Промовистий латинський вираз «Ultimo ratio regum» став назвою серіалу «Останній доказ королів». Сценарій написали відомий радянський політолог Володимир Дунаєв разом з режисером фільму Віктором Кісіним. Оператор – Юрій Бордаков, композитор – Володимир Бистряков, художник – Едуард Колесов. Прем’єра на Центральному телебаченні тодішнього Союзу відбулася 11 серпня 1986 року. В основу сценарію покладено роман «Сім днів у травні» Флетчера Нібела і Чарльза Бейлі, що вийшов англійською 1962 року. Переклад російською побачив світ через два роки.

Прем’єра серіалу викликала потужну дискусію в суспільстві. Доброзичливі колеги й критики належно оцінили неймовірно важку і складну роботу творчого колективу. Хронічні скептики режисерського цеху запевняли, що вони могли б набагато ліпше вибудувати візуальну пластику серіалу. Приємно здивовані глядачі надсилали телеграми й телефонували з проханням повторити показ серіалу. Керівництво ЦТ не поспішало задовольняти прохання народу, та серіал усе ж час від часу з’являвся на екранах. Інтерес до фільму живе донині. Свідчення можна знайти в Інтернеті.

«Фільм цей вийшов напередодні “перебудови”. Треба врахувати і те, що йому передував американський фільм “Сім днів у травні” (Seven day’s in may) з Кірком Дугласом. Обидва фільми чудово зроблені і відповідають своєму часу. Л. Резник. Мюнхен.»

«Господи! Скільки я вже шукаю цей фільм в хорошій якості! Запав він мені в душу ще в юності… Ау! Хто-небудь! Я готовий добре заплатити! Віталій. Москва.»

«Я теж хотів би подивитися ще раз цей фільм. Прохання надати посилання на мій е-мейл, де можна його скачати? Торренти я переглянув, але не знайшов. Поки що поділюсь тим, що маю – пісні-зонги Валерія Леонтьєва із фільму. Юрій Липинський, Хайфа.»

«По УТ-1 його раз на 2-3 роки показують… Ось і сьогодні, але пізньої ночі. Русик.»

«З певного часу я не люблю дивитись телевізор, але для цього фільму я знаходжу час. От сьогодні скачую. Послухаю улюблені пісні. Помилуюся парком “Софіївка”, де відбувалися зйомки. Федір.»

«Блискучий акторський склад, дещо незвична форма – на межі телевистави і телефільму. В юності мені цей фільм здавався дуже пропагандистським, але з часом ставлення змінилося. Ліка.»

«Чудовий фільм. Я його пам’ятаю вже 25 років. Фільм зроблено в часи Андропова, але він дуже свіжий і сучасний. Чудові зонги у виконанні Валерія Леонтьєва. Монтаж, гра акторів. Дуже хочеться побачити ще раз. Леонід. Німеччина.»

«”Останній доказ королів” – пречудовий фільм. Я вважаю його одним із кращих у 80-их. До цього часу думаю про цей фільм і захоплююся ним . Євген Мещерін. Санкт-Петербург.»

«Там усе було доречно. Та й уся акторська команда вражає. Івченко – красень і фат з трагічною долею президентського референта. Сенатор – Михайло Данилов, довірливий і приречений інтелігент-ідеаліст, помирає від розриву серця. Можливо, нині це здається наївним, але якими вони тоді були красивими і талановитими! Лавійса. Москва.»

«Витягнула зі свого кіноархіву ще один шедевр мого дитинства. Називається це диво “Останній доказ королів” (український телесеріал про злу Америку, злий Пентагон і дуже злий Об’єднаний комітет начальників штабів). Хоча там і непробивна лава соц.-ідеології, а кіно рівня Б або В, але це не заважає йому бути шедевром. Титр “Пентагон, їдальня” підкорив моє серце. Хайфа.»

Глядачі особливо активно обговорюють телесеріал останні десять років. Згадують, що був такий фільм, розумний, правильний, з чудовим саунд-треком. Цей телесеріал ніби напророчив ризики і переродження ліберальної демократії, свідками чого стали наші сучасники. Розумні й освічені користувачі Інтернету помічають геть усе. Цінують те, що в радянські часи американців показали адекватними людьми зі здоровим глуздом, а конфлікти режисер і актори вирішили інтелігентно й переконливо. Помічають заслуги оператора фільму Юрія Бордакова і високо цінують візуальне вирішення телефільму. Найбільше відгуків в Інтернеті зібрали композитор Володимир Бистряков, виконавець пісень-зонгів Валерій Леонтьєв і поет Наум Олев.

Згадуючи тексти відгуків сучасних телеглядачів, погоджуєшся з думкою: коли у світі панує хаос, хороший фільм бадьорить і надихає на роздуми.

Географія й окремі локації зйомок були неймовірно складними. Необхідно було відшукати місцини подібні до Кемп-Девіду, розташованого в горах Меріленду, де відпочивав президент Лімен. А ще – Маук-Тандере в оточенні блакитних гір, де міститься командний пункт. За сценарієм у море мали виходити кораблі військово-морського флоту США, демонструватися у режимі бойової готовності протиракетні системи «Найк-Зевс», завантажуватися в літаки повітряно-десантні дивізії з Форту-Бречче і Форту-Кембел. Певного результату вдалося досягти, і телеглядачів дивували кадри стартів літаків з американського авіаносця, катери в лагуні Потомаку та прогулянки акторів серед надгробків Арлінгтонського військового цвинтаря у передмісті Вашингтона.

