 |
|
|
| Зміст номера 2010:#3 |
|
|
|
Розмову веде Лілія Бондарчук
– Тимофію Григоровичу, ви працюєте заступником міністра культури і туризму з листопада 2006-го. Як оцінюєте ситуацію з виробництвом українських фільмів останніх трьох років: упродовж 2009-го не вийшло жодної повнометражної картини, профінансованої державою? Яких зусиль доклало Міністерство, щоб збільшити фінансування?
– Цього року Міністерство досі не отримало з державного бюджету коштів, окреслених у планах на 2010-й і частково 2009-й роки. До попереднього Уряду надіслано чимало звернень: від Служби кінематографії, міністра культури. Уряд доручив вирішити це питання Мінфіну спільно з нашим Міністерством. Коштів не знайшли: ні в стабілізаційному Фонді, ні в бюджеті. Схоже, фінансова криза найдужче вдарила по українському кіно, позаяк колеги з міністерств сусідніх держав не потерпають так, як ми.
 |
|
|
Лариса Брюховецька
Журнал як частка культурного життя
Якось у прямому ефері на радіо FM довелося вести розмову про кіно й театр. Слухачі запитували про різне, а одна поставилась до розмови радикально і принципово: «Про що ви говорите? Які театр і кіно? Хіба можуть вони зрівнятися зі «Свободою слова», яку веде Савік Шустер, його передачі дивляться всі, й відірватися не можна, коли політики між собою сваряться, і хочеться знати, чия візьме»
|
|
|
Підготувала Роксоляна Свято
Запитання
1. Хто з українських режисерів найбільше вплинув на український кінопроцес останніх п’ятнадцяти років (три–п’ять імен)?
2. Які найпомітніші українські фільми за цей період (три–п’ять назв)?
3. Що можна назвати найважливішою подією українського кіножиття останніх 10–15 років (або ж кілька найважливіших подій, якщо такі були)?
Відповідають кінознавці, кінокритики та режисери.
|
|
|
Підготувала Лілія Бондарчук
Редакція «Кіно-Театру» звернулася до кінематографістів із проханням прокоментувати Закон України «Про внесення змін до Закону України „Про кінематографію“ та інших законів України щодо підтримки виробництва національних фільмів», який набув чинності 18 лютого 2010 року.
|
|
|
Розмову вела Ольга Велимчаниц
– Богдане Дмитровичу, в грудні Театр оперети відсвяткував 75-річчя. Як відзначали цю подію?
– Це був державний ювілей, вийшов Указ Президента України В. Ющенка про присвоєння статусу Національного. Ми готувалися активно і довго. Відкрили виставку, присвячену ювілею, 12 грудня презентували музичну вітальню. Маємо два фойє: одне представлене як мала сцена вже давно, у друге ж я придбав білий рояль, щоб перед виставою концертмейстер зустрічав людей музикою, гід розповідав про історію театру...
|
|
|
Розмову вів Григорій Заславец
– Ви грали Гітлера у виставі «Майн кампф, або Шкарпетки у кавнику». Чи комфортно вам було в цій ролі й чи могли б ви пояснити психологію образу (доволі акцентовану в цій виставі): чому художник став утіленням зла?
– Наша вистава «Майн кампф» – це притча, трагіфарс. Я граю не так жахливого Гітлера, який чинив злочини проти людства, як юного Адольфа. Мій герой – це хлопчина, який приїхав вступати до Віденської художньої академії. Чимось він навіть симпатичний…
|
|
|
Ірина Германюк
Життя триває довше за людину. Всупереч законам буття – пам’ять про людину передається від серця до серця. Як любов. З любов’ю згадуємо народного артиста України, актора Донецького національного академічного музично-драматичного театру Геннадія Горшкова.
|
|
next page >>
|
|
|
|
Гарячі новини на Facebook
|
|
|
|
|
|
|
