Олег Пшин у виставі «Контрабас». Режисер О. Аркадін-Школьник. Донецький український музично-драматичний театр. Фото В'ячеслава Пащука

З 12 по 20 квітня у Донецьку пройшов VIІІ міжрегіональний фестиваль «Театральний Донбас — 2006», який проводиться раз на два роки. Його організатори — Донецьке міжобласне відділення НСТДУ, Управління культури і туризму Донецької та Луганської облдержадміністрацій, керівництво Донецького академічного українського музично-драматичного театру.

Було показано 10 вистав театрів Донецької та Луганської областей. Приємно відзначити, що є цікаві творчі здобутки в режисурі, сценографії, музичному та пластичному вирішенні вистав. Радувало яскраве сучасне прочитання вітчизняної класики, творчі експерименти.

Фестиваль Донецького академічного музично-драматичного театру відкрився музичною драмою «Зілля» за мотивами повісті Ольги Кобилянської «В неділю рано зілля копала», поставленою Анатолієм Канцедайлом (читайте про неї в №1 за 2006). Хочу лише нагадати, що маємо яскраве, високопрофесійне, виразне за формою та глибоке за філософським змістом сучасне прочитання чудового твору. Як відзначили члени журі фестивалю, ця вистава є творчою подією не лише на Донеччині, а й в Україні. Можна привітати колектив, який нарешті отримав гідну візитну картку українського музично-драматичного театру.

Інтрига ж фестивалю полягала у тому, що творче змагання розгорнулося саме між виставами одного й того ж театру. Хоча, на мою думку, вистави «Зілля» та «У джазі тільки дівчата» не можна порівнювати. Вони різні — і за вимірами духовної цінності, і за місцем в репертуарній палітрі творчого колективу. Перша вистава стала душею театру. Актори, як і глядачі, виходять після неї просвітленими, очищеними... Виставу було відзначено дипломами фестивалю у восьми номінаціях, в тому числі — за кращу режисуру (Анатолій Канцедайло), краще музичне вирішення (Євген Кулаков), краще звучання хору (Тетяна Пащук), за хореографію (Геннадій Дибовський), кращу жіночу роль (Мавра — Альбіна Терехова), за чоловічу роль (Гриць — Володимир Швець), за вдалий дебют (Тетяна — Зоряна Гуска), за кращу роль другого плану (Раду — Сергій Банников). А народний артист України Геннадій Горшков, виконавець ролі Андронаті, отримав спеціальний диплом журі «За значний внесок у розвиток театрального мистецтва Донбасу».

Мюзикл «У джазі тільки дівчата», поставлений за мотивами однойменного кінофільму Біллі Вайлдера режисером Олександром Аркадіним-Школьником, — інша грань творчості Донецького театру. Яскраве театральне дійство — відверто розважальне. Звичайно, і такі комедії потрібні, вони дають глядачам заряд енергії, легкість думок і почуттів. У виставі — гармонія режисури, сценографії, музики, хореографії та акторського ансамблю. Лаконічна і в той же час багатофункціональна конструкція сценічного оформлення, повороти кола сцени зі швидкою трансформацією місця дії задають темпоритм вистави, визначають її динаміку, дають змогу будувати яскраві мізансцени. Постановка відзначається почуттям міри, культури, стилю. У ній багато режисерських і акторських знахідок. Яскраві комедійні актори М.Кришталь (Джері, він же Дафні) та А.Романій (Джо, він же Жозефіна) порадували своєю майстерністю. Трансформацію їхніх героїв у жіночі образи вирішено тонко й відсторонено як вимушене перевдягання, а тому самі образи — органічні й напрочуд кумедні. Менше виставі поталанило з жіночими ролями. Роль Цукорка (прототип образу Душечки в кіно) грає приваблива актриса Аліса Суворова. Але їй не вистачає шарму, невимушеності, жіночої пікантності. Загальний успіх вистави — безсумнівний. Гадаю, що її чекає довга щаслива сценічна доля. А на фестивалі вона була удостоєна Гран-прі та ще багатьох дипломів: за кращу режисуру (Олександр Аркадін-Школьник), за кращу сценографію (Тетяна Медвідь), за кращу хореографію (Василь Маслій), диплом за кращу чоловічу роль розділили: Михайло Кришталь та заслужений артист України Андрій Романій, диплом за кращу чоловічу роль другого плану отримав Віктор Жданов (Осгуд Філдінг III).

А закріпила успіх господарів фестивалю (вистави йшли на їхній сцені) моновистава «Контрабас» за П.Зюскіндом у постановці теж О.Аркадіна-Школьника та у майстерному виконанні Олега Пшина. За цю виставу постановник отримав диплом за кращу режисуру, а актор — за кращу чоловічу роль.

