Вплив кі­но на лю­ди­ну важ­ко пе­рео­ці­ни­ти. Кі­но­фільм за­хо­плює емо­ції лю­ди­ни, їй нав’язу­ють­ся уяв­лен­ня, які за гли­би­ною пе­ре­жи­ван­ня мож­на за­рах­ува­ти до її влас­но­го дос­ві­ду. Кі­не­ма­то­граф – це ве­ли­кий ви­на­хід, який спра­вив ве­ли­чез­ний вплив на фор­му­ван­ня сві­то­гля­ду лю­ди­ни XX сто­літ­тя. Кі­но – най­більш «пе­ре­до­вий» вид ми­стец­тва, де ви­ко­ри­сто­ву­ють ба­га­то нау­ко­вих від­крит­тів. За ши­ро­тою охо­плен­ня дій­сно­сті і гли­би­ною про­ни­к­нен­ня в неї, за си­лою впли­ву на гля­да­ча че­рез зір і че­рез слух воно пе­ре­вер­шило ін­ші ми­стец­тва. Кі­но­об­раз роз­ши­рив як сфе­ру ху­дож­ньо­го освоєн­ня жит­тя, так і сфе­ру на­шо­го ес­те­тич­но­го пе­ре­жи­ван­ня. На екра­ні важ­ко ви­да­ва­ти се­бе не за то­го, хто ти є. Але чи оз­на­чає це, що пе­ред на­ми пра­вди­ве ми­стец­тво, що мо­жли­во­сті ре­алі­стич­но­го ві­доб­ра­жен­ня жит­тя без­по­се­редньо за­кла­де­ні в йо­го при­ро­ді і що са­ме тут, зав­дя­ки ви­со­ким до­ся­гнен­ням су­ча­сної тех­ні­ки, ми­стец­­тво пе­ре­сту­пає ту умов­ну і ра­зом з тим об’єк­тив­но іс­ную­чу грань, яка від­ді­ляє йо­го від жит­тя (грань, яка і сьо­год­ні за­ли­ша­єть­ся обов’яз­ко­вою для всіх ін­ших ми­стецтв), і діє у сфе­рі бе­зу­мов­но­го, без­по­се­редньо опе­рую­чи фор­ма­ми са­мо­го жит­тя.

«Кі­но це най­більш роз­ви­ну­тий ім­пе­ріа­лі­стич­ний за­сіб кон­т­ро­лю над ма­са­ми»(1). Валь­тер Бенья­мін на­пи­сав це у 1930-і ро­ки. Че­рез кі­но, че­рез ін­фор­ма­цій­ні ін­сти­ту­ти спра­вді про­во­дить­ся фор­му­ван­ня лю­ди­ни в то­му на­прям­і, який по­трібний для вла­ди. То­му Ленін називав його «найваж­ливі­шим з мистецтв», а Ста­лін осо­би­сто да­вав «доб­ро» на ко­жен ху­дож­ній фільм, перш ніж той ви­хо­див у про­кат, ро­зу­мі­ю­чи, що кі­но знач­ною мі­рою фор­мує ми­слен­ня гля­да­чів.

Кі­но ак­тив­но нас­ад­жує цін­но­сті кра­ї­ни-ви­роб­ни­ка (пе­ре­дус­ім США) і мо­же зав­да­ти руй­нів­но­го впли­ву на всю куль­ту­ру то­го на­ро­ду, який «при­мі­ряє» на се­бе чу­жі цін­но­с­ті, цін­но­сті сус­піль­ства ма­со­во­го спо­жи­ван­ня. В га­лу­зі ма­со­вої куль­ту­ри, нез­ва­жаю­чи на її край­ню при­мі­тив­ність, США не ма­ють со­бі рів­них при­ва­бли­ві­стю, осо­бли­во се­ред мо­ло­ді. На дум­ку З. Бже­зинсь­ко­го, мас-куль­ту­ра (по­ряд з вій­сь­ко­вою та еко­но­міч­ним мо­гут­ні­стю) за­без­пе­чує Спо­лу­че­ним Шта­там по­лі­тич­ний вплив, близь­ко­го яко­му не має жод­на дер­жа­ва сві­ту(2).

