Юрій По­маз­ков - ге­не­раль­ний ме­не­д­жер ТОВ «IBS» (Інфор­маційні бізне­сові си­с­те­ми і те­ле­ко­мунікації). Ком­панію «IBS» бу­ло за­сно­ва­но 1993 ро­ку. З мо­мен­ту за­сну­ван­ня ко­лек­тив співпра­цю­вав із кор­по­рацією «IBM», спеціалізу­ю­чись на інфор­маційних тех­но­логіях, а з 2004-го, ство­рив­ши спеціаль­ну ла­бо­ра­торію, ре­алізує се­бе в ца­рині ци­ф­ро­вої ре­с­та­в­рації кіно­ма­теріалів. У до­роб­ку ТОВ «IBS» - про­ект «Віднов­лен­ня кіно­с­пад­щи­ни Олек­сан­д­ра До­вжен­ка та ви­дан­ня збірни­ка кіно­творів» (2007), ре­с­та­в­рація фільмів (за­га­лом - 13 стрічок), ство­ре­них за участі Іва­на Ми­ко­лай­чу­ка («Тіні за­бу­тих предків», «Сон», «Камінний хрест», «Ан­нич­ка», «Коміса­ри», «Про­па­ла гра­мо­та», «Ва­ви­лон ХХ»), Юрія Іллєнка («Білий птах з чор­ною оз­на­кою», «Кри­ни­ця для спраг­лих», «Вечір на Іва­на Ку­па­ла», «Лісо­ва пісня. Мав­ка», «Ле­ген­да про кня­ги­ню Оль­гу», «Ле­бе­ди­не озе­ро. Зо­на»), а та­кож кар­ти­ни «Олек­сандр До­вжен­ко. Роз­ду­ми після жит­тя» («Київна­укфільм»; ре­жи­сер Ми­хай­ло До­нець; 1992) .

- Юрію, пе­ре­дусім, з'ясуй­мо тлумачення: «оци­ф­ров­ка», «ци­ф­ро­вий пе­ре­за­пис», «ци­ф­ро­ва ре­с­та­в­рація».

- Оци­ф­ров­ка - пе­ре­ве­ден­ня ма­теріалу з ана­ло­го­во­го но­сія на ци­ф­ро­вий (ци­ф­ро­вий віде­о­фор­мат або ци­ф­ро­вий комп'ютер­ний фор­мат).

Ци­ф­ро­вий пе­ре­за­пис - зміна фор­ма­ту ма­теріалу (після оци­ф­ров­ки); на­при­клад, ви­ве­ден­ня йо­го на ци­ф­ро­вий віде­о­носій або ци­ф­ро­вий комп'ютер­ний носій.

Ци­ф­ро­ва ре­с­та­в­рація - про­цес усу­нен­ня тих де­фектів, які з пли­ном ча­су (в ре­зуль­таті ме­ханічних, хімічних чи інших по­шко­д­жень) з'яв­ля­ють­ся на зо­б­ра­женні й зву­ко­вій доріжці (фо­но­г­рамі) фільму. Її ме­та - мак­си­маль­не на­бли­жен­ня зо­б­ра­жен­ня й фо­но­г­ра­ми до їхніх «первіс­них» станів. Ци­ф­ро­ву ре­с­та­в­рацію ви­ко­ну­ють, по­слу­го­ву­ю­чись комп'ютер­ни­ми си­с­те­ма­ми (за до­по­мо­гою спеціаль­но­го про­грам­но­го за­без­пе­чен­ня).

- Ци­ф­ро­ву ре­с­та­в­рацію фільмів Олек­сан­д­ра До­вжен­ка ком­панія «IBS» роз­по­ча­ла ще 2004-го, чи не так?

