Пам'яті Ростислава Синька

23 серпня на 78 році життя полишив світ наш колега й товариш, кінорежисер, член НСКУ Ростислав Олександрович Синько. Його першою професією було акторство. Закінчив майстерню Петра Сергієнка в Київському інституті театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. Служив у Радянській армії, в ансамблі пісні і танцю Білоруського військового округу. Працював у Київському ТЮГу, асистентом режисера на Київській студії телебачення, з 1965-го - режисер студії «Укртелефільм». Створив понад 50 фільмів і став першим українським лауреатом всесоюзних і міжнародних телефестивалів. Донині на телеекранах демонструються його фільми: «Симфонія», «Троїсті музики», «Як цвіт весняний», «Дім батька твого», «Київські прохачі», «Сад Гетсиманський», «Кредо», «Іван Кавалерідзе на зламах часу».

Останні 20 років життя за підтримки (моральної й фінансової) НСКУ Ростислав Олександрович керував Музеєм-майстернею І.П. Кавалерідзе (Київ, Андріївський узвіз, 21). Чи не головним у ці роки для нього став проект «Творці Незалежності». Художник Борис Плаксій під проводом Р.Синька написав близько 100 портретів. За цю роботу режисер отримав Національну премію ім. Т. Шевченка. Він мріяв створити Пантеон видатних українців. Не судилося...

Р.Синько - автор книжок: «Поза часом і простором. Спогади про Івана Кавалерідзе», «На зламах епох. І. Кавалерідзе й оточення», «Іван Кавалерідзе: життя і творчість» (у співавторстві); він неодноразово порушував питання мистецтва й суспільного життя на сторінках ЗМІ.

Завдяки родинному спілкуванню з Іваном Кавалерідзе Р.Синько освоїв фах скульптора і створив пам'ятники: герою фільму О. Довженка «Земля» - Василеві (Яреськи Полтавської обл.), останньому кошовому Запорозької Січі П.Калнишевському (Пустовійтівка Сумської обл.), письменнику П.Капельгородському, а також надгробок І.Кавалерідзе на Байковому кладовищі, скульптурні портрети М.Гоголя, П.Тичини, І.Драча.

Останні три роки Р.Синько працював керівником наукової частини Музею І.Кавалерідзе, готував нову збірку спогадів про Івана Петровича, а також видання праці чеського кінознавця Л.Лінгарта «Іван Кавалерідзе і три етапи його кінотворчості» в перекладі українською. Пам'ять про Р.Синька залишиться в серцях усіх, хто його знав, а також в історії українського мистецтва.

Національна Спілка кінематографістів України

Студія «Укртелефільм»

Музей-майстерня І.П. Кавалерідзе

Тиждень кіно Юрія Іллєнка

15-22 жовтня 2010 року за сприяння компанії «Іллєнко Фільм» у столичному кінотеатрі «Київ» відбувся тиждень кіно Юрія Іллєнка. Глядачі мали змогу переглянути фільм «Молитва за гетьмана Мазепу. Нова версія», а також найкращі відновлені картини режисера та оператора Юрія Іллєнка («Тіні забутих предків», «Криниця для спраглих», «Вечір на Івана Купала», «Білий птах з чорною ознакою», «Лісова пісня. Мавка», «Легенда про княгиню Ольгу», «Лебедине озеро. Зона»). «Молитва» ішла щовечора, і на переглядах, як і на інших фільмах, зали були заповнені вщерть. Якісний звук, незначне скорочення і закадровий коментар самого Юрія Іллєнка змінили фільм «Молитва за гетьмана Мазепу» - в новій версії він став доступніший. Реабілітація слова і звукової палітри наблизили послання майстра до глядача. Хоча розмов і небагато, але без них збагнути концептуально складний період кінця ХVII - початку XVIII століть важко. Крім того, в історичній постаті гетьмана Івана Мазепи перетнулося багато ліній не тільки української, а і європейської історії. Увиразнилась і образна система фільму, зокрема такі наскрізні метафори, як скринька, макет смерті, зрозумілішою стала також барокова напруга розписів, пишнот та краси, знищеної варварською тиранією.

