Олексій Радинський Перейти до переліку статей номеру
«Нашому кіно живих людей не вистачає...»
 
фільм «Проти сонця»
  Робочий момент фільму «Проти сонця».
Режисери Валентин та Максим Васяновичі.
 
 


Валентин Васянович закінчив кінофакультет КДІТМ за фахами кінооператор (1990-1995, майстерня О.Прокопенка) та кінорежисер (1995-2000, майстерня О. Коваля). Разом із братом Максимом Васяновичем поставив фільм «Старі люди», який отримав нагороду «За кращий дебют» на кінофестивалі «Золотий витязь» у Росії.

Як ви вважаєте, чому саме ваш фільм було нагороджено на «Золотому витязі», фестивалі політично заанґажованому? — Певна річ, ми потрапили «в течію». Зараз рік офіційної українсько-російської дружби. Значить, треба нагородити українців. До того ж, «Золотий витязь» акцентує на християнських ідеалах. А в нас у фільмі — старі люди, всі вони релігійні. Фестиваль абсолютно кон’юнктурний. Мій брат і співавтор Максим Васянович розповідав, що рівень фільмів там низький. Але нагорода за кращий дебют, якій ми спочатку не надавали великого значення, дуже стала в пригоді тут, в Україні. Для наших посадовців головне — це відоме ім’я, широкий розголос, фестивальна нагорода. Їхнє ставлення до нас із Максимом до і після «Золотого витязя» — це небо і земля. Одразу на «Укркінохроніці» запустилися з новим проектом.

— Ви — один із тих щасливців, кому після закінчення кінофакультету вдалося залишитися в кіно. Цьому треба завдячувати вашим діловим якостям чи підтримці ззовні?

— Вважаю, що мені просто пощастило. Зі студентських років мене підтримував теперішній директор «Укркінохроніки» Олександр Коваль. Без такої підтримки займатися кіно нереально — я став би одним із безлічі відлучених від своєї справи кінематографістів, яких щороку викидає у «відкритий космос» кінофакультет. Зняти дебютний фільм нам також допомогли щасливі обставини: було 70-річчя «Укркінохроніки» і Міністерство з цієї нагоди дало кошти. Треба було зняти дебют, і гроші дісталися мені з братом.

— Вважаю, що мені просто пощастило. Зі студентських років мене підтримував теперішній директор «Укркінохроніки» Олександр Коваль. Без такої підтримки займатися кіно нереально — я став би одним із безлічі відлучених від своєї справи кінематографістів, яких щороку викидає у «відкритий космос» кінофакультет. Зняти дебютний фільм нам також допомогли щасливі обставини: було 70-річчя «Укркінохроніки» і Міністерство з цієї нагоди дало кошти. Треба було зняти дебют, і гроші дісталися мені з братом.

дея «Старих людей» виникла спонтанно, і протягом зйомки багато разів змінювалась. Мій брат Максим знайшов у поліському селі Меленях унікальну бабцю, яка розповідала леґенди. Ми послухали п’ять її леґенд і під них вигадали п’ять персонажів. Написали сценарій, все розрахували — треба було лише зняти. Приїхали в село — і побачили, що там все набагато цікавіше. Відмовились від нашого висмоктаного з пальця сценарію і почали знімати все, як воно справді є. Зрозуміли, що кіно робити треба синхронно. Наша бабця працює листоношею, і на цьому ми побудували фільм — їздить вона по селу, зустрічає людей, усе бачить, усе чує. Я взагалі за синхронне кіно. Воно заворожує. Не люблю закадрових авторських текстів: «І ось такий-то поміркував і вирішив...» Під час синхрону персонаж оживає, у звичайнісінькій людині стільки неочікуваних нюансів відкривається!

Зараз маю мінімум п’ять ідей, які треба зафільмувати. Хочу знімати про своє покоління, про сьогоднішніх двадцятивосьми – тридцятирічних. Їхні проблеми мені зрозумілі, і на екрані мають з’явитися живі люди. Живих людей нашому кіно не вистачає...

Є творчі плани поза документальним кіно?

— Я подав ігровий сценарій на конкурс фестивалю «Молодість» проти наркоманії. Обіцяють переможцеві знайти гроші на фільм. Хоча за тим самим сюжетом я спочатку збирався документальну стрічку зробити.

Що ви знімаєте зараз?

— Фільм буде називатися «Проти сонця». Наш герой, Матвій Соуткін, — молодий гончар. Давні українці вважали, що кожен гончар є чарівником, бо він володіє магією, підкоряє стихії — землю, вогонь. А Матвій — шульга, і виходить так, що він обертає гончарне коло проти сонця. Себто є не дуже добрим чарівником. У фільмі будуть мотиви трипільської магії, народних міфів. Сподіваємось закінчити до Нового року.


Корисні статті для Вас:
 
Тарас Томенко:Наша історія,або Як це було2002-12-10
 
Весна документалістики2002-12-10
 

 

 

Перейти до переліку статей номеру

                        © copyright 2022