- Так. Про­ект ре­с­та­в­рації «Віднов­лен­ня кіно­с­пад­щи­ни Олек­сан­д­ра До­вжен­ка та ви­дан­ня збірни­ка кіно­творів» бу­ло втіле­но в жит­тя дер­жав­ним ко­ш­том уп­ро­довж 20052007 років на за­мов­лен­ня Міністер­ст­ва куль­ту­ри і ту­риз­му Ук­раїни, за участі Дер­жав­ної служ­би кіне­ма­то­графії та Національ­но­го цен­т­ру Олек­сан­д­ра До­вжен­ка. Ос­танній ви­ко­нав функції го­ло­вно­го упо­ряд­ни­ка збірни­ка. Ком­панія ж «IBS», ви­г­рав­ши тен­дер, здійсни­ла ро­бо­ти, повязані з по­вною ци­ф­ро­вою ре­с­та­в­рацією 22 кіно­творів, се­ред яких- фільми Олек­сан­д­ра Пе­т­ро­ви­ча і ро­бо­ти, які (за сце­наріями До­вжен­ка) ство­ри­ла йо­го дру­жи­на Юлія Солн­це­ва, а та­кож стрічка «Олек­сандр До­вжен­ко. Роз­ду­ми після жит­тя» («Київна­укфільм», 1992).

411 лю­то­го цьо­го ро­ку в сто­лич­но­му кіно­те­атрі «Київ» ми з ко­ле­га­ми-ор­ганіза­то­ра­ми (ком­панією «Іллєнко Фільм» та куль­тур­ним цен­т­ром «Кіно­те­атр Київ») про­ве­ли «Тиж­день кіно Олек­сан­д­ра До­вжен­ка. Віднов­лені тво­ри ве­ли­ко­го май­ст­ра». Бу­ло по­ка­за­но дев'ять фільмів До­вжен­ка («Ягідка ко­хан­ня» (1926), «Сум­ка дип­курєра» (1927), «Зве­ни­го­ра» (1927), «Ар­се­нал» (1929), «Зем­ля» (1930), «Іван» (1932), «Ае­ро­град» (1935), «Щорс» (1939), «Мічурін» (1948) і ви­щез­га­да­на ро­бо­та «Київна­ук­фільму». Дех­то ди­вується, мов­ляв, навіщо ре­с­та­в­ру­ва­ти кар­ти­ну, ство­ре­ну 1992 ро­ку? Будь-який фільм, зня­тий на кіноплівку (бай­ду­же - яко­го ро­ку), по­тре­бує віднов­лен­ня. А в су­час­них голлівудсь­ких тех­но­логіях етап ци­ф­ро­вої ре­с­та­в­рації - обов'яз­ко­ва лан­ка кіно­ви­роб­ництва: він пе­ре­дує ета­пові ви­го­тов­лен­ня ос­та­точ­ної ци­ф­ро­вої кіно­версії та ви­ве­ден­ню ма­теріалу на кіноплівку.

- Ху­дож­ни­ки «IBS» пра­цю­ва­ли з оригіна­ла­ми фільмів чи з копіями?

- З оригіна­ла­ми (тоб­то не­га­ти­ва­ми фільмів) ми не пра­цю­ва­ли; га­даю, архіви їх ніко­му не нада­ють. У складі ви­хідно­го ком­плек­ту первісних ма­теріалів ство­ре­но­го фільму (окрім не­га­ти­ву) є ще проміжні по­зи­тивні й не­га­тивні копії: «IBS» пра­цю­ва­ла з ни­ми.

Про­ект «Віднов­лен­ня...» пе­ред­ба­чав пе­ре­ве­ден­ня ма­те­ріалів 22 фільмів на ци­ф­рові віде­о­носії (ці ро­бо­ти в місті Бєлиє Стол­би ви­ко­нав Держфільмо­фонд Росії) та їх по­даль­шу ци­ф­ро­ву ре­с­та­в­рацію. Тож ци­ф­рові віде­о­носії стрічок, от­ри­мані від російських ко­лег, ми пе­ре­ве­ли в ци­ф­ро­вий комп'ютер­ний фор­мат, а потім - роз­по­ча­ли, вла­с­­не, ре­с­та­в­рацію. Фільм «Київна­укфільму» на­дав Центр Олек­сан­д­ра До­вжен­ка.