Журі було одностайним: усім трьом виставам Донецького академічного українського музично-драматичного театру притаманні майстерність, професіоналізм та висока культура. Виразною складовою цих вистав стала музика завдяки таланту головного диригента оркестру і композитора — заслуженого діяча мистецтв України Євгена Кулакова.

Подією сезону для Донецького академічного театру опери та балету ім. А. Солов’яненка стала опера «Богдан Хмельницький» К.Данькевича, поставлена заслуженим діячем мистецтв України Василем Вовкуном (Київ). Як зазначено у зверненні директора театру Василя Рябенького до глядачів, надрукованому в програмці, «вистава об’єднала зусилля фахівців Донецька, Києва, Львова, Кіровограда, до неї приєдналися кращі митці України, широко відомі у світі».

Сам факт звернення до вітчизняної спадщини після п’ятнадцяти років відсутності прем’єр українських творів у репертуарі державного академічного театру заслуговує на схвалення. Вистава не залишала глядачів байдужими. Та, як зазначив голова журі фестивалю — головний диригент Національного академічного театру опери та балету ім. Тараса Шевченка, народний артист України, професор Іван Гамкало, опера висвітлила суттєві проблеми, які сьогодні стоять перед колективом Донецького академічного державного театру опери та балету. Найактуальніша — незадовільний стан солістів, які не змогли забезпечити гідне професійне виконання головних партій опери. Викликає занепокоєння й оркестр, який зловживає динамікою звучання, заглушаючи солістів, не допомагає їм гідно донести вокальний образ і слово. Саме дефіцит творчих сил змусив керівництво звернутися до фахівців з інших театрів для створення згаданої опери.

«Постановка «Богдана Хмельницького» дуже дорого коштує, — констатував голова журі, — над нею працюють люди з усього світу (наприклад, виконавець партії Гетьмана — Стефан П’ятничко був запрошений зі США), а тому є сумніви, що опера може увійти до постійного репертуару театру. Заради чого такі витрати, якщо постановка носить фактично одноразовий характер?» На прес-конференції Іван Дмитрович Гамкало також зауважив, що театр має виховувати свою донецьку публіку, яка сплачує податки на фінансування цього театру, а не слухачів Іспанії та інших зарубіжних країн. Якщо, скажімо, столична опера виїздить за кордон, то лише на престижні фестивалі, а не на заробітчанство.

Спеціальними дипломами фестивалю відзначили солістів опери — заслужену артистку України Людмилу Шемчук (партія Варвари) та народного артиста України Стефана П’ятничка (партія Богдана Хмельницького).

Викликав cтурбованість і занепокоєння творчий стан Донецького обласного ТЮГу (Макіївка). Щодо вистави «Життя прекрасне» за водевілями «Ведмідь» та «Пропозиція» А.Чехова у постановці Г.Піменова у членів журі склалася думка, що театр за художнім рівнем залишився на багато десятиліть позаду. Режисура театру, манера гри акторів, манера подачі тексту, засоби існування у сценічному просторі далекі від сучасного театрального процесу. Однак журі відзначило спеціальним дипломом Павла Пічка (за роль Смирнова у згаданій виставі).

Вистави поетичного театру Володимира Московченка (Луганський академічний обласний український музично-драматичний) не сплутаєш з іншими. В поетичному ключі вирішено й «Титарівну» М.Кропивницького у постановці цього режисера. Виставу тепло й емоційно приймав глядач, хоча творчій молоді театру можна побажати вдосконалення майстерності і техніки мови та вокалу.

Дипломами фестивалю нагороджено Володимира Московченка (за режисуру), художника-постановника Ірину Лубську (за сценографію та костюми), хормейстера Ірину Юсупову, Геннадія Дибовського (за хореографічне вирішення вистав «Зілля» й «Титарівна»), почесною грамотою НСТДУ — актрису Ніну Чоп.

Донецький обласний російський драматичний театр (Маріуполь) показав виставу «Прощальна гастроль князя К.» за повістю «Дядюшкин сон» Ф.Достоєвського. Режисер-постановник Костянтин Добрунов, сценографія і костюми лауреата премії ім. В.Клеха — Світлани Канн. Вистава професійна, з творчим потенціалом і цікавими акторськими роботами. Приємно звучить зі сцени виразна, чиста, мелодійна російська мова. Одначе, на мою думку, суттєвий прорахунок у режисурі спричинив до порушення цільності й завершеності постановки. У творі проявився талант Достоєвського — сатирика і гумориста. Хоча через 15 років він зазначав, що написав «вещицу голубиного незлобия и замечательной невинности...»

