УкраЇна:

Тест на виживання

З 19 по 21 травня 2006 року у Центрі сучасного мистецтва Замок Уяздовський (Варшава) пройшла програма «Україна: тест на виживання», яка представляє найширшу панораму українського короткометражного кіно останніх п’яти років, а це роботи таких режисерів, як Валентин Васянович, Марина Горбач, Михайло Іллєнко, Степан Коваль, Анатолій Лавренішин, Олена Маришкіна, Сергій Маслобойщиков, Євген Сивокінь, Ігор Стрембіцький, Тарас Ткаченко, Тарас Томенко, Віра Яковенко.

В анотації до програми «Україна: тест на виживання» сказано, що тут «зібрано фільми різних за віком та світоглядом авторів, що їх поєднує одна обставина: їм усім вдається творити своє кіно в умовах зруйнованої кіноіндустрії, за відсутності фінансування та необхідної для зйомки будь-якого фільму інфраструктури. Втім, багатьом українським режисерам вдалося скористатися з цієї критичної для кінематографа ситуації, перетворивши її на власну естетичну платформу. Українські ігрові, документальні та анімаційні фільми демонструють, наскільки оригінальним буває мистецький продукт, створений в умовах школи виживання». Куратор програми — Олексій Радинський, співорганізація — Тарас Ткаченко.

Мистецька програма «ЗустрІЧ культур СербІЇ та УкраЇни»

У травні в рамках культурологічного проекту «Світова модерна драматургія. Діалог театральних культур» Центр Леся Курбаса запропонував мистецьку програму «Зустріч культур Сербії і України». До програми підключився Інститут філології Київського національного уніерситету імені Тараса Шевченка, де презентували україно-сербський альманах «Украс». У Центрі Леся Курбаса відбувся досить об'ємний цикл відеопоказів кращих вистав сербського театру, а також презентація збірки «Новітня сербська п'єса» – видання, здійсненого за підтримки Посольства Сербії і Чорногорії в Україні. Проект очолив філолог, письменник, викладач згаданого Інституту філології серб Деян Айдачич, який давно мешкає в Україні та знає українську мову як рідну. Його недовга передмова до збірки подає дуже цілісну картину історії сербської драматургії, а також аналіз сучасної сербської драми та її напрямків. Збірка вміщає шість п'єс, автори яких якраз і репрезентують основні мистецькі течії сербської драми. Це Л.Сімович, А.Попович, Д.Ковачевич, М.Маркович, Б.Срблянович, Н.Ромчевич. Серед текстів глибиною осмислення проблем сучасності вирізняється п'єса Душана Ковачевича «Професіонал».

Твори цього сербського драматурга та кіносценариста, а також політика найчастіше перекладають різними європейськими мовами.

24 травня в ТЮГу в рамках фестивалю «Київ травневий» відбувся показ комедії Мілоша Ніколіча «Ковалі» у виконанні Бєлградського Національного театру.

Футбол у Ґете-ІнститутІ

В залі для презентацій Німецького культурного центру в Україні 26 травня відбувалося щось досить дивне: чоловіки, в основному літнього віку, дивилися фільм про футбол. Пояснюється це тим, що цього року саме в Німеччині – чемпіонат світу з футболу, а в зв'язку з тим Ґете-Інститут провів серію акцій, присвячених «Динамо» та україно-німецьким зв'язкам у цій сфері. Презентація короткометражного фільму Клауса Бреденброка «Команда смерті» та книжки Володимира Пристайка «Чи був матч смерті?» з дискусією під модеруванням Андрія Куркова стали найбільш резонансною з акцій. Але не впевнена, що це додало поваги до збірного образу зіркового футболіста в ситуації сучасних міжнародних футбольних змагань. Справа в тому, що тільки один з довоєнних динамівців, які, між іншим, були саівробітниками НКВС, не виявився дезертиром і прорвався через лінію фронту до Червоної армії. Всі інші повернулися в окупований Київ і провели з різними німецькими та угорськими непрофесіоналами серію переможних ігор, а потім кожен зробив свій вибір: хтось прорвався з відступаючими німцями до улюбленого Парижа, хтось пішов служити у гестапо, а четверо справді були знищені у Бабиному яру, але не як герої-футболісти, а як всі інші жертви.