Дав­но вста­но­вле­но вплив філь­мів на по­ве­дін­ку лю­дей. Кі­но за­ли­шає у під­сві­до­мо­сті гля­да­ча осо­бли­ву ін­фор­ма­цію, спираючись на яку, той поводиться від­по­від­но до сво­го улю­бле­но­го ге­роя. Най­біль­ше під­да­ють­ся цьо­му ді­ти, але й до­ро­слі не поз­бав­ле­ні ін­стинк­ту нас­лі­ду­ван­ня ...

На сьо­год­ні те­ле­ба­чен­ня — од­ин із най­до­ступ­ні­ших за­со­бів ма­со­вої ін­фор­ма­ції. Будь-яка ди­ти­на мо­же вімкнути те­ле­ві­зор і ди­ви­ти­ся те, що їй за­ма­неть­ся. І що во­на мо­же там по­ба­чи­ти? На­силь­ство, вбив­ства, секс. Фільм по­ві­до­м­ляє гля­да­че­ві пев­ну ін­фор­ма­цію і «за­ра­жає» йо­го пев­ни­ми по­чут­тя­ми. Да­лі гля­дач об­мір­ко­вує фільм, об­го­во­рює йо­го зі знай­оми­ми, от­же, фільм про­дов­жує чи­ни­ти на ньо­го вплив. У на­ші дні кі­но є го­лов­ним по­ста­чаль­ни­ком ко­пі­йо­ва­них ро­льо­вих мо­де­лей по­ве­дін­ки для чо­ло­ві­ків і жі­нок у ві­ці до 30–35 ро­ків. Не­га­тив­ним мо­мен­том є те, що мо­ло­ді про­по­ну­єть­ся спи­су­ван­ня «іде­аль­них» об­ра­зів з те­ле­е­кра­на, а осо­бли­во по­га­но, ко­ли пі­дро­стаю­че по­ко­лін­ня по­чи­нає ще з ди­тя­чих ро­ків ко­пі­ю­ва­ти ма­не­ри де­я­ких ге­ро­їв, за­бу­ваю­чи при цьо­му влас­ну ін­ди­ві­ду­аль­ність.

Дедалі біль­шої по­пу­ляр­ності се­ред мо­ло­ді набуває про­дук­ція, що мі­стить сце­ни «жа­хів», вжи­ван­ня нар­ко­ти­ків, сек­су. Ці за­хо­плен­ня сиг­на­лять про на­рос­таю­чу аг­ре­сив­ні­сть під­літ­­ків, а та­кож про не­ста­чу бать­ків­ської ува­ги.

Кі­но, і зо­кре­ма аме­ри­кансь­ке, пе­ре­но­сить цін­но­сті куль­ту­ри за­хід­но­го сус­піль­ства, не вла­сти­ві ге­­но­ти­пу на­шої лю­ди­ни.

Ряд філь­мів про­па­гує де­ві­ант­ність (де­ві­ант­на по­ве­дін­ка — по­ве­дін­ка, що від­хи­ляєть­ся від за­галь­но­прий­ня­тих, со­ці­аль­но схва­лю­ва­них, най­більш по­ши­ре­них і уста­ле­них норм у пев­них спіль­но­тах), зо­бра­жую­чи зло­чин­ців ча­рів­ни­ми, во­льо­ви­ми, силь­ни­ми осо­би­сто­стя­ми, що чинять пом­сти в нес­пра­вед­ли­во­му сві­ті. Дос­лі­джен­ня со­ціаль­них психо­ло­гів свід­чать про пря­мий зв’язок між де­ві­ант­ні­стю на те­ле­е­кра­ні і де­ві­ант­ною по­ве­дін­кою під­літ­ка в жит­ті.

