28 листопада у Львівському національному театрі ім. Марії Заньковецької відзначали ювілей одного з провідних акторів цього театру, народного артистаУкраїни, лауреата Національної премії ім. Тараса Шевченка Богдана Миколайовича Козака. Свято вдалося - воно пройшло у кращих традиціях львівян, які люблять своїх кумирів і вміють їх вшановувати. Насамперед глядачі причастилися до таланту ювіляра, переглянувши виставу «Загадкові варіації». А далі - проникливі й щирі вітання почесних гостей, капусники, акторські жарти і пісні колег з рідного театру, дотепні вітання франківців з Києва, чудовий спів від акторів з Івано-Франківська... Тригодинне дійство пролетіло, немов одна мить. Ювіляр постійно був на сцені, чутливо реагуючи на ювілейні побажання й жарти. А ближче до фіналу відбувся незапрограмований виступ - східцями із залу на сцену так само впевнено, як і всі інші промовці, піднявся його дворічний онук, але пішов не до мікрофона, а до крісла, й на загальну радість залу, успішно вмостився на ньому. Так спонтанно до свята долучилась і чудова родина ювіляра.

До ювілею приурочили вихід двох книжок: в одній опубліковано наукові дослідження Богдана Козака (рецензію на неї редакція планує дати в наступному номері), друга -фотоальбом «Богдан Козак, Заньківчанин» (упорядник Майя Гарбузюк), до якого увійшли фото з усіх його ролей, статті театрознавців і «Автобіографія в координатах долі», яка дозволяє охопити життя майстра як цілісність. Ювіляр подякував за видання керівництву театру, його генеральному директору Андрію Мацяку.

Дитинство і рання юність Козака були далекі від мистецтва (мешкав у робітничому районі, на Підзамчі, займався спортом, навчався в технічному училищі, після якого короткий час працював на заводі фрезерних верстатів). Але технічна професія поступилася місцем акторській, хоча він і не мріяв про неї. Життя його - це приклад щасливої долі, щасливих зустрічей з людьми, які в музиці, в аматорському театрі, підтримуючи й розвиваючи природні здібності юнака, вели його до професійної сцени. 1962 року, ще навчаючись у театрі-студії при Театрі ім. Заньковецької, він стартував на цій сцені знаковою роллю Дон Хуана у виставі «З коханням не жартують» П. Кальдерона. Відтоді зіграв у рідному театрі більше 150 ролей. Він - актор широкого діапазону, якому доступні найрізноманітніші почуття, пристрасті, й чия людська природа і психіка вміщає велике багатство емоційних відтінків та людських переживань. Разом з тим, він актор інтелектуального - складу цілком природно, що вже кілька десятиліть веде педагогічну роботу і має талановитих учнів, які грають в різних театрах, - їх уже не просто помітили, вони увійшли до провідних акторів на рідній сцені. Він належить до тієї професури, яка тішиться результатами своєї праці.

На завершення зацитую коротку анотацію альбому:

«У текстах і світлинах постає перед читачем знаний львівянин, народний артист України Богдан Козак.

Хтось приходить на зустріч із ним на заньківчанську премєру.

Хтось слухає його в університетських аудиторіях як професора.

Хтось одразу впізнає його на вулицях нашого міста серед безлічі перехожих за характерною ходою.

А ви погортаєте цю книгу, щоб зустрітися з Богданом Козаком у тиші, сам на сам...».