Ре­с­та­в­ра­то­ри бо­рють­ся з де­фек­та­ми. А де­фек­ти - це не тільки под­ря­пи­ни, пил, пля­ми... На­при­клад, тремтіння зо­б­ра­жен­ня - вель­ми по­ши­ре­ний і важ­кий для усу­нен­ня де­фект. Та, за­ува­жив­ши, що во­но - наслідок опе­ра­торсь­ких по­ми­лок, наші фахівці йо­го «не чіпа­ють». Ко­ли ж цей де­фект ви­ни­кає в ре­зуль­таті по­шко­д­жен­ня пер­фо­рації й під час пе­ре­но­су ма­теріалу з плівки з по­шко­д­же­ною пер­фо­рацією на но­ву плівку, йо­го на­ле­жить при­би­ра­ти (шля­хом стабілізації). Се­ред де­фектів - і ме­рехтіння яс­к­ра­вості або ко­ль­о­ру (впро­довж над­зви­чай­но ко­рот­ко­го проміжку ча­су яс­к­равість чи колір зо­б­ра­жен­ня суттєво зміню­ють­ся). Та­ка ва­да ви­ни­кає че­рез нерівномірну де­гра­дацію шарів плівки. Як відо­мо, ко­ль­о­ро­ва плівка - це три різні шари, вла­с­ти­вості яких зміню­ють­ся з різною швидкістю. «Мічурін» - пер­ший ко­ль­о­ро­вий фільм Олек­сан­д­ра Пе­т­ро­ви­ча - мав (як і кар­ти­ни Юлії Солн­це­вої) де­фек­ти ко­ль­о­ру. Окрім того, кількість вад зро­с­тає й «за­вдя­ки» де­фор­мації плівки в ре­зуль­таті її ме­ханічних чи інших по­шко­д­жень.

- Яка з 22 стрічок по­тре­бу­ва­ла найбільших зу­силь ре­с­та­в­ра­торів?

- Кож­на ма­ла свою «спе­цифіку». Скажімо, перші ка­д­ри фільму «Іван»: на по­ло­вині ек­ра­на вза­галі не бу­ло зо­б­ра­жен­ня. Для ре­с­та­в­рації цьо­го фраґ­мен­та до­ве­ло­ся ви­ко­ри­с­та­ти кілька кіно­копій: у ци­ф­ро­во­му віднов­ленні та­кий підхід мож­ли­вий, по­за­як фахівці ре­с­та­в­ру­ють не кон­крет­ний носій (кіно­копію), а ци­ф­ро­вий об­раз фільму. Го­ло­вна ж про­бле­ма «Сум­ки дип­кур'єра» ба­зу­ва­ла­ся на тремтінні зо­б­ра­жен­ня.

Так, ре­с­та­в­рація - мак­си­маль­но мож­ли­ве на­бли­жен­ня ... Не­впин­ний про­цес: завжди є те, що мож­на вдо­с­ко­на­ли­ти, і завжди важ­ли­во не пе­ре­ви­щи­ти за­пла­но­ва­ний ліміт ча­су й коштів. А за­гли­бив­шись у ро­бо­ту, мож­на, зре­ш­тою, й погірши­ти зо­б­ра­жен­ня. «Зо­ло­те пра­ви­ло» ре­с­та­в­рації: не на­шкодь. На­при­клад, пра­цю­ю­чи із «Зем­лею», ми в ок­ре­мих ка­д­рах свідо­мо не усу­ва­ли вер­ти­кальні под­ря­пи­ни на зо­б­ра­женні.

24 ка­д­ри на се­кун­ду - тра­диційний кіно­фор­мат. 90-хви­лин­на кар­ти­на - май­же 130 ти­сяч кадрів (фреймів). Тільки по­пе­редній її пе­ре­гляд по­тре­бує близь­ко дев'яти днів, я вже не ка­жу про час, не­обхідний для де­таль­но­го аналізу зо­б­ра­жен­ня та прий­нят­тя рішен­ня що­до етапів ре­с­та­в­рації. Віднов­лен­ня фільму пев­ною мірою на­га­дує про­цес кіно­ви­роб­ництва: є сце­нарій про­ве­ден­ня, пра­цю­ють по­ста­нов­ник про­це­су ре­с­та­в­рації (йо­го ро­бо­та су­го­лос­на з ро­бо­тою опе­ра­то­ра-по­ста­нов­ни­ка: обид­ва від­повіда­ють за зо­б­ра­жен­ня) і по­ста­нов­ник ко­ль­о­ру. Ре­с­та­в­рація та­кої стрічки мо­же три­ва­ти до чо­ти­рь­ох місяців. Утім, не три­валість фільму виз­на­чає три­валість віднов­лен­ня. До 85-хви­лин­но­го «Іва­на», 69-хви­лин­ної «Зве­ни­го­ри» ми до­кла­ли більше зу­силь і ча­су, аніж до 134-хви­лин­но­го «Щор­са» (ця стрічка бу­ла у за­довільно­му стані).