Згадували Вілена Калюту

Є кінематографісти, що значно більше відчувають, аніж можуть артикулювати свою творчу роботу. Згадуючи про Вілена Калюту, вечір памяті якого з нагоди 80-річчя з дня народження відбувся в Будинку кіно, Роман Балаян наголосив, що цей оператор ішов за інтуїцією: «Я не розумів,- говорив Балаян,- навіщо, приходячи в декорацію, де ми напередодні знімали, він по-новому виставляв світло». Цей оператор знав, що показувати і яким чином. У цьому він був абсолютно вільним, режисери йому довіряли, а це буває тоді, коли під час їхньої співпраці відбувається взаємопроникнення спільного бачення. Про це говорили на вечорі і Балаян, і В'ячеслав Криштофович, і Лариса Кадочникова, яку він знімав у фільмах Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою» та «Мріяти і жити». Присутні переглянули телефільм про Вілена Калюту студії «Глас» (режисер Ольга Артеменко).

Через 42 роки фільм вийшов на екрани

Короткометражний фільм «Хто помре сьогодні» тодішній випускник ВДІКу Віктор Гресь зняв 1967 року. В ньому йшлося про один із трагічних епізодів ІІ світової війни, про мужність і стійкість радянських воїнів. Тоді фільм заборонили як песимістичний, і він усі роки пролежав на полиці. За підтримки держави фільм відновили і 4 жовтня показали в столичному кінотеатрі «Київ».

«Плем'я» отримало ґрант Фонду Губерта Балса

Кінорежисер Мирослав Слабошпицький, відомий своїми фільмами «Діагноз» та «Глухота», отримав ґрант Фонду Губерта Балса у категорії «розробка сценарію». Нову роботу (фільм «Плем'я») режисер планує зняти без слів, за участю глухонімих дітей. Картина розповідатиме про життя мешканців інтернатів для дітей з порушеннями слуху. Згаданий фонд працює за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів і виділяє ґранти для розробки сценаріїв, застосування цифрових технологій, обробки знятих матеріалів, розповсюдження готової кінопродукції та участі в семінарах і майстер-класах, повязаних із цариною культури.

Фільм «Магічна книга»-українське фентезі

Фільм «Магічна Книга» режисера Вселени Свєтлої (Крилової) за однойменним романом Неза та Лани Свєтлих, відзначений дипломом Міжнародного Бердянського фестивалю в програмі дитячого та юнацького кіно, а також призом глядацьких симпатій Коктебельського молодіжного КФ, 30 вересня було показано в Будинку кіно.

Юрій Андрухович, Олексій Кравчук і «Гамлет»

70-й ювілейний сезон Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр розпочав прем'єрою трагедії Шекспіра. Львівський режисер Олексій Кравчук, поставивши «Гамлета» в перекладі українською Юрія Андруховича, пояснив: «Мені дуже подобається схід України, Луганщина. Я тут ставив Шість персонажів у пошуках автора Піранделло два роки тому. У вас є така широта почуттів, широта емоцій, якої не завжди вистачає у Львові, у Галичині». Виконавці головних ролей: Максим Рижевол (Гамлет), Олеся Забєліна і Наталя Філіпенко (Офелія), Анатолій Яворський (Клавдій), Наталя Кутова (Гертруда).

«На сто хвилин доросліше»

14 жовтня в Будинку кіно показали роботи десяти студентів майстерні Юрія Терещенка відділу режисури ігрового кіно КНУТКіТ ім. І.Карпенка-Карого. Автори стрічок - молоді люди 18-20 років - брали участь у зйомках як оператори, режисери, а подекуди і звукорежисери. Результат двох років навчання принципово важливий - він демонструє, наскільки людина здатна бути режисером у використанні візуального простору, технічній роботі з камерою, звуковими доріжками, кольоровим спектром та контрастами. Що ж пропонує нове покоління? Звуковий супровід, який лише подекуди підкреслював смислове навантаження, застосовано неакуратно, без особливої технічної обробки. Такий цікавий жанр, як фотофільм, зіпсований якістю самих фотографій. Щодо тематики, то вона неширокого спектру: сакральні обряди (весілля, похорон, релігійні служіння), художники. Двоє студентів предметом дослідження обрали парашути. У центрі «No comments» - незабутнє свято випускного вечора. Молоді люди з одноразовими склянками, наповненими, судячи з нецензурних промов і виразів облич, алкогольними напоями, дівчата, що купаються у фонтанах на Майдані Незалежності, пари, що сидять на лавочках, палячи одну цигарку. «Реалізм» підкреслено грубістю форми. Були й винятки: героїня стрічки «Колеса» - танцівниця-інвалід. Режисер показав її незламність перед життєвою катастрофою і вимогливість, як до себе, так і до партнерів. Цей образ вольової особистості вписується в контекст сучасності. Загалом же студентські роботи віри в майбутнє українського кіно не додали. Склалося навіть враження, що більшість стрічок знімали за тиждень до дедлайну.

Надія Ковальчук