Іван Миколайчук живий у памШяті українців – не тільки як геніальний актор, а й як втілення українського духу. В середині червня вшановували його пам'ять. 14-го гості з Києва відвідали містечка Буковини – Вижницю,;Кіцмань,Глибоке, побували на виставці образотворчого мистецтва, де образ Миколайчука втілився у портретах та композиціях. Того ж вечора чернівчани подивилися виставу «Небилиці про Івана» за сценарієм І. Миколайчука – про неї вже «Кіно-Театр» писав (№2, 2011). 15 червня день почався з покладання квітів біля меморіальної дошки Миколайчуку на будинку по вулиці його імені. Дальший маршрут – на гостини до Івана. Стараннями Чернівецької обласної держадміністрації свято набуло урочистості й масштабу, виявивши велику любов буковинців до свого земляка, уславленого легіня.
З автобуса, який віз киян з Чернівців до рідного села Миколайчука, було видно обличчя актора на рекламних щитах. У кожному селі понад трасою люди різного віку в народних костюмах експонували народні вироби, співали, танцювали, збиралися до столу, – пригоститися міг кожен, хто їхав цією дорогою в бік Чорториї. Нарешті там від церкви, що в центрі села, аж до Меморіальної хати-музею ювіляра вздовж дороги (свіжозаасфальтованої) стояли діти, тримаючи рушники, що було страшенно зворушливо. Людей і представників ЗМІ зійшлося дуже багато. Кожен, хто брав слово про Івана Миколайчука, говорили про свою любов до нього. Мудрим був виступ старшої сестри Миколайчука Фрозини Грицюк, директора хати-музею, яка нагадала, що тут побували люди з різних куточків світу й навіть народні депутати ВР України. Учасники свята дали волю почуттям: етнофестиваль був поруч – на спеціально устаткованій сцені таланти жителів Кіцманщини виблискували самоцвітами.
Час промайнув непомітно: покидати це чарівне місце не хотілося. О шостій вечора повернулися в Чернівці. Чернівецький театр ім. О. Кобилянської презентував глядачам свій дарунок до цієї дати – виставу про Івана Миколайчука «Тисяча снопів вітру».
Паралельно того і наступного дня в кінотеатрі «Чернівці» пройшов фестиваль молодіжного кіно «Кіноетніка».
Піднесення, що панувало на Буковині, не покидало і в Києві: саме такий настрій панував 17 червня на вечорі в театрі ім. І. Франка, де присутні переглянули кіноролики «Вітання з 70-річчям», зняті Василем Ілащуком і Тарасом Ткаченком, послухали спогади Богдана Ступки й Федора Стригуна і насолодилися виставою львів’ян «Небилиці про Івана».
Корисні статті для Вас:   "Він був земною і водночас неземною людиною"2011-05-27   Роман Балаян:"Я не хотів його втрачати"2011-05-26   Юрій Іллєнко про Івана2011-05-26     |