Уже вісім місяців триває війна за «Укртелефільм»... Причина ж типова: вільна земельна ділянка на території студії. Саме вільна ділянка, бо, за словами представників Держтелерадіо, «організації «Укртелефільм» уже немає». Держтелерадіо подумки стерло з лиця землі «Укртелефільм» не вчора. Спершу намагалися знайти бодай якийсь привід для ліквідації студії, для цього не один місяць ледве не «під мікроскопом» комісії від ГоловКРУ, УБОЗу здійснювали ревізію. Привід швиденько знайшли (чи вигадали) – численні адміністративні та фінансові порушення, які призвели до 3,2 млн грн збитків. Вже 26 січня 2007 року Наказом Держкомтелерадіо №12 вирішено реорганізувати Українську студію телевізійних фільмів «Укртелефільм» разом з державним підприємством «Дослідницьке конструкторсько-технологічне бюро «Фотон» шляхом злиття у спеціалізоване підприємство «Укртелефільм». Попереднє керівництво звільнено, «Укрелефільм» 1 серпня силою захоплено. Держтелерадіо на чолі з Едуардом Прудніковим стверджує, що причиною нинішніх перетворень на «Укртелефільмі» став фактичний занепад підприємства. Це при тому, що «Укртелефільм» має неабиякий творчий спадок телевізійних фільмів та передач, є чимала кількість нових проектів, які чекають на свій ефірний час. Тут можна говорити про занепад хіба що матеріально-технічної бази, адже 99% устаткування студії — це, на жаль, 80-90-ті роки. У зв’язку зі списуванням застарілого обладнання виник ще один конфлікт: за звинуваченнями Держтелерадіо було списано 80 % устаткування, що призвело до 2 млн грн збитків. «Укртелефільм» стверджує, що устаткування на згадані 2 млн грн на студії реально немає, а те, що списувалося, оцінюється… до 130 грн. За словами Е. Пруднікова, це не єдині збитки: ще 2, 1 млн грн втратила держава, коли «для спорудження житлового будинку директор О. Бійма та В. Онищенко незаконно знесли розміщені на цій ділянці землі два цехи для обробки плівки». Згадане знищене устаткування не функціонує вже 10 років, споруди цеху давно перетворилися на металобрухт і звалище отруйних хімікатів. Будівництво житлового комплексу на території студії розпочали ж заради виживання самої студії, адже гроші від продажу квартир підуть не до кишень керівництва, а на потреби студії та кіновиробництво. «Укртелефільм» зазначає, що цифра 2,1 млн грн, що значиться як збиткова, — це собівартість землі, на якій і ведеться будівництво. Це лиш окремі аспекти того моря бруду та наклепів, у якому захлинається «Укртелефільм». Ще були «аргументовані претензії» від Держтелерадіо щодо заниженої оренди, «мертвих душ», які отримували заробітну плату. Це довга і неприємна епопея, і чим далі, тим гострішим стає конфлікт. Складається враження, що вже всі забули, чим же є «Укртелефільм», яка мета діяльності студії? У центрі уваги – лиш цифри, у даному випадку «збитки для держави». Звісно, якщо Держтелерадіо виграє цю війну, і на місці студії виросте черговий торговельно-розважальний комплекс, чималенькі прибутки будуть. А кого ж засмутять духовні збитки, яких зазнає кінематограф та українська культура в цілому зі знищенням «Укртелефільму»?