Джордж Ґріффін, ведучий американського телебачення, зробив інтерв’ю з колишнім співробітником КГБ, що втік на Захід, Юрієм Безменовим.

У 70-ті він був співробітником радянського посольства в Індії, там і втік. Не всім це вдавалося, бо КГБ відловлювало втікачів, як це сталося з Литвиненком на нашій пам’яті.

Безменов розповідає, за якими методиками працював СРСР із країнами третього світу. Перший етап – деморалізація країни, він забирає мінімум 15–20 років, здійснюється через освіту й медіа, вимагає підготовки принаймні одного покоління, для якого СРСР – читай, Росія, – не є ворогом.

Ми називаємо це інформаційною війною. Я їхала в таксі в прекрасному місті Львові, де все таке українське, ну таке українське, що не може бути, а у водія грала російська попса на «Русском радіо». Йому не рве мозок когнітивний дисонанс. Зовсім. І в київських таксистів те саме.

Це якраз і є ціле покоління – приблизно з 2000 року, коли український інформаційний простір почав дерибанитись і перепродуватись власникам, імен яких ми не знаємо. І коли наповнювати цей простір почали російським продуктом. Найефективніша форма пропаганди: ви вмикаєте російські фільми (вони можуть бути й про якусь там няню), та відбувається розмивання інакшості.

Виросли люди, для яких росіяни у військовій формі – позитивні персонажі, яких грають Хабенський і Домогаров.

Одне покоління – на деморалізацію, після цього 5–6 років на дестабілізацію економіки, фінансів, армії, силовиків і так далі. Це приблизно 2008–2013 роки. Все ідеально вкладається.

Ну, не придумували вони нічого нового. Ні Путін, ні Дугін, ні Сурков не є людьми якогось геніального креативу.

Далі – криза до шести тижнів.

Тут у них не вийшло, тут ми їм обламали сценарій, самі того не знаючи й не розуміючи. Самим фактом опору. Після того – нормалізація, яка, як каже Безменов, може тривати нескінченно, але країна все одно лишається під російським конт-ролем.

Це інтерв’ю треба продублювати українською мовою чи, принаймні, зробити субтитри та показати на всіх українських каналах із просвітницькою метою.

Західна еліта не готова взагалі до розуміння масштабів нинішніх історичних подій. Це певною мірою заслуга російської пропаганди, яка працювала принаймні від 2004 року.

Кожен німець, австрієць, француз знав, що Ukraine is a split country, поділена на західну частину, яка говорить українською і хоче в Європу, та проросійську, яка хоче до Росії та говорить російською. Путін заскочив зненацька не тільки Україну, але й західні еліти.

Класична схема всіх цих путінферштандерів – це діалог. Винні обидві сторони. Тобто на вас напали, але винні обидві сторони.

Завжди треба домовлятись. Усе це називається технологією легітимізації агресора.

Українська правда. 18.09.2014 (друкується зі скороченнями)