до з’ясування стосунків у родині між спадкоємцями. Це надзвичайна нагода спостерігати гру видимостей у середовищі консервативної буржуазії, де всі проблеми є очевидними для всіх членів родини, але ніхто їх до кінця не з’ясовує, вони лишаються ніби у «розмитому» стані. Героїня Наусікаи Боннін відштовхує від себе це середовище лицемірства, частиною якого є вона сама разом із батьком, його братами з дружинами і дорослими дітьми. На моє питання про те, де Наусікаа Боннін навчалася акторської майстерності, вона відповіла, що виросла на сцені, а далі – справа лише за правильним вибором сценарію...

На відміну від психологічного напруження «Трьох днів», перший повнометражний фільм молодого режисера з Країни Басків Борха Кобеага «Невдаха в коханні» не дозволяє глядачеві передихнути між вибухами сміху. Уродженець Сан-Себастьяна, Борха Кобеага висловився про своє місто як про надзвичайно прекрасне, але, додає він, дуже складно в ньому зав’язати стосунки з жінками.

«Те, що Країна Басків – це сексуальний Північний полюс західних країн, може видатися затертою фразою, однак це правда...», – із сумом доповів режисер. Якщо добре придивитися до всього, що відбувається на екрані, то через комедію прозирає соціальна драма. Саме про це йшлося на прес-конференції після конкурсного перегляду. З головним героєм, роль якого блискуче втілив баскський актор Горка Очоа, відбувається щось неймовірне: здається, що мета фільму – розтрощити його як фізично, так і морально, інтелектуально і особистісно. І без жалю! Але персонаж Горки Очоа витримує все дуже стійко, майже героїчно. Врешті-решт приваблива дівчина, емігрантка з Латинської Америки, яка не має ні табу, ні комплексів, починає сприймати його серйозно, а не лише як друга, який дозволяє їй як перукарці-початківцю творити неймовірні речі з його волоссям, так що його не пізнає навіть рідна мати, і який сплачує фанту в дискотеці (дослівна назва фільму «Той, що сплачує фанту» – «Pagafantas»). Йому навіть доводиться одружитися з нею в морі, на кораблі, вже на нейтральній території, щоб її не депортували з Іспанії. А після цього вона відразу опиняється в ліжку зі своїм другом, так само емігрантом, присутнім на церемонії, яка щойно відбулася на палубі... Та після всіх перипетій вона лишається саме з «pagafantas».

«Невдаха в коханні» був удостоєний «Срібної Біснаги» іспанських критиків і Премії Alma кращому сценаристу-початківцю. На цей раз їх було двоє: Борха Кобеага і Дієго Сан Хосе.

Щорічна премія «Малага» цього року дісталася визначному актору кіно, театру і телебачення Хуану Дієго, її він отримав на урочистій церемонії в Театрі Сервантес з рук Почесного президента Антоніо Бандераса. Хуан Дієго, улюбленець кіно- і театральної публіки, вже був кращим актором Малазького фестивалю кілька років тому. На Міжнародному фестивалі в Сан-Себастьяні 2006 року він був удостоєний Премії кращому актору за фільм «Іди від мене», де його партнером став син – Хуан Дієго Ботто. Цей фільм увійшов до невеликої ретроспективи з чоти-рьох найвідоміш