І автор книги, і автор фільму врешті прийшли до висновку (який зробила і Гамбургська прокуратура, що взялася розслідувати справу воєнного часу за цивільним кримінальним кодексом): так званого «матчу смерті» не було, це один з радянських міфів. Особливо чітко видно правду з архівних документальних матеріалів, опублікованих, колишнім кадебістом і колишнім заступником голови Служби безпеки України, генерал-лейтенантом юстиції у відставці, який здавна мав доступ до багатьох документів під грифом «совершенно секретно», паном Пристайком.

Те, що окупанти не відіслали динамівців одразу після гри у концентраційний табір, свідчить і німецький фільм режисера Бреденброка. Але разом з тим він із замилуванням цитує міфотворчий фільм «Третій тайм», поставлений в СРСР, який дає уявлення як про атмосферу під час переможної гри радянських футболістів, про засоби пропаганди у брєжнєвські часи, коли був створений.

На пошанування футболістів пам'ятного 1942 року на стадіоні «Старт» у Києві, де й стоїть пам'ятник полеглим динамівцям, відбувся міжнародний футбольний матч дружби «Журналіст України» – «Дер Шпіґель». Таким чином сучасні журналісти засвідчили свою повну лояльність до нового міфотворчого процесу. Уже не в стилі пропаганди, а в стилі реклами всесвітнього спортивного шоу.

Перемоги украЇнськоЇ

театральноЇ школи

Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого 2005 року в рамках міжнародного проекту «Театр і культура цивілізацій» (м.Сіная, Румунія) був визнаний найкращою європейською театральною школою і отримав право представляти Європу на «Всесвітньому фестивалі драматичних шкіл» на Філіпінах.

Цей фестиваль організувала кафедра UNESCO-ITI «Театр для всіх». Крім фестивалю драматичних шкіл, цей міжнародний проект включає «Всесвітню конференцію керівників драматичних шкіл», фестиваль театру малих форм «Олімпія» та конференцію ITI - Міжнародного інституту театру ЮНЕСКО.

Участь у фестивалі КНУТКТ ім.І.К.Карпенка-Карого відбулась завдяки меценатській підтримці компанії Київпідземшляхбуд і особисто президента цієї компанії Д.Й.Андрієвського.

Фестиваль проходив з 16 по 30 травня 2006 року на Філіпінах (м.Маніла). В ньому взяли участь театральні школи США, Індії, Філіпін, Перу, Мексики, Південної Африки, Ірану, Китаю, Японії, Румунії. Там відбулися: демонстраційні семінари провідних представників театральних шкіл Росії, Японії і США; відеопрезентації учасників фестивалю, тобто театральних шкіл та їхні театральні вистави; четверта Всесвітня конференція ректорів драматичних шкіл;.

КНУТКТ ім.І.К.Карпенка-Карого показав дві театральні роботи ІІІ акторського курсу: «Тартюф» Мольєра та «Урок» Е.Йонеско. Режисер-постановник та художній керівник курсу – завідувач другої кафедри акторського мистецтва та режисури драми, декан факультету театрального мистецтва Юрій Висоцький. Докладніше про подію – в наступному номері.

ДнІ ІзраЇльського кІно в УкраЇнІ

Посольство Ізраїлю в Україні та Національна Спілка кінематографістів з 15 по 18 червня презентували в Будинку кіно «Дні ізраїльського кіно». Були показані стрічки: «Трагедії Ніни» Шабі Габизона, «До кінця світу й ліворуч» Аві Нешера, «Операція «Йонатан» Менахема Голана, «Зірки Шламо» Шемі Заріна, «Під слідством» Марека Розембаума.

Фільми про бІженцІв

Управління Верховного комісара ООН у справах біженців провело в кінотеатрі «Жовтень» (Київ) 17–18 червня Фестиваль художніх фільмів про біженців: «Зозо» (Швеція, Великобританія), «Притулок» (США, Великобританія), «З чужим обличчям» (Німеччина, Австрія), «Готель «Руанда» (США, Великобританія, Італія, ПАР).

