Те, що Юрій Іллєнко - талановитий письменник, було ясно давно, зокрема тим, хто читав його неопубліковані (опублікованих було мало) сценарії чи статті. Образність і афористичність - характерна риса його письма. У двотисячних вийшло кілька його книг, в яких вражає точність визначень як людей, так і мистецьких явищ, в тому числі самооцінок. Його фільм «Криниця для спраглих» за радянських часів належав до розряду не просто заборонених, а заборонених настільки, що навіть вголос не можна було вимовляти цієї крамольної назви. А режисер у своїх мемуарах порівняв свій режисерський дебют з петлею Нестерова - льотчик на початку ХХ століття продемонстрував це в небі над Шулявкою. Іллєнко написав так: «Я повторив мертву петлю просто в тому павільйоні - називалася моя мертва петля - «Криниця для спраглих». Нестеров вижив. Я розбився». І таких влучних і вичерпних висловлювань, з якими не можуть змагатися наукові характеристики, у його книгах можна знайти безліч.

У листопаді 2010 року у видавництві Місто НВ (Івано-Франківськ) вийшла книга «Криниця для спраглих. Афоризми та сентенції Юрія Іллєнка». Автор ідеї, укладач та літературний редактор Ірина Фаріон. Співтворці укладання Людмила Єфименко, Пилип та Андрій Іллєнки. Джерела - твори Юрія Іллєнка: «Парадигма кіно» (1999), «Юрка Іллєнка Доповідна Апостолові Петру. Автопортрет альтерего (себе іншого) внатурє. Роман-хараман у трьох книгах» (2008), «За українську Україну. Відкритий лист українцям» (2005). Афоризми і сентенції вибудувані по розділах, яких дев'ять - Життя і смерть, Творчість як мистецтво, Мова, Історія, Культура, Кіно, Інформаційний простір, Політика, Націоналізм.