Сценографічний образ вистави — карусель, що рухає дію по колу, підсилюючи її динаміку, форма балагану, — здавалось би, надає чіткості виставі. Та невизначеність режисером жанру вистави (у програмці написано: інсценізація) призвела до суттєвих похибок. Жанр має свої закони і форму виразності, навіть у подачі тексту, способі існування акторів на сцені. У виставі ж маріупольського театру через жанрову «розмитість» відбувається «хитання» від одного берега до іншого. У першій дії — комедійний світ з елементами водевілю, а в другій — психологічна драма з елементами гротеску, викривальної сатири... А сценічні персонажі, заявлені в яскравому комедійному ключі, що відповідає характерам літературних героїв, упродовж вистави трансформуються, набуваючи драматизму, викривальних рис, руйнуючи цільність характерів як образів, так і всієї вистави. Це стосується трактування образу князя К. (А.Шевченко). Невиправдані метаморфози відбуваються і з іншими персонажами цієї вистави. Втім, дипломами були відзначені на фестивалі Світлана Канн (за художнє вирішення вистави) та актори Світлана Немчук, Сергій Лупільцев, народна артистка України Наталя Юргенс, а Ірина Топчієва за роль Зінаїди Москальової отримала спеціальний диплом.

Луганський обласний російський драматичний театр (єдиний) привіз на фестиваль виставу сучасної авторки Марії Ладо «Дуже проста історія» (постановка заслуженого артиста України Петра Бойка, сценографія та костюми Тетяни Савиної).

За відсутності гарної сучасної драматургії зрозумілими є зацікавленість театрів п’єсою М.Ладо та позитивне сприйняття «Дуже простої історії» пересічним глядачем. Що ж приваблює їх у цій п’єсі та виставі? Жива побутова мова героїв, типовість образів і ситуацій з «глибинки», змальованих жваво, соковито, жанр притчі, в якій є можливість протиставити «грішним» помислам і душам людей чисті «думки» і «душі» домашніх тварин.

Співчуття до немічних, убогих, блаженних — в традиції російського народу. А Марія Ладо героєм п’єси робить нікчемного п’яницю, якого і рідний син уже соромиться та зневажає. Симпатичні домашні тварини більше довіряють не своєму доброму господареві, який їх годує і доглядає, і якого вони люблять, а п’яничці. І чомусь саме він, ця загублена душа, розуміє мову тварин, може з ними розмовляти. Більше того — самогубство у християн вважається тяжким гріхом, якому немає прощення. Чому ж тоді саме душу алкоголіка-самогубця переміщує Марія Ладо у тіло ще не народженої дитини? На це, та багато інших запитань, що виникають упродовж вистави, ми так і не знаходимо відповідей...

І хоча режисер визначила жанр як притчу, вона його не дотрималась. До появи ангелів вистава розвивається як побутова комедія з елементами лубка. Й усе, що відбувається у першій частині, цікавіше, ніж події після «вознесіння» свині, а потім і сусіда-п’яниці. Вони більше нагадують констатацію хепі-енду. Сценічне вирішення акторами образів Хазяїна і Хазяйки зводить нанівець притчевість. Бо хазяї на цій землі — саме працьовиті позитивні герої, а не алкоголік, що проголошує, як лозунги, прописні істини, а сам тим часом бігає красти горілку у хлів до Хазяїна... І поступово розсипається надумана авторкою притча про добрих тварин та жорстоких людей... А глядачі за інерцією весело сприймають останню появу Сусіда, уже ангела з гармошкою, та його дует із Хазяїном...

...І з’являється думка: у чому ж полягає місія театру? Опускатися до невибагливих уподобань пересічного глядача, чи все ж таки «сіяти світле, добре і вічне», звертаючись до кращих надбань світового та вітчизняного мистецтва?

Журі відзначило почесною грамотою Донецького відділення НСТДУ Світлану Стьопкіну-Долгую за вдалий дебют (роль Свині), дипломи отримали Валерій Приходкін (Сусід), Зоя Бондаренко (корова Зорька), заслужений артист України Олександр Бондаренко (Хазяїн), заслужена артистка України Поліна Шкуратова (Хазяйка).

Вистава «Гоголь-моголь» (нотатки божевільного) за мотивами творів М.Гоголя Сєвєродонецького міського театру драми була показана поза конкурсом, оскільки поставлена вона була ще 2002 року .

Отже, жоден колектив-учасник не залишився без нагороди. У кожній виставі журі знаходило вдалі акторські роботи, які відзначено дипломами, призами, грошовими преміями. Окрім творчих працівників, почесними грамотами Управління культури і туризму Донецької обласної держадміністрації, Донецького міського голови, спонсорами фестивалю було нагороджено багато керівників та працівників театрів — учасників фестивалю.

За високий рівень організації і проведення фестивалю Донецький обласний академічний український музично-драматичний театр нагороджено цінним подарунком від Групи НОРД. А Почесну грамоту НСТДУ «За значний внесок у розвиток театрального мистецтва в регіоні та за організацію і проведення фестивалю «Театральний Донбас — 2006» отримав директор-художній керівник цього театру Марко Бровун.

Донецьк