 |
|
|
| Зміст номера 2009:#2 |
|
|
|
Розмову веде Г. Заславець
Євген Паперний – актор театру і кіно, народний артист України (1992). Закінчив театральне училище ім. Б.Щукіна. Працював артистом Київського російського драматичного театру ім Лесі Українки. Знявся у фільмах «Пробивна людина», «Поїзд особливого призначення», «Ніч коротка», «Мамо, рідна, любима», «Карпатське золото», «Вперед, за скарбами гетьмана!», «Геллі і Нок», «Лялька», «Запороги», «Криза».
 |
|
|
Розмову веде Лілія Бондарчук
Ігор Слободський – артист театру і кіно, заслужений артист України (2000). З 1980 року працює у Театрі-студії кіноактора. Від травня 2006 року – художній керівник цього театру.
|
|
|
Розмову веде О-Н. Науменко
Відомий кінорежисер Карен Шахназаров уже десять років керує «Мосфільмом». Він став другим в історії режисером, після Івана Пир’єва, який очолив цю кіностудію. Однак, обіймаючи таку високу посаду в російській кіноіндустрії, Шахназаров певен, що кіно
як мистецтво вичерпало свої ресурси й поступово поринає в стихію,
з якої виникло, – стихію розваги. Він відверто говорить про це та... продовжує знімати фільми
|
|
|
Розмову веде Л. Брюховецька
Борис Савченко (н. 1939) – актор, режисер. Закінчив акторський факультет ВДІКу (1965) і режисерський КДІТМ ім. І. Карпенка-Карого (1971). Знявся у стрічках: «Тиша», «Скарби республіки», «Живе такий хлопець», «Місяць травень», «Камінний хрест» та ін. Поставив фільми: «Пам’ять землі» (1976, 5 с.), «Мужність» (1981, 7 с.), «Ще до війни» (1982, 2 с.), «Легенда про безсмертя» (1985), «Ігор Савович» (1986, 3 с.), «Земляки» (1988, 3 с.), «Меланхолійний вальс» (1990), «Для домашнього огнища» (1991), «Під чужим ім’ям» (1999, документальний)
|
|
|
Кінематографісти
Тарас Шевченко
Гоголю
За думою дума роєм вилітає;
Одна давить серце, друга роздирає,
А третя тихо, тихесенько плаче
У самому серці, може, й Бог не бачить.
Кому ж її покажу я,
І хто тую мову
Привітає, угадає
Великеє слово?...
|
|
|
Р.Плахов-Модестов, Г.Чміль
ПНР по декорації. Постать Пушкіна за столом, на якому лежать розгорнуті «Вечори». Поруч актор.
Пушкін. Сейчас прочёл «Вечера близь Диканьки», они изумили меня. Вот настоящая весёлость, искренняя, непринуждённая, без жеманства, без чопорности. А местами какая поэзия, какая чувствительность! Всё это так необычайно в нашей литературе, что я доселе не образумился.
Камера підіймається і там, за чорно-білою «гравюрною» декорацією, відкривається ярмарковий майдан, де все живе рухається, змінюється, звучить. Впереміж ідуть ярмаркові плани, то денні, то вечірні пейзажі, малюнки облич, постатей, цілих груп персонажів «Вечорів» – реальні і фантастичні, кумедні і сумні...
|
|
|
Ольга Велимчаниця
Постать Миколи Гоголя донині не розгадано. Існує безліч спроб створення його біографії,
та справжня, певно, ще не написана, зважаючи
на всі суперечності, містифікації, адже навіть спогади сучасників є вкрай неоднозначні: для
одних він веселий і приязний, іншим здавався відлюдником; Гоголь – і праведник, і нащадок злих сил; і служитель добра, і винуватець розтління душ; і божевільний, і чаклун.
|
|
next page >>
|
|
|
|
Гарячі новини на Facebook
|
|
|
|
|
|
|
