Різдвяна містерія. Матеріали наукового симпозіуму «Традиції різдвяної драми в театрі ляльок» / Christmas Mistery. Materials of the academic symposium «The Traditions of Christmas Drama in the Puppet Theatre» / Упорядник Данило Поштарук. – Луцьк: ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2012.

Вертеп – одне з найзагадковіших театрально-естетичних явищ минулого... Він об'єднав у собі два головних театральних напрямки: обрядовий, магічний театр і театр пародійного народного ігрища; театр релігійний та театр світський, театр, який проповідує, та театр, який відкидає будь-які форми проповіді, театр літературний і театр імпровізаційний, театр трагедії та театр комедії.

Книга «Різдвяна містерія» стала результатом зустрічі двох залюблених у театр ляльок культурних діячів. Один із них – Хенрік Юрковський, президент УНІМА, професор з Варшави. Інший – Данило Поштарук, засновник і художній керівник Волинського театру ляльок, а також директор Міжнародного фестивалю театрів ляльок «Різдвяна містерія». 

Саме завдяки фестивалю «Різдвяна містерія», заснованому в 1993 році, Данилу Поштаруку та його однодумцям вдалося відродити перервану в радянські часи традицію вертепу, запрошуючи мистецькі колективи лялькових театрів з усього світу, зокрема й з Америки та Африки, оживлюючи рух в українському ляльковому театрі. Ба більше, це відродження традиції відбувалося і на рівні науковому. Так, симпозіуми на тему різдвяної драми в ляльковому театрі збирали для дискусій та обговорень дослідників з різних країн. Данило Поштарук зазначає: «Традиція Різдвяних містерій живе у багатьох країнах світу, проте ніколи раніше не було присвячено цій великій і вічній темі ні окремого фестивалю, ні окремої наукової сесії. Ця єдина у світі спроба викликала величезний інтерес у вчених і практиків театру, проект став тривалим».

Збірник «Різдвяна містерія» – це своєрідний підсумок шести фестивалів, що їх було проведено за цей час, він містить 32 доповіді теоретиків та практиків лялькового театру з різних країн, таким чином створюючи справжній калейдоскоп розмаїття традицій вертепу.

У багатьох статтях збірника акцентується, що вертеп, походячи з християнської традиції святкування Різдва, все ж стає частиною народної неофіційної культури. Тому в різних країнах він має свої особливості, різні назви, різних персонажів. Наприклад, у Білорусі різдвяний вертеп має назву батлейка, або навіть жлоб (унікальне поєднання панорамної скрині та тіньового театру). Тільки в карпатському регіоні України назв цього явища існує декілька: вертеп, яселка, шопка, капличка. 

Зі статті білоруського мистецтвознавця Гурія Баришева дізнаємося, що білоруські варіанти різдвяних драм відрізнялися більш вільним трактуванням біблійного сюжету, ніж, зокрема, польські. Крім того, білоруська батлейка передбачала не лише ляльковий театр, а й виступи живих акторів. Дослідник Борис Голдовський акцентує на особливій формі російського вертепу, який до кінця ХІХ ст. фактично став світською безцензурною народною виставою з характеристиками тираноборчої драми та сатиричної комедії.

Свої особливості мала різдвяна драма і в Словаччині, Франції, Чехії, Німеччині, Іспанії, Польщі, про які йдеться у розвідках учених цих країн. Книжка, об’єднуючи дослідження вертепів різних країн, дає певною мірою повне уявлення про традицію театру ляльок, її зміни, еволюцію, взаємовпливи. Тим більше, тексти у збірнику надруковано українською та англійською мовами, що автоматично збільшує і потенційну аудиторію, яка може простежити розмаїтість, а разом з тим і взаємопов’язаність, традиції вертепу.

Традицію українського вертепу представлено дослідженнями різних його аспектів. Вивчено типологію вертепів українців Карпат, так, Йосип Федас аналізує український вертеп з погляду фольклористики, визначаючи його як синтез мистецтв. Неллі Корнієко пише про вертеп і театр ляльок у театрі Леся Курбаса. Українські дослідники вивчають вертеп і в контексті міфотворчості та обрядовості українців, народних літературних текстів, а також взаємовпливів із професійною театральною творчістю.

Наукові розвідки не просто відшукують перервані нитки народної традиції, яка, без сумніву, живить і сучасне мистецтво, а й розповідають про уявлення та культуру різних країн, адже «у виставах різдвяного циклу завжди говорили про головне, про те, що хвилює: про життя і смерть, про гріх і праведність, про творця-Деміурга, про Всесвіт і Землю, про рай і пекло». Адже за ілюстраціями біблійних сюжетів приховувалася справжня енциклопедія народного життя.

Хочеться, щоб ця книжка стала не просто підсумком багаторічної роботи, а й поштовхом для подальших досліджень, творчих зустрічей, пошуків у театральному мистецтві.