Якщо говорити про вияв професіоналізму і психологічної переконливості, то Олег Прімогенов – актор незамінний у кіно. Йому, як і свого часу Жану Ґабену, не потрібні зовнішні перетворення, аби стати іншим, тобто персонажем фільму. В театрі він так само всюдисущий – мається на увазі не тільки число й діапазон його ролей, а й кількість сцен і майданчиків, на яких він грав, при цьому легко входячи у будь-який творчий колектив. Особливо цей актор необхідний для режисерів, схильних до експериментів, тут Олег не підведе, а режисер матиме гарантію, що вистава не розсиплеться.

У кіно він знімається дуже багато: за його фільмографією останніх двох десятиріч можна досліджувати кінематографічно-серіальний процес в Україні. Бо легше перерахувати фільми, в яких він не знімався, аніж ті, де брав участь. Знімався в серіалах Недіча, Криштофовича, Каптана, Ітигілова, Матешка. Та пізнаваність – не найбільше його досягнення. Його філігранно виписані персонажі, зокрема в такому фільмі, як «ТойХтоПройшовКрізьВогонь», запам’ятовуються.

Не менш важливою гранню творчої діяльності актора є його участь у студентських роботах, де він невеликі за обсягом ролі грає з великою віддачею – і, можна не сумніватись, водночас навчає дебютантів-режисерів. Доводилось бачити його і в повнометражному дебюті вже немолодого кінорежисера, де він знявся в невеликій ролі викладача вишу, котрий читає лекцію про війни і пацифізм в історії людства. Зіграти публіцистичну тираду дано не кожному, а в Прімогенова це вийшло чудово. Деякі недавно завершені фільми з його участю ще не вийшли на екран, а деякі (наприклад, «Щоденник Петлюри») ще в роботі.

Олег Прімогенов – актор багатогранного обдаровання, чесної праці й відповідального ставлення до творчості.