 |
|
|
| Зміст номера 2003:#4 |
|
|
|
|
Сторiнки: 1 2 3
|
|
|
|
Ольга Брюховецька
«Мамай» починається епізодом невільницької праці, який вирішений
у несподіваних тонах — світлих. Немов руйнує усталений ланцюг
асоціацій: неволя, підземелля, темрява, земля, смерть. Тут неволя
— біла. Чоловічі тіла, припорошені білою пилюкою, світла неволя,
білий бруд...
 |
|
|
Анна Ландовська
Будь-які наші сумніви щодо оцінки фільму розвіює фінал — він по-голлівудськи щасливий (happy-end) — незалежно від того, чи це кохання двох людей, чи двох фантомів, чи Соляріса і Землі, чи будь-якої іншої сумнівної комбінації — але це кохання, згідно зі стандартом, все перемагає. Головна вада фільму — нестача таємниці, недомовленості.
|
|
|
Ольга Брюховецька
Психоаналітичний дискурс, починаючи з середини 70-х років, є своєрідним
мейнстрімом у західній, як європейській, так і американській, кінотеорії, а відповідно, інтерпретації фільмів. Психоаналітичний дискурс відкрив «третій» вимір кіно поруч із структурно-комунікативним та соціально-ідеологічним, а швидше, не поруч, а за ними — вимір бажання.
|
|
<< previous page
|
|
|
|
Гарячі новини на Facebook
|
|
|
|
|
|
|
