 |
|
|
| Зміст номера 2009:#1 |
|
|
|
Бесіду веде Олексій-Нестор НА
Знаменита плеяда режисерів-філософів, чиї імена вимовляють з особливою пошаною, залишила людству нетлінні зразки кінематографічного мистецтва. Фільми Інґмара Берґмана, Мікеланджело Антоніоні, Андрія Тарковського, Федеріко Фелліні вже давно стали класикою. Своє місце серед них посідає грузинський режисер, випускник Тбіліської консерваторії, мешканець Парижа, спадкоємець традицій Луїса Бунюеля Отар Іоселіані...
 |
|
|
Інтерв’ю веде Олена Левченко
Лариса Венедиктова – перформер, хореограф, провідник ідей сучасного мистецтва в українському театрі, керівник театру-майстерні TanzLaboratorium (НЦТМ ім. Леся Курбаса). Народилася 1967 року в Києві, росла в Сибіру (м. Нижнєвартовськ), навчалася в Московському хореографічному училищі, закінчила Московський інститут хімічного машинобудування (1989 р.). Працювала інженером у НДІ «Пластмаш» (завод «Більшовик»).
1991 р. виїхала на гастролі до Греції, де вступила до англійської ангажементної танцювальної трупи, з якою виступала в Італії, Іспанії, Греції, Англії. Закінчила факультет хореографії Міжнародного слов’янського університету (1996 р.), де викладала до 2003 р.
З 2000 р. проводить в Україні фестивалі сучасного танцю «Сцена актуального танцю», куди на майстер-класи запрошували Т.Макмануса, І. Паулса, російських танцівників contemporary dance.
2001 р. стажувалася на American Dance Festival (Північна Кароліна).
2007 р. – стажування в мистецькому центрі Шльосс Брьоллін (Німеччина), де мала можливості для реалізації творчого проекту.
Учасник низки міжнародних мистецьких проектів в Австрії, Польщі, Німеччині, Швеції.
Як режисер із пластики співпрацює з українськими театральними режисерами, зокрема з Дмитром Богомазовим (вистави в театрах Києва, Одеси, Пермі, Черкас) та Олегом Ліпциним («Хто боїться Вірджинії Вулф?»). У заснованому нею театрі сучасного танцю TanzLaboratorium, який з 2006 року є театром-майстернею НЦТМ ім. Леся Курбаса, поставила перфоменси «...start and finish and start again...», «Лесь Курбас. Реконструкція», «Рекреація», «Serial Box».
|
|
|
 |
|
Лариса Брюховецька
75-річчю кіноактриси Наталі Наум було присвячено перегляди двох фільмів – документального «Найвище призначення на землі» (режисер Людмила Михалевич, студія «Глас») та ігрового «Повість про жінку»
(режисер Володимир Денисенко, 1973), а також круглий стіл «Наталя
Наум. Український характер», який відбувся в Синьому залі Будинку кіно 28 жовтня 2008 року. Спогадами ділилися: народна артистка
України Марія Миколайчук, доктор медичних наук Галина Терентіївна Денисенко, народний артист України, кінооператор Вадим Іллєнко,
заслужена артистка України, кіноактриса Ніна Антонова, заслужений
артист України, кіноактор Анатолій Барчук, кінознавець Валентина
Слободян, письменник, кінорежисер, син Наталі Михайлівни Олександр Денисенко, його дружина, кандидат історичних наук Тетяна Люта,
ще одна невістка Н.Наум, музейний працівник Санда Макану, кінооператор Олександр Скудра, актриса театру і кіно Любов Богдан.
Вела круглий стіл Лариса Брюховецька.
|
|
|
|
|
Олена Леонтович
Лесь Курбас виховав цілу плеяду українських
акторів. Любов Гаккебуш, Йосип Гірняк, Наталя Ужвій та інші. Були серед них і Олекса Ходимчук та Наталя Пилипенко.
Імена їхні забулися на шляхах буревіїв, але
колись вони були знаними. Вони були молодими, запальними, вродливими й талановитими. Жертвою радянського Молоха став Олекса
Ходимчук, покинула рідну землю, що обернулася до неї злою мачухою, Наталя Пилипенко…
|
|
|
Ерік Булло
Вступ
Дитина зі схрещеними руками випросталась під схилами монастиря серед книжок, сторінки яких гортає вітер. За тим клуби густого диму здіймаються у вигляді кулі над плоскогір’ям. Хлопчик тримає суху гілку, біла троянда вчепилася голками, темні дитячі очі під пильним поглядом камери...
|
|
|
Ольга Ямборко
Українське кіно. Де воно? Це питання-відповідь закономірно виникає у будь-кого з потенційних респондентів. Не будемо говорити про тих, хто занурений у проблематику кінематографа – вони ж бо люди зацікавлені. Кіно – це передусім глядач, і йому належить прерогатива остаточно промовити «бути чи не бути». Проблема повернення глядача здається безнадійно тяжіє над Десятою музою в Україні...
|
|
|
Л. Брюховецька, А. Погрібна
«Живі»
Режисер Сергій Буковський
Сценарна група Сергій Буковський, Сергій Тримбач, Вікторія Бондар, Євгенія Кравчук
Оператор-постановник Володимир Кукоренчук
Оператори Павло Казанцев,
Роман Єленський
Звукорежисери Ігор Барба,
Георгій Стремовський,
Головний консультант Юрій Шаповал
Виконавчі продюсери Марк Едвардс, Вікторія Бондар
Кіностудія «Листопад Фільм»
на замовлення Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000», HD, 75 хв. 2008.
|
|
next page >>
|
|
|
|
Гарячі новини на Facebook
|
|
|
|
|
|
|
