Рішення Експертної комісії

24 жовтня 2016 року на підставі висновку Експертної комісії з питань розповсюдження і демонстрування фільмів було відмовлено у державній реєстрації та у видачі державного посвідчення українській стрічці «На краю безодні» (реж. Володимир Савельєв, 2016). Фільм про розробку СРСР атомної бомби та гонку озброєнь часів холодної війни знімали в павільйонах Національної кіностудії ім. О. Довженка приватним коштом. Тривалість – 200 хв, бюджет – близько 1 млн доларів. Коментуючи заборону, член комісії Алік Шпилюк зазначив, що фільм – «це чистої води сталінізм». Стаття 15-1 Закону України «Про кінематографію» передбачає, що в Україні заборонено стрічки, серед позитивних героїв яких є співробітники (зокрема й колишні або позаштатні) радянських органів безпеки, а також ті фільми, сюжет яких безпосередньо або опосередковано пов’язаний з діяльністю радянських органів безпеки, і цю діяльність подано у фільмі як позитивну.

26 жовтня 2016 року експерти переглянули телесеріал «Останній коп» (повторно) на предмет дотримання вимог законодавства України у сфері кінематографії.Більшістю голосів комісія рекомендувала заборонити демонстрування і розповсюдження цього телесеріалу на території України. Телеканал «2+2», на якому виходив телесеріал, заявив, що планує оскаржити рішення Держкіно та подати до суду, адже раніше Експертна комісія видала прокатне посвідчення. «Останній коп» було створено в копродукції з Росією. В головній ролі Гоша Куценко. В Росії серіал іде під назвою «Последний мент», події – в російських реаліях.

Держкіно та власна інформація НСКУ

Михайло Єфремов дотепно висміяв Путіна

За основу виступу російського актора Михайла Єфремова під назвою «Ульті-шах і ульті-мат» слугує відомий вірш Самуїла Маршака «Вот какой рассеянный…». Згадано озвучені російським президентом вимоги скасувати санкції та зменшити військову присутність НАТО в Європі, і заяви про необхідність компенсувати втрати від санкцій та контрсанкцій, і засудження «закону Магнітського». Актор висміяв загарбання Криму та Донбасу, вказав на спроби Путіна нав’язати свою волю ООН та наголосив на його участі в бомбардуваннях та вбивствах мирного населення в Алеппо. Закінчується вірш доволі оптимістично: спершу Путін погрожує напоїти всіх чаєм з плутонієм, а через кілька років прокидається в Гаазі, де на нього очікує суд. Користувачі соціальних мереж дякували Єфремову та його співавторам за чесне та відверте висвітлення російських реалій. Таке жорстке засудження політики чинного президента вимагає неабиякої сміливості в умовах сучасної РФ.

27/10/2016 Цензор.нет Інформація replyua.net.

«Екранна творчість у сучасному медіакультурному просторі»

27–28 жовтня в Будинку кіно відбулася ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Екранна творчість у сучасному медіакультурному просторі», зініційована кафедрою режисури телебачення КНУТКТ ім. І. К. Карпенка-Карого за участі ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, підтримана Держкіно, Асоціацією кінокритиків НСКУ, НЦ ім. О. Довженка і БФ «Центр розвитку мистецької освіти». Конференція привертає увагу вітчизняних та іноземних фахівців, активну участь у ній беруть журналісти, політологи, соціологи, історики, філологи, філософи й культурологи. Робота конференції тривала у двох секціях: «Образ і образність в епоху “тотальної візуалізації”» та «Образ шахтарського краю в екранних мистецтвах (історія, теорія, сучасність)». Виступили як відомі, так і молоді науковці та практики екрану: Ольга Брюховецька, Оксана Волошенюк, Тетяна Дейнегіна, Ірина Довженко, Станіслав Кульчицький, Ірина Мацишина, Лариса Наумова, Людмила Новікова, Анна Онуфрієнко, Радислав Пересецький, Галина Погребняк, Дмитро Стасюк, Вікторія Хоню. Учасники та гості конференції мали можливість переглянути та обговорити фільми «Уроки української» Р. Батицького (2012), «Повернення» О. Ратія (2012) та «Квітку на камені» С. Параджанова (1962). Найцікавіші доповіді будуть надрруковані в часописі ІМФЕ ім. М. Т. Рильського «Студії мистецтвознавчі».

