Талан. Життя і творчість Марії Заньковецької. Упорядник Наталя Бабанська. — Київ: «Мистецтво», 2004.

Марія Заньковецька, як Леся Українка та Ольга Кобилянська, належить до найвидатніших українок кінця ХІХ — початку ХХ століть. В Україні її пам’ятають і шанують: є її меморіальні музеї в Києві і Заньках, є пам’ятники, є театр, який носить її ім’я, вийшло чимало досліджень, присвячених їй. Здавалося б, вразити чимось, запропонувати щось нове дуже складно. Але, виявляється, можна.

Фотоальбом, виданий до 150-річчя з дня народження видатної актриси, упорядкований директором Будинку-музею Наталією Бабанською, вражає. Читачам запропоновано нове й маловідоме. Гортаючи книгу, відразу бачиш, що творилась вона рукою доброго фахівця, людиною компетентною, безмежно захопленою талантом і величчю Актриси. Завдяки добре, до найдрібніших деталей, продуманій структурі книжки, ясно і чітко постають життя і творчість Заньковецької, історичний контекс і резонанс її творчості. Вражає сама кількість документів і фотографій з Музею театрального, музичного і кіномистецтва (складовою частиною якого є Будинок-музеї Марії Заньковецької в Києві). Як чудово, що наприкінці ХІХ століття вже існувала фотографія, адже завдяки їй ми можемо тепер бачити фотопортрети Марії Костянтинівни, фото її родини, фото акторів театру корифеїв, групові знімки, будівлі, сцени з вистав, фотознімки з дарчими написами шанувальників її таланту, з російським імператором Олександром ІІІ включно (до речі, на тій же сторінці вміщено й листа Великої княгині Єлисавети Федорівни, в якому вона дякує Марії Заньковецькій за благодійну виставу у Маріїнському театрі на користь Червоного хреста, що відбулася 25 січня 1887 року). Серед відгуків — слова А.Чехова, Л.Толстого та багатьох інших діячів російської культури, які цінували актрису за «безпосередність почуття і здатність запалювати ним глядачів». Лаконічні, ретельно підібрані відгуки критиків на вистави та висловлювання сучасників про гру Заньковецької доповнюють візуальний ряд складають уявлення про ті далекі часи.

Це презентаційне, зі смаком оформлене (художнє оформлення, макет і комп’ютерна верстка Олександра Коваля) святкове видання можна просто розглядати, навіть не відаючи, хто така Марія Заньковецька. Особливу насолоду це принесе тим, хто колекціонує давні листівки. Подякуймо сучасникам української актриси, які багато фотографували її в житті і на сцені в різних ролях — тепер це неоціненне надбання. Добру справу зробили ініціатори, упорядники й видавці, які архівне багатство донесли до читачів, шанувальників українського театру й театру корифеїв зокрема.

Назва альбому взята із однойменної п’єси Марка Старицького з присвятою автора М.Заньковецькій. Старицький вважав, що Заньковецька повинна грати не тільки селянок, а й жінок-інтелігенток. І написав для неї драму про долю актриси Марії Лучицької. Граючи цю роль, Заньковецька відчувала, що грає саму себе...

Лариса Іванишина