Не буду зупинятися на питанні, чому «наймасовіше з мистецтв» не стало предметом уваги з боку українських бібліографів, це зрозуміло: не було замовлення від влади, її ідеологічних установ. Наведу лише один красномовний приклад. У 1958 році в Києві вийшов покажчик «40 років радянської влади на Україні»1, в якому на 440 сторінках знайшлося місце лише для однієї інформації про українське кіно: статті А.Сироти «Киевская киностудия к 20-летию советского кино» зі збірника «Двадцать лет советской кинематографии», що вийшов у Москві 1940 року.

Досі, крім бібліографічних посилань, які містяться у виданнях відомих дослідників українського кіномистецтва І. Корнієнка, Г. Журова, А. Шимова, Б. Береста та ін., маємо єдиний бібліографічний покажчик «Кіномистецтво Радянської України», виданий Національною парламентською бібліотекою України у 1985 році.2

Борис Берест у вступі до книги «Історія українського кіно» — першого масштабного дослідження, яке мало ґрунтовну бібліографію, сформулював завдання для подальших студій. «Майбутні дослідники українського кіно повинні зробити зведення літературних першоджерел з історії українського кіномистецтва, зібрати висловлювання майстрів кіно і критичні голоси сучасників. Максимально висвітлити творчі характеристики кращих майстрів українського кіно – кінорежисерів, авторів, кінооператорів, звукооператорів, композиторів тощо. Встановлюючи історичну послідовність в освітленні різних явищ українського кіномистецтва, треба враховувати хронологію випуску фільмів, їх ідейно-мистецьке значення, тематику і жанр. І нарешті, фільмографічні дані про найважливіші фільми повинні докладно відтворювати їх вступні титри. Як окремі мистецтвознавці, так і українська спільнота в цілому, завжди мусять ставити за приклад розвиток кіно в передових країнах вільного світу, а зокрема в Америці. Коли прийде час політичного і культурного відродження Української держави, коли прийде час піднести престиж нашої нації серед народів усього світу, ми повинні пам’ятати, що добрий високомистецький український фільм буде найбільш впливовим амбасадором незалежної України у вільному світі».3

Одним із проектів нещодавно утвореного Науково-дослідного центру кінематографічних студій НаУКМА та Наукової бібліотеки НаУКМА є підготовка бібліографічного покажчика з історії українського кіно. Це буде перша спроба дослідити процес виникнення і розвитку українського кіномистецтва та всіх його складових — від мистецьких та жанрових аспектів до кіноіндустрії та кіновиробництва, персоніфікації кіноакторів, режисерів, продюсерів; діяльності кінотеатрів, кіноглядацької аудиторії тощо. Концепція цього проекту передбачає зібрання відомостей про книжкову продукцію: монографії, наукові збірники, автореферати дисертацій, науково-популярні та довідкові видання, що були видані не тільки на території України, а й поза її межами, незалежно від мови видання.

На першому етапі роботи створюється джерелознавча база даних на основі каталогів найбільших бібліотек України — Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського, Національної парламентської бібліотеки України та Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника, включення до неї відомостей про наявні бібліографічні списки у книжкових виданнях та пристатейну бібліографію з енциклопедій, довідників і наукових збірників. Перегляд видань державної поточної бібліографії СРСР, України та Росії також дозволить її поповнити.

Другим етапом нашої роботи буде перегляд de visu відібраних джерел та здійснення їх повного опису.

Вважаємо за доцільне представити у покажчику й аналітичну інформацію: плануємо розписати певне коло джерел — галузевих енциклопедій, довідників і словників, зокрема англомовних. Крім того, у наших планах — розписати збірники, які містять відповідні матеріали, а саме: «Мистецькі обрії», «Культура України» (Харків), «Культура і сучасність» тощо.

Дещо ускладнює й уповільнює нашу роботу недостатня повнота фондів книжкових видань. Жодна з названих бібліотек не містить всіх книжок, виданих на території України, і зовсім складно буде розшукати літературу, видану на території колишнього СРСР та зарубіжну. Ми свідомі того, що особливий інтерес становить література, видана регіональними видавництвами, і тому будемо встановлювати контакти з великими науковими бібліотеками таких регіонів, як Харків, Одеса, Дніпропетровськ тощо.

В планах співробітників, які працюють над проектом, ознайомлення з книжковими зібраннями бібліотек установ та організацій кінематографічного профілю.

Що ж до структури нашого видання, то всі відомості про монографії, наукові збірники, автореферати дисертацій, науково-популярні та довідкові видання буде подано у хронологічній послідовності з тим, щоб дотриматися принципу історичної послідовності. Розкрити багатоаспектність проблематики допоможуть такі покажчики: іменний (абетковий), до якого ввійдуть прізвища авторів, персоналій, укладачів, художників, редакторів тощо; предметно-тематичний, в якому за певними рубриками можна буде знайти відомості про видання.

Поки не завершено відбір матеріалів, ми не зможемо остаточно деталізувати рубрики і підрубрики. Окреслимо найзагальніші.

Довідкові видання. Загальні праці. Кінематографія. Кіномистецтво. Кінофільми. Основні стадії розвитку кінематографа. Жанр, сюжет, стиль фільму. Кіно як індустрія. Кіновиробництво. Техніка, майстерність у кіновиробництві. Необхідні процеси та обладнання для кіновиробництва. Кіномитці. Професійні кіноартисти. Режисери, продюсери. Кіноактори. Кінотеатри. Показ фільмів. Кіноглядачі. Аудиторія. Кінолюбителі. Додатки. Аналітичні матеріали з галузевих енциклопедій, довідників і словників та збірників.

Створити цілісну історію українського кінематографа неможливо без аналітичних матеріалів галузевих періодичних видань. І ми сподіваємося, що з часом запрацюють паралельно інші проекти, спрямовані на розпис як наукових, так і літературно-мистецьких та популярних періодичних видань.

Ми свідомі того, що у покажчику будуть пропуски, що виникне невдоволення тим, що ми включили видання різні за якістю, повнотою, заідеологізовані, проте без цього не буде об’єктивності, неупередженості у висвітленні матеріалу.

Можливо, окремим додатком буде включено й відомості про матеріали партійних з’їздів та постанов, що безпосередньо стосуються питань українського кіно, бо без цих матеріалів важко зрозуміти злети і падіння українського кіно у ХХ столітті.

Незважаючи на те, що в основу концепції нашого покажчика покладено обмежений принцип відбору (книжкові видання), ми сподіваємося, що він матиме певну цінність для науковців, студентів та пересічного читача, який цікавиться історією українського кіно.