Іван Драч і українське кіно

3 листопада в Малій залі Будинку кіно відбувся круглий стіл «Іван Драч і українське кіно». Тема досі майже не досліджувалась. А внесок в українське кіно професійного кінодраматурга Івана Драча вагомий, за його сценаріями знято класичні твори українського кіно: «Криниця для спраглих», «Камінний хрест», «Іду до тебе», «Пропала грамота». Були ще «Дід лівого крайнього», «І в звуках пам’ять відгукнеться…» (про Миколу Лисенка), «Вечори на хуторі біля Диканьки» (про українського Гоголя). Письменник, сценарист Богдан Жолдак, який викладає сценарну справу в КНУТКТ ім. І. К. Карпенка-Карого, висловив думки з приводу нерозривної єдності поетичної і сценарної творчості Драча. Блискучу розвідку про сценарій і фільм «Іду до тебе» зробив літературознавець, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія» Роман Веретельник. Вражав своїм ораторським темпераментом поет і кінорежисер Станіслав Чернілевський, особливо цікавою в його виступі була паралель між Драчем і Довженком. Станіслав прочитав вірш, присвячений Драчеві, й навіть пародію на нього. Доктор філологічних наук Анатолій Ткаченко, чиє читання поезій Драча аудиторія сприйняла з насолодою, цитував своїх студентів-філологів. І був сюрприз. До розмови приєднався художник кіно Анатолій Мамонтов, чиє ім’я стоїть у титрах таких фільмів, як «Білий птах з чорною ознакою», «Вавилон ХХ» тощо, і який був художником фільму «Криниця для спраглих», він і досі зберігає ескізи до цього фільму. Вела круглий стіл Лариса Брюховецька.

Історик вітчизняного кіно

Харківський дослідник кіно Володимир Миславський за підтримки депутата міськради Харкова Габріела Михайлова видав двотомну працю «Фактографическая история кино в Украине. 1896–1930» в двух томах. Т. 1. – 496 с.; Т. 2. – 464 с. Друге видання, виправлене і доповнене, містить близько 1000 ілюстрацій. Володимир Наумович Миславський – український історик кіно, кандидат мистецтвознавства, викладач кафедри медіа-комунікацій Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, друкується з 1984 року, є автором та ведучим програм про кіно на телебаченні. Також він – автор понад двадцяти книг-досліджень з історії українського кіно.

Фільм українського кіноавангарду на Кембриджському КФ

Авторитетне кіновидання Sight & Sound назвало німий фільм Олександра Довженка «Арсенал» (1929) одним із найзахопливіших фільмів на цьогорічному Кембриджському кінофестивалі. Фільм поставлено на Одеській кінофабриці ВУФКУ, знімав його легендарний кінооператор Данило Демуцький. Експресіоністична образність, досконала операторська робота та оригінальна драматургія вивели фільм далеко за рамки звичайної пропаганди й зробили його чи не найважливішим твором українського кіноавангарду.

Інформація Центру О. Довженка

Дні нашого кіно в Будапешті

6 листопада в Будапешті почалися Дні українського кіно, присвячені 25-й річниці встановлення дипломатичних відносин між Україною та Угорщиною. У найбільшому кінотеатрі столиці Угорщини − «Uránia National Film Theatre» на перегляді фільму «Гніздо горлиці» був аншлаг. Також угорським глядачам показали стрічки 2016 року, серед яких – «Моя бабуся Фані Каплан», «Українські шерифи», «Тепер я буду любити тебе» та фільм Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою» (1971). Захід організували Держкіно України, Благодійний фонд Ігоря Янковського та ГО «Ініціатива заради майбутнього» за підтримки посольства України в Угорщині.

Сміливість Олександра Сокурова

У грудні на представницькому зібранні двох рад з гуманітарних питань РФ, що транслювалось по ТБ, кінорежисер Олександр Сокуров звернувся до Володимира Путіна із пропозицією звільнити Олега Сенцова. Президент Росії невдоволено відповів, що це справа суду і що Сенцов міг би вчинити злочин. Однак Сокуров з гідністю вступив у полеміку, парируючи непереконливі аргументи Путіна.