- Яка різни­ця між «по­ка­д­ро­вою» і «тех­но­логічною» ци­ф­ро­вою ре­с­та­в­рацією зо­б­ра­жен­ня?

- Ци­ф­ро­ва ре­с­та­в­рація зо­б­ра­жен­ня - еле­мент по­вно­го ци­ф­ро­во­го віднов­лен­ня кіно­ма­теріалу. Ви­ко­ну­ють її за до­по­мо­гою спеціаль­но­го про­грам­но­го за­без­пе­чен­ня (в «IBS» - си­с­те­ми «Diamant» австрійської ком­панії HS ART GmbH), яке мо­же за­без­пе­чи­ти різні ре­жи­ми, в то­му числі напівав­то­ма­тич­ний: ху­дож­ник-ре­с­та­в­ра­тор, ок­рес­лю­ю­чи ті чи інші па­ра­ме­т­ри, дає про­грамі відповідну «вказівку». Цей ре­жим здебільшо­го ма­ло­ефек­тив­ний. Ча­с­тень­ко до різних еле­ментів ка­д­ру до­во­дить­ся за­сто­со­ву­ва­ти різні ме­то­ди ре­с­та­в­рації: анімо­ва­не ма­с­ку­ван­ня («руч­ний» про­це­с). Скажімо, ак­то­ра бу­ло зня­то на тлі яко­гось пей­за­жу... Ре­с­та­в­ра­то­ри «ок­рес­лю­ють» про­грам­но­му за­без­­пе­чен­ню ті ча­с­ти­ни зо­б­ра­жен­ня ка­д­ру, до яких не тре­ба за­сто­со­ву­ва­ти опе­рації віднов­лен­ня («ве­лять» за­ма­с­ку­ва­ти тло, себ­то пра­цю­ва­ти тільки із зо­б­ра­жен­ням ак­то­ра), а зго­дом - «на­ка­зу­ють» «роз­г­ля­ну­ти» тло (пей­заж). Ма­с­ку­ван­ня - низ­ка тру­домістких опе­рацій; ро­бо­та, яка по­тре­бує ви­со­кої кваліфікації ви­ко­навців.

У ба­га­ть­ох ви­пад­ках за­сто­со­ву­ють по­ка­д­ро­вий «руч­ний» ре­жим: ху­дож­ник-ре­с­та­в­ра­тор пра­цює не­мов пенз­лем. Од­нак усі ре­жи­ми поєднує од­не: рішен­ня про те, усу­ва­ти чи не усу­ва­ти де­фект, ме­тод усу­нен­ня прий­має по­ста­нов­ник ре­с­та­в­рації (або ху­дож­ник-ре­с­та­в­ра­тор). По­ка­д­ро­ва ре­с­та­в­рація, по­вне ци­ф­ро­ве віднов­лен­ня - творчі про­це­си, де комп'ютер, про­грам­не за­без­пе­чен­ня - по­тужні (про­те все-та­ки) інстру­мен­ти лю­ди­ни.

«Тех­но­логічну» ж ци­ф­ро­ву ре­с­та­в­рацію (її мож­на здій­сни­ти в су­час­них ска­нер­них си­с­те­мах в про­цесі оци­ф­ров­ки)ви­ко­нує в ав­то­ма­тич­но­му ре­жимі (без до­дат­ко­во­го втру­чан­ня лю­ди­ни) са­ма про­грам­но-апа­рат­на си­с­те­ма: ска­­нер по­руч із зо­б­ра­жен­ням в ок­ре­мо­му ка­налі фор­мує й пе­ре­дає інфор­мацію про де­фек­ти плівки, яку оци­ф­ро­ву­ють, а про­грам­не за­без­пе­чен­ня ці де­фек­ти усу­ває (зві­сно, якість усу­нен­ня ниж­ча, порівня­но з по­ка­д­ро­вою ре­с­та­в­рацією).

- Скільки фахівців бу­ло задіяно в про­екті «Віднов­лен­ня...» і зокрема в сегменті, повязаному з ре­с­та­в­рацією зву­ку?

