У Бахметьєвському архіві при Колумбійському університеті (Нью-Йорк) зберігається фонд літературознавця, автора антології «Розстріляне відродження» Юрія Лавріненка (box 2, folder 14). Там є і його листи до актора Йосипа Гірняка. Провідного актора «Березоля» Лавріненко знав ще з другої половини 1920-х років з Харкова. Адже молодий тоді випускник Харківського університету Ю.Лавріненко працював в одному зі столичних видань, відвідував вистави «Березоля» і навіть намагався друкувати прихильні до «Березоля» рецензії. Про це, зокрема, пише у своїх спогадах Юрій Шевельов.1 Потім, як і Гірняк, він мав довготривале «відрядження» в табори ГУЛАГу. І Лавріненко, і Гірняк покинули Україну під час війни і мешкали спершу в таборах для переміщених осіб у Німеччині, а тоді в Нью-Йорку.

Лист Йосипа Гірняка до Юрія Лавріненка

4.УІІ. 1947

Дорогий Юрку!

Чоловік стріляє, а Бог кулі носить.

Отаке і нам з Тобою. Поки удалося тут розв’язати справу з перепусткою і осідком Студії у Міттенвальді,2 то чимало води протекло за цей час у голубому Ізарі. Ну вже це, що я загубив контакт з Тобою, то вже просто «безобразіє».

Студія поки осіла у Міттенвальді і я почав усякі нелюдські викрутаси, щоби її тут і закріпити і оформити. Це коштує неймовірної енерґії і маси грошей. Але може з цього дива і вийде пиво. Уже три тижні, як закінчили ми глубокий рейд і приступили до праці над «Зайвими людьми» і «Оргією» Л[есі] Укр[аїнки]. Цією останньою хочу поставити проблему «героя» на актуальний діскусійний стіл. «Лиса» Чолган ще мені не здав.3 «Ґенерал» іде у другій турі, для якої вже не можна затягувати справи: «Вальдшнепів». «Аглаєю» закінчимо діскусію і дамо по мордах усім опонентам і тим, які ще і досі не прозріли.

Як з твоїм переїздом? До мене дійшли чутки, що ти охолов до цієї проблеми?! Звичайно, що тут усі і усе зроблять, щоби ти почував себе зі своїм чадом як слід. Та Тобі виднійше – і справа врешті-решт не така проста, двоє дітей, коли мають молоко і таке инше – то тут треба добре зважувати.

Але я на тому вийшов найгірше, бо тут у цім морі бур і хвиль, я без Тебе, як без рук.

Та коли вже почав тягти, то видко, що треба перти, поки духу буде.

Пан Бл[авацький] уже почав позакулісову атаку дрібних театральних інтриг. Я стараюсь стояти осторонь і відкидати усякі провокаційні намагання, тай взагалі... їхні «імінини».

Дуже поволі іде розгін до роботи у моїх студійців, після гастрольної лихоманки. Як видно треба було зробити малий відпочинок. Але, щоби зорганізувати «майбутнє» – не можна було собі позволити на таку роскіш. Тут Тобі вже і обов’язки таборового театру і усякі календарні кампанії і т.д. і т.п.

Дуже нетерпеливо чекаю твого гласу! Пишеш до друзів, а про мене забув?!

Словом – Чужак буде до 15-го VІІ у Австр. І він – до твойого розпорядження. Якщо думаєш їхати, то бери його за жабри і не забудь Кошелівця.

Кінчаю, бо чекають над головою.

Цілую тебе і дружину з виводком.

Ваш Йосип.

Лист Юрія Лавриненка до Йосипа Гірняка

Нью-Йорк 17 березня 1975

Високоповажаний і Дорогий Йосипе Йосиповичу!

Вже понад два тижні твій телефон в числі відрізаних. Втратити телефонічний зв’язок з тобою – це для мене як потрапити в штрафізолятор в Норильлагу на півострові Таймир у Крижаному Океані. Мушу писати листа в надії одержати і від тебе кілька писаних слів про твоє здоров’я, настрій. В суботу 22.ІІІ. 1975 в Джусовому будинку Укр[аїнського] Інституту Америки4 відкриття з’їзду «Слова».5 Думав не йти, але передумую. Належало б піти, не зважаючи на ніщо. Чи твоє здоров’я і настрій дозволяють тобі там бути? Було б добре зустрітися там з тобою. Напиши й про це.

Нижче подаю копію того місця з листа Андрія Москаленка6 за 27.Х.1974, що стосується тільки тебе:

——————-

«Я з великим інтересом прочитав Й.Гірняка – «До недобитків „Березоля”».7

Я читав цю статтю три рази. Зроблю фотокопію з неї і збережу як зберігають діяманти. Я знав Й.Гірняка як доброго заслуженого актора. А в цій статті він перевищив себе.

З серцем і розумом написане «До недобитків „Березоля”» є знаком духового безсмертя Йосипа Гірняка – одного з найбільш моральнодостойних учнів знаменитого Леся Курбаса, прометеївська смерть якого в льодових скелях півночі – перемогла, щоб жили нащадки «Гайдамаків» над Дніпром, де не буде ні Москви, ні комунізму.

Як побачиш свого Маестро, подякуй йому від мене за відкритого листа, що прогримів дзвонами правди... За все подякуй.»

———————

До таких діямантових слів нічого не треба додавати. А тому цілую твій акторський писок і бажаю тобі подолати поточну хворобу і прийти здоровим на з’їзд «Слова».

Сердечний привіт Ліпі8 від Марусі9 й мене. Маруся все нагадує мені не забути написати тобі, потелефонувати до тебе. Обіцяють направити телефон десь до наступної п’ятниці. Якщо не збрешуть, то в п’ятницю вечором поговоримо. Пробуймо обидва додзвонитись.

Завжди нині і прісно щиро твій Юрко Лавріненко.

Чи Бойчукова книжка про Ваш театр вийшла?