19 листопада у Синій залі київського Будинку кіно пройшла презентація документального фільму Л.Череватенка під назвою «Євген Деслав. Фантастична мандрівка». Це перша біографічна стрічка, присвячена режисерові, теоретику кіно, публіцисту Є. Слабченку (псевдо – Деслав).

Євген Деслав – постать неординарна, навіть химерна, як і його сучасність. Українець за походженням, представник «авангардного покоління» першої половини ХХ ст., більшість свого життя він провів за кордоном, перебуваючи у Чехії, Іспанії та Франції. Фільмувати почав у 20-х рр., брав участь в міжнародних кінофестивалях як режисер, член журі, критик, підтримував зв’язки з українською інтелігенцією в еміграції, товаришував із С.Гординським, В.Винниченком, Є.Бачинським, певний період листувався з О.Довженком. Відомий як автор книг, романів, оповідань та як перший слов’янин, прийнятий до іспанського Товариства письменників. На відміну від представників еміграції, поцінованих на батьківщині, Є. Деслав незнаний Україні – його постать тільки починає входити в її історичний, культурно-мистецький контекст. Представлений фільм є поки що єдиною помітною, популярною за формою спробою донести це ім’я до широкого загалу. Має він й історіографічне значення, оскільки проливає світло на невідомі у біографії Є.Деслава сторінки українського періоду життя – від дати народження, родоводу до навчання в Білоцерківській гімназії. Завдання авторів фільму було ускладнене тим, що чимало фактів, пов’язаних із його життям та творчістю, залишаються до сьогодні нез’ясованими, уривчастими, основні ж матеріали, що стосуються цієї теми, перебувають у закордонних архівах й наразі малодоступні для вітчизняних дослідників. Ці питання виринули під час тривалої дискусії, що відбулася після перегляду фільму за участю французького дослідника творчості Є.Деслава і власника його архіву Л. Госейка, історика о.Ю.Мицика та сценариста й режисера фільму Л.Череватенка. Обговорення розкрило різницю у поглядах на доробок Є.Деслава – якщо для західноєвропейських досліджень, що вже мають певні здобутки, значною мірою сконцентровані Л.Госейком, основний інтерес представляє його теоретична спадщина, то у вітчизняному колі маємо тенденцію трактувати його як режисера й розглядати у загальнонаціональному масштабі. Нині ці спроби знаходяться у стані ініціації і являють широке поле для української сторони. «Режисерську» концепцію, принаймні у її кількісному еквіваленті, було спростовано Л.Госейком, котрий зменшив оголошене в фільмі число відзнятих Є.Деславом робіт від двадцяти семи до восьми, в цілому не вбачаючи в них особливої мистецької ваги. Те, що така точка зору не остаточна і має альтернативу засвідчили кінознавці, учасники «Фантастичної мандрівки». Дискусія показала чимало сторін, дотичних не тільки до творчості Є.Деслава і самого фільму, але й щодо дослідницької етики з її наріжною проблемою «монополії відкривача» та пов’язаним з цим питанням оприлюднення архіву майстра, на чому наголосив о.Ю.Мицик. Відтак, прем’єрний показ дебютного фільму про Є.Деслава не став індиферентним епізодом, а відбувся як подія, яка чекає на своє продовження.