У місті вечір: запалюються ліхтарі, сяють реклами й вітрини дорогих крамниць, повз які прогулюється сита, добре вдягнена юрба. Зненацька її ідилічний настрій порушує вищання гальм. Серед дороги різко зупиняється авто, перед яким невідь-звідки викотилася величезна, розміром із людину, сльоза. Кришталево чиста й прозора, велично й повільно котиться вона занімілою вулицею повз укляклих від подиву людей. Її блиск затьмарює мерехтіння коштовних брязкалець на вітринах та гладких шиях і пальцях. Людям, ще мить тому безтурботним, чомусь стає сумно на серці, а в очах починає пекти. То у збайдужілих душах прокидається сумління, а в зашкарублих серцях починає пульсувати співчуття до чужого горя. І вже не тішать власні заможність та впливовість, світські балачки втрачають сенс, випаровується зверхня переконаність у тому, що ти — господар життя. Натомість приходить незвично болюче відчуття пекучого сорому і усвідомлення неможливості спокійно насолоджуватися життям, коли поруч комусь погано...

Це сцена із казки чудового грузинського режисера, письменника і поета Гурама Мелентійовича Петріашвілі, на творах якого у Грузії та за її межами виросло не одне покоління. Якщо реінкарнація справді існує, то пана Петріашвілі можна назвати сучасним втіленням Ганса Християна Андерсена з його безмежною любов’ю до людей, умінням побачити диво у найбуденніших речах та унікальним даром відчувати всім єством чужі радість та біль.

На жаль, мало кому відома роль, яку ця людина відіграє в сучасній українській культурі. Для її збереження та пропагування вона за кілька років зробила стільки, скільки деякі наші «митці» (більш відомі на модних тусовках, ніж у царині творчості) не зробили й за все життя.

Здавна між Грузією та Україною існують міцні дружні зв’язки, зокрема у царині культури. Пана Петріашвілі завжди цікавила наша культурна спадщина, він досконало знає українську мову, культуру та історію. Тож не дивно, що після перевороту, внаслідок якого перший президент Грузії Звіад Гамсахурдія та його парламент опинилися у вигнанні, він призначив саме пана Петріашвілі своїм повноважним представником в Україні. «У всі часи об’єднувалися космополіти, — казав президент. — Нині настав час об’єднуватися націоналістам. Бо лише справжній націоналіст може бути істинним інтернаціоналістом». Таким чином, у кінці 1992 року пан Петріашвілі з родиною переїхав до України, оселившись у Чернігові. Він активно включився у процес відродження нашого національно-культурного середовища, створивши за чотири роки на міському та обласному каналах чернігівського телебачення цикл передач про українську культуру та її діячів. Зокрема, понад п’ятдесят випусків передачі «Коріння», присвячених Тарасові Шевченку, Михайлові Коцюбинському, Олександру Довженку, Анатолію Пєшковському, Леоніду Осиці та багатьом іншим видатним діячам. Також він зняв вісім короткометражних ігрових відеофільмів і сім лялькових мультфільмів, видав у місцевій пресі ряд культурологічних статей на захист української мови та літератури.

1996 року Гурам Петріашвілі переїхав до Києва, де створив для Всеукраїнського товариства «Просвіта» дві передачі циклу «Слово невмируще», присвячені українській мові. Півроку він вів у прямому ефірі каналу «Культура» всеукраїнського радіо передачі про українську культуру та мистецтво. На студії «Укртелефільм» вийшли дві його короткометражні стрічки: «Трамвай» та «День народження» і документальний фільм про Анатолія Хостікоєва «Я — актор».

2000 року вийшла з друку його казка «Гу та їжачок», а у 2004 році видавництво «Веселка» випустило книгу його казок «Казки маленького міста». Торік на каналі «Культура» пройшов його документальний фільм «Він! Микола Вінграновський», присвячений великому українському поетові-шістдесятнику. Стрічка вражає глибиною відчуття та тонкістю розуміння творчості поета, його образної мови та стилістики, зворушливістю почуттів, яких сповнена. Дай Боже кожному українцеві так знати і відчувати власних геніїв!

А який чудовий сценарій написав пан Петріашвілі до анімаційного фільму-фантазії на тему творчості народної художниці Марії Приймаченко! Це глибоко символічна та надзвичайно лірична історія, яка занурює глядача у містичний космос, творений майстринею.

Найближчим часом пан Петріашвілі сподівається почати зйомки повнометражної стрічки «Давид і Григорій», в основу сценарію якої він поклав долі видатних філософів грузинського й українського народів — Давида Гурамішвілі та Григорія Сковороди. Доля цієї картини вирішується нині у Міністерстві культури та мистецтв, куди сценарій подано на розгляд. Ця стрічка стане приємним подарунком для шанувальників справжнього мистецтва та інтелектуального національного кіно.

Отож, коли вам доведеться зустріти на вулиці невисокого, міцно збитого чоловіка у сванетській шапці, з виразними очима, що випромінюють проникливість і доброту, вам пощастило: ви зустріли доброго казкаря, відданого прихильника української культури, щирого друга України та просто надзвичайну людину — Гурама Петріашвілі.