Центральний державний кінофотофоноархів ім. Г.С.Пшеничного налічує сьогодні в своїх фондах понад 12 тисяч кінодокументів. Архів було створено 1932 року – тоді він називався фотокіноархівом і комплектувався фотодокументами. Працівники кіно, телебачення, радіо практично щодня працюють у кіноархівах. Тих, хто пише історію кіно, на жаль, ми бачимо не так часто. Архів продовжує комплектуватися і нині, попри те, що з середини 1990-х років документальне кіно перебуває в занепаді.

Документи продовжують своє життя в сучасних фільмах, телепередачах: торік ми зареєстрували понад 1090 відвідувачів – користувачів документної інформації, для яких ми записали понад 95 годин кінодокументів. За обсягом це більше 90 повнометражних фільмів.

Найбільш ранній наш документ — фільм 1896 року про коронацію Миколи ІІ. Далі – «Двохсотрічний ювілей Полтавської битви» (1909) і «Похорон Терещенка» (1912). Найцінніший документ з вивчення історії України в період українських визвольних змагань 1917–1921 років – фільм «Український рух», який часто використовується, особливо після 1991 року. Зроблений в 1927 році, в ньому – живі учасники тих подій: Грушевський, Винниченко, Кош. Це постаті, повернуті із забуття.

В архіві зберігається фільм «Цар голод» (1921–1922), який відтворює жахливу картину голодомору 20-х років.

Безцінним кінолітописом політичного життя України 1920-х — 1930-х є періодика ВУФКУ, студії якого з 1923 року започаткували перший випуск хронікальних періодичних журналів. В архіві зберігається 5 випусків хроніки за 1923 рік і 2 номери журналу.

З 1927 року в Україні регулярно починає виходити журнал «Кінотиждень». Цікавими для дослідників українського кіно є 1932 — 1937 роки. Періодична кінохроніка того періоду в архіві відсутня. Але за 1932–1933 роки є майже 50 фільмів-кіносюжетів, з яких близько 40 виробництва «Москінохроніки», які надійшли з Москви. В них – пафос ударної праці, здобутки колгоспного життя, які не відтворюють об’єктивну ситуацію голодомору, сталінських репресій тощо. Вони, навпаки, вводять в оману, замовчують історію. Скажімо, в 1934 році на «Союзкінохроніці» виходить перший звуковий документальний фільм «За здорову зміну», де показано відпочинок дітей у піонерських таборах. Тобто в 1932–1937 роках студії працювали, та кінохроніки немає.

З 1938 року «Укркінохроніка» почала випуск журналу «Радянська Україна», який був перерваний лише з початком Великої Вітчизняної війни і відновлений 1943 року.

Протягом 20 — 30-х років поряд із випуском кіножурналів створюються і документальні фільми та окремі сюжети. Фільмів випущено небагато, до того ж, не всі вони збереглись. Тим більший інтерес викликають у користувачів.

Слід згадати про унікальний фільм, який стосується 1914-1928 років — «Документи епохи», який створений у 1928 — 1929 роках і змонтований Могилевським до 10-річчя Жовтневої революції.

На особливу увагу заслуговують фільми Дзиги Вертова — «Одинадцятий» (1928 рік) та «Симфонія Донбасу» (1930). Ми колись показували їх у Будинку кіно. Це перші твори радянського звукового кіно, в які вперше введено озвучення німих кадрів, шуми та кілька синхронних реплік.

Кінолітопис першого повоєнного десятиліття має понад 1200 назв кінодокументів. Це кіножурнали «Радянська Україна», стрічки «Київнаукфільму» та 19 фільмів Київської студії художніх фільмів. Серед авторів — відомі майстри наукового і науково-популярного кіно: В.Гомоляка, Є.Григорович та ін. В 1952 році на «Укркінохроніці» було започатковано випуск нових кіножурналів: «Молодь України», «Піонерія», «Радянський спорт» — вони зберігаються в нас. Значне місце в кінолітописі України посідають документальні фільми-хроніки відомих українськиї кінодокументалістів. Період з середини 1950-х до середини 1960-х зафіксований у хроніці як час значних соціально-економічних та політичних змін. Починають виходити нові журнали: «Україна сьогодні» та «Новини сільського господарства», які фіксують основні події десталінізації після ХХ з’їзду партії, «хрущовської відлиги». Тоді виходить ряд унікальних фільмів, які розповідають про судовий процес над групою оунівців. У нас зберігається ще один унікальний сюжет — про катастрофу 1961 року в Києві. Значна частина кінодокументів цього часу присвячена подіям Другої світової війни. З’являються досить незвичні за новизною та сміливістю фільми. Це «Вересень 1939-го» про новий погляд на приєднання Західної України і про боротьбу населення Західної України за створення Української самостійної соборної держави. У цей час історії повертаються імена людей, які або замовчувалися, або викреслювалися з підручників. Це фільми про трагічну долю українських письменників «И голос наш услышит мир», про жертви сталінського терору в Україні, і про радянського воєначальника Кирпоноса. Низку фільмів присвячено проблемі українського національного відродження.

Упродовж останнього десятиліття ХХ століття кінодокументальна база архіву поповнилася новими надходженнями, що дозволяють об’єктивніше висвітлювати різні періоди історії України. Зокрема, нам було передано документи з німецького Федерального архіву, вивезені під час Другої світової війни, а саме: 30 документальних фільмів виробництва українських студій. 1998 року надійшла унікальна колекція документів з Інституту мистецтвознавства, з фонду українського хореографа Авраменка, який мав власну колекцію. Ці колекції заслуговують на увагу кіносюжетами про танцювальний ансамбль українського народного танцю Авраменка у США, про життя українських емігрантів в Канаді в 1920 — 1930-х роках. Тут є унікальні фільми «Трагедія Карпат України» і «Карпатська Русь».

У нашому кіноархіві можна вивчати історію документального кіно за кінодокументами.