Бортко знІмаЄ «Тараса Бульбу»

Романтичного «Тараса Бульбу» Гоголя мріє зняти не один режисер. Після екранізації «Собачого серця», «Майстра і Маргарити» Булгакова та «Ідіота» Достоєвського Володимир Бортко взявся за «Тараса Бульбу» Гоголя. Це – російське кіно на замовлення телеканалу «Россия» та кінокомпанії «Централ партнершип» із залученням українських творчих сил. Планується не серіал, а двогодинний фільм. У російський прокат «Тарас Бульба» має вийти у листопаді 2007 року. Художники – петербуржець Володимир Свєтозаров та киянин Сергій Якутович. Головну роль Тараса режисер пропонує Богданові Ступці.

Іван МиколайЧук на УТ-1

П’ять фільмів, створених за участі Івана Миколайчука, показало українське телебачення з 12 по 16 червня, що стало сенсацією, оскільки важко згадати, щоб цей телеканал за останні два роки спромігся на щось подібне та ще в зручний для глядачів час. Віддаючи належне такому щедрому дарунку шанувальникам українського кіно з нагоди 65-річчя видатного актора, режисера і сценариста, хотілося б побажати укладачам ретроспектив дотримуватися логіки, – як правило, в таких випадках йдеться про хронологічну послідовність творчості. На УТ-1 було показано фільми в такій послідовності: «Пропала грамота» (1973), «Комісари» (1970), «Така пізня, така тепла осінь» (1981), «Сон» (1964), «Захар Беркут» (1972).

«Книга життЯ»

До 65-річчя майстра українського кіно, улюбленого актора багатьох українців випущено телевізійний документальний фільм «Іван Миколайчук. Книга життя» (режисер Василь Ілащук), який було показано на 5-му каналі 16–18 червня у вечірній час.

А в Будинку кіно стараннями Спілки кінематографістів України та Центру кінематографічних студій НаУКМА до цього ювілею проведено круглий стіл «Іван Миколайчук як феномен української культури», в якому взяли участь кінематографісти, письменники, співаки, видавці.

Відбулося вшанування пам'яті митця на його батьківщині: в Чернівцях – в обласній науковій бібліотеці пройшла презентація книжки Л.Брюховецької «Іван Миколайчук», було розгорнуто спеціальну книжкову виставку видань про творчість Миколайчука, а також вечір пам'яті у приміщенні Чернівецького музично-драматичного театру ім. О.Кобилянської, де колись молодий актор починав свою кар'єру. Вшановували митця і в його рідному челі Чортория Кіцманського району, де поруч з виступами гостей з Києва та Львова, прозвучали спогади його дружини – співачки Марії Миколайчук та директора Меморіального музею Івана Миколайчука, його рідної сестри Фрозини. Виступили на урочистостях і мистецькі колективи Буковини.

Цьогорічну премію ім. Івана Миколайчука Київської держадміністрації за здобутки в кіно вручено режисеру Євгену Сивоконю за його анімаційні фільми останніх років.

«Дисиденти»

Кіностудія «Контакт» знімає на замовлення телеканалу «1+1» документальну стрічку про долю Андрія Сахарова, Ліни Костенко, Василя Стуса, Івана Драча, Михайла Хейфіца. Буде знято десятки інтерв'ю з колишніми в'язнями радянського режиму.

Маршрути

«Посагу коханнЯ»

Моновистава «Посаг кохання» за Г.Маркесом у виконанні Лариси Кадирової, що має постійну прописку в Києві в театрі ім. І.Франка, нещодавно змогли переглянути в Москві під час Міжнародних театральних зустрічей та в Катовіце, де народна артистка України провела також і майстер-класи. А 10-11 червня виставу гаряче зустріли шанувальники таланту Лариси Кадирової у Львові – вона зіграла її в приміщенні Театру ім.Леся Курбаса.

Аншлаги в РІвненському театрІ

Один з творчих колективів України – Рівненський музично-драматичний театр – за традицією завершив цьогорічний сезон прем'єрою. Це була вистава «Сон літньої ночі» за В.Шекспіром, поставлена режисером С.Павлюком. Театр переживає творче піднесення – на його виставах аншлаги. Кілька місяців тому театр з успіхом показав у Києві виставу «Берестечко» за однойменним твором Ліни Костенко, поставлену режисером Олександром Дзекуном.