Як точ­но по­мі­тив Гер­берт Шил­лер, со­ці­олог, про­фес­ор фа­куль­те­ту за­со­бів ма­со­вої ін­фор­ма­ції уні­вер­си­те­ту в Ка­лі­фор­нії, ві­це-пре­зи­дент Між­на­род­ної асо­ці­ації з нау­ко­вих дос­лі­джень ЗМІ: «Ду­ма­ти, що про­дук­ція кі­но­про­ми­сло­во­сті слу­жить тіль­ки для роз­ва­ги і не не­се ідео­ло­гіч­но­го на­ван­та­жен­ня, зна­чить сві­до­мо іг­но­ру­­ва­ти од­ну з най­ді­є­віших форм куль­тур­но­го ім­пе­ріа­ліз­му».

В 2010 ро­ці на на­ші екра­ни вий­шло по­над 300 за­ру­біж­них філь­мів. З них біль­шість — са­ме ті жан­ри, які здат­ні по­си­лю­ва­ти де­пре­сію, пі­джи­влю­ва­ти злість, аг­ре­сію, не­га­ти­візм, во­ро­же ста­влен­ня до ін­ших лю­дей.

Кі­но спроможне впли­ва­ти на наш на­стрій, емо­цій­ний стан. Вче­ні про­во­ди­ли дос­лі­джен­ня, як різ­ні жан­ри кі­но впли­ва­ють на ор­га­нізм лю­ди­ни. Вия­ви­ло­ся, що пе­ре­гляд бо­йо­ви­ків і три­ле­рів зі сце­на­ми жор­сто­ко­сті і на­силь­ства по­гір­шу­ють цир­ку­ля­цію кро­ві гля­да­ча, тоб­то згуб­но впли­ва­ють на йо­го здо­ров’я. Во­ни «пі­джи­влю­ють» аг­ре­сію, яка че­рез сві­до­мість про­ни­кає на під­сві­до­мий рі­вень і про­во­ку­ва­ти­ме про­яви аг­ре­сив­ної по­ве­дін­ки.

Ті ж дос­лі­джен­ня по­ка­за­ли, що пе­ре­гляд ко­ме­дій, навпаки, по­кра­щує кро­во­о­біг, впли­ва­є, як при­йом ві­та­мі­нів і за­нят­тя спор­­том. Ко­ме­дії є хо­ро­шими лі­ка­ми для бо­роть­би зі стре­сом, осо­бли­во, як­що гля­дач не стри­мує сво­їх емо­цій, а го­ло­сно смі­єть­ся. Адже під час сміху в ор­га­ніз­мі лю­ди­ни ви­ро­бля­єть­ся ен­дор­фін — гор­мон ща­стя, який по­ліп­шує на­стрій, до­по­ма­гає пе­ре­мог­ти де­пре­сію. Цей при­йом ши­ро­ко ви­ко­ри­с­то­ву­єть­ся в пси­хо­те­ра­пії і от­ри­мав наз­ву — кі­но­те­ра­пія (ме­­тод впли­ву на пси­хі­ку лю­ди­ни за до­по­мо­гою пе­ре­гля­ду філь­му, йо­го об­го­во­рен­ня та ос­ми­слен­ня). Філь­ми з по­зи­тив­ною сю­жет­ною лі­ні­єю ви­кли­ка­ють від­по­від­ні емо­ції, які ро­блять нас доб­рі­ши­ми, чуй­ні­ши­ми.

На мій по­гляд, як­що вплив кі­но на лю­ди­ну на­стіль­ки знач­ний, то має сенс зай­ня­ти­ся йо­го вив­чен­ням у за­галь­но­ос­віт­ніх за­кла­дах.

1 Бенья­мин Валь­тер­. Мо­сков­ский­ дневник. — М.: Ad Marginem, 1997.

2 Кі­но як за­сіб ін­фор­ма­цій­но-психо­ло­гіч­ної вій­ни. —

http://psy­fac­tor.org/ki­no­prop/ki­no.htm