Необхідно було відтворити інтер’єри резиденцій президента США, приміщень військових штабів і самого Пентагону. Чого варте відтворення знаменитої «Цистерни» – великої конференц-зали комітету начальників штабів. Кожну локацію підтверджували титри. Кілька службових слів вивірялися редакторами Центрального телебачення СРСР. Звісно, напис «Пентагон, їдальня» тішить наших сучасників, але… Окремий фільм мав би розповісти про зйомки «Останнього доказу королів». Це була б трагікомедія. Американські пейзажі режисер Віктор Кісін, оператор Юрій Бордаков, асистенти режисера Ігор Кобрин знайшли в Умані, в Криму, військові полігони – поблизу Севастополя. Директор серіалу Валентин Петров, лише йому одному відомими шляхами, забезпечував появу на знімальному майданчику «іномарок» та інших заморських реквізитів.

Окремо треба розповісти про акторів. Георгій Дрозд – президент США Джордж Лімен. Ростислав Янковський – голова комітету начальників штабів Джеймс Скотт. Олександр Філіпенко – полковник, начальник об’єднаного штабу Джігс Кейсі. Валерій Івченко – референт президента США Пол Джирард. Ада Роговцева – секретар президента США Естер Таунсенд. Михайло Данилов – сенатор Рей Кларк. Євген Паперний – телевізійний проповідник Макферсон. Леонід Яновський – полковник Джонні Бродерік. Микола Задніпровський – директор ЦРУ Сол Ліберман. Сергій Філімонов – посол США в СРСР.

Усі актори, залучені до зйомок серіалу, мали великий досвід роботи в провідних театрах Києва, Ленінграда, Москви і Риги. Виконавці головних ролей на той час уже знялися щонайменше у двадцяти фільмах. Але це формальні речі. Сутність згуртованого акторського колективу визначали більш важливі компоненти – талант, інтелект і відповідальність. Ростислав Янковський вважав, що мусить передати історичну правду і розкрити нутро хитромудрого заколотника Джима Скотта. Георгій Дрозд постійно переймався пошуком зовнішнього прояву внутрішнього світу свого героя. Він зумів передати стан неспокою і невгамовний гонор президента США Джорджа Лімена, який підсвідомо звіряв свій шлях з трагічною долею Джона Кеннеді. Блискуче зіграв роль полковника Джігса Кейсі Олександр Філіпенко. Він досконало передав зростання сміливості й здатності до енергійних дій пересічного американця. Ада Роговцева в «Останньому доказі королів» вразила глядача образом жінки високого статусу й великого розуму. Акторський ансамбль виступив на диво злагоджено й переконливо. Виконавці витримали порівняння з колегами, що знялися у фільмі «Сім днів у травні» (1972 рік), зірками американського кіно Бертом Ланкастером, Кірком Дугласом, Едмондом О’Браєном, Фредеріком Маргом.

Велику попередню роботу з акторами проводив Ігор Кобрин, один із кращих випускників курсу Віктора Кісіна. Він виїздив на зустріч з майбутніми виконавцями головних ролей до Ленінграда й Москви, привозив їм не лише сценарій, а й тексти з роману, а головне – зумів захопити акторів задумом майбутнього фільму ще до початку зйомок. У багатьох виконавців виникло бачення не лише своєї ролі, а й точні портрети майбутніх партнерів. Михайло Данилов підказав кандидатуру актора Георгія Дрозда. І це був дуже вдалий вибір.

У багатьох епізодах серіалу знявся Володимир Дунаєв, сценарист і ведучий, політичний оглядач Центрального телебачення СРСР. Здавалося, його авторитет мусив би допомогти «проштовхнути» і сценарій, і готовий серіал. Але в Дунаєва були свої вороги і на телебаченні, і в ЦК КПРС. Тож на всіх етапах роботи доводилося набиратися терпіння й довго очікувати вирішення долі сценарію і фільму. Часом висувалися несподівані вимоги. Наприклад, категорично заборонили знімати Валерія Леонтьєва. Московських керівників дратував і сам факт зйомок важливого політичного серіалу в Україні.

Віктор Кісін був не лише талановитим професіоналом, а й мудрим стратегом і тактиком. Він належно оцінив можливості нової телевізійної техніки, що з’явилася в СРСР після Московської олімпіади 1980 року. Разом з оператором Юрієм Бардаковим вони сміливо запровадили нову естетику телесеріалу. «Останній доказ королів» є демонстрацією успішного засвоєння технологічних новацій – нових прийомів зйомок і відеомонтажу, використання поліекрану, залучення хронікально-документальних матеріалів, використання музики не як елементу оформлення, а як повноцінного виражального компоненту. Таким чином було досягнуто ефекту тотального штурму логічного й емоційного поля телевізійної аудиторії. Тоді пересічний глядач і не помітив усіх новацій творчого колективу, але нині – все інакше! Відгуки в Інтернеті це доводять.

Відомо, що технологічні ноу-хау надзвичайно швидко переходять у «нафталін» і «відстій». Помітно, що авторському колективу не вистачало технічних і матеріальних ресурсів. Не в тому річ. Фільм цікавий уже тим, що розглянув невмирущу тему боротьби за владу і тим самим пророче показав наше майбутнє. Це було грандіозне кіно. Режисерське й акторське.

Мені пощастило бути свідком зйомок кількох епізодів телесеріалу і спілкуватися майже з усіма акторами-киянами задовго до початку зйомок.

(повний текст читайте в паперовій версії журналу «Кіно-Театр»)

Корисні статті для Вас:
 
Віктор Кісін: на шляху до видовища2011-04-05
 
Алла Сергійко:"Не віддаляю себе від образу"2004-02-11
 
Василь Вітер: як «монтується» режисер2003-06-01