- По­над 25 фахівців (у то­му числі - 15 ху­дож­ників-ре­с­та­в­ра­торів), а зі зву­ком пра­цю­ва­ли два зву­ко­опе­ра­то­ри (на ви­ко­нан­ня своїх за­вдань во­ни ви­т­ра­ти­ла мен­ше ча­су, ніж ко­ман­да, яка пра­цю­ва­ла із зо­б­ра­жен­ням; ре­с­та­в­рація зву­ку - це близь­ко 15 відсотків за­галь­но­го об­ся­гу робіт).

Окрім то­го, у цьому про­екті ком­панія «IBS» зді­йсни­ла ди­зайн і ма­ке­ту­ван­ня поліграфічних ма­теріалів, інте­рак­тив­ний ди­зайн і ав­то­ринг дисків DVD із за­пи­са­ми віднов­ле­них фільмів, об­роб­ку фо­то- та тек­с­то­вих ма­теріалів, а та­кож суб­ти­т­ру­ван­ня чо­тир­ма мо­ва­ми (ук­раїнською, російською, англійською та фран­цузь­кою).

- Ор­ганіза­то­ри за­пла­ну­ва­ли по­ка­зи віднов­ле­них кінофільмів Олек­сан­д­ра До­вжен­ка і в інших містах Ук­раїни.

- Так. До нас звер­ну­ли­ся одеські гля­дачі з проханням по­ка­за­ти ці стрічки в їхньо­му місті, ад­же Олек­сандр Пе­т­ро­вич по­чи­нав на Одеській кіно­фа­б­риці...

Май­нові пра­ва на відре­с­та­в­ро­вані версії фільмів на­ле­жать дер­жаві, а відре­с­та­в­ро­вані ма­теріали міністер­ст­во до­віри­ло зберіга­ти Національ­но­му цен­т­ру Олек­сан­д­ра До­вжен­ка, ком­панія ж «IBS» має пра­во (до 2015 ро­ку) на ко­мерційне роз­пов­сю­д­жен­ня (в Ук­раїні та по­за її ме­жа­ми) віднов­ле­них кар­тин і вод­но­час (згідно з уго­дою, яку ми ук­ла­ли з міністер­ст­вом куль­ту­ри) зо­бовяза­на бе­зо­плат­но на­да­ва­ти копії відре­с­та­в­ро­ва­них фільмів для фе­с­ти­валь­них, на­вчаль­них та інших не­ко­мерційних по­казів.

Із 2008 ро­ку віднов­ле­ну спад­щи­ну най­сла­ветнішо­го ук­раїнсько­го кіно­май­ст­ра «IBS» про­по­нує ук­раїнським те­ле­ка­на­лам («Інтер», «1+1», «СТБ», «Пер­ший Національ­ний») і що­ра­зу чує: «Не фор­мат»... Ро­зумію, гля­да­чеві (пе­ре­дусім су­часній мо­лодій лю­дині) не­лег­ко впро­довж го­ди­ни (а то й більше) з те­ле­ек­ра­на сприй­ма­ти німий чор­но-білий фільм, однак не збаг­ну: нині те­ле­ба­чен­ня фор­мує куль­тур­ний рівень суспільства чи куль­тур­ний рівень дик­тує «ме­ню» про­грам?

Пев­ною мірою зневірив­шись у мож­ливості співпраці з «те­левізійни­ка­ми», на­ша ком­панія виріши­ла по­ка­за­ти відре­с­та­в­ро­вані фільми бо­дай в од­но­му з кіно­те­атрів сто­лиці. Ідея за­про­си­ти гля­дачів на «Тиж­день кіно Олек­сан­д­ра До­вжен­ка» на­ро­ди­ла­ся ми­ну­ло­го ро­ку. В жовтні 2010-го ком­панія «Іллєнко Фільм», куль­тур­ний центр «Кіно­те­атр Київ» і ТОВ «IBS» про­ве­ли «Тиж­день кіно Юрія Іллєнка»; ди­рекція кіно­те­а­т­ру бу­ла зди­во­ва­на й вель­ми вдо­во­ле­на не­аби­я­ким інте­ре­сом ки­ян до твор­чості Юрія Ге­ра­си­мо­ви­ча. Тож у лю­то­му 2011-го ми ор­ганізу­ва­ли ще й ретроспективний показ відновленних фільмів Олександра Довженка. Прихильність глядачів до кіноспадщини знаного майстра перевищила всі очікування.

Київ, лютий 2011