«Кава по колу». Автор сценарію і режисер: Олександр Солдатов. Оператор: Олександр Рощин. Продюсер: Поліна Бушинська. В головних ролях: Максим Даншин, Марія Северілова. Хронометраж: 18:34. Україна, 2017

Фільм «Кава по колу» вдумливо розкриває парадокс, у якому ось уже четвертий рік перебуває Україна. Сформулювати його можна так: тривання війни в мирній країні. У ньому також порушується важлива проблема: вибір, який мусить здійснити людина призовного віку, – піти захищати свою вітчизну і свою сім’ю чи залишитись осторонь.

Стрічку знято в режисерській стратегії заглиблення не тільки в соціальну, а насамперед у психологічну реальність, у внутрішній стан людини, яка опиняється перед проблемою вибору, загострену тим, що доля дає шанс уникнути фронтового випробування. Тут немає гучної патріотичної риторики, немає нав’язування режисером своєї думки. Зрештою, не показано і війни на сході країни, яка перші два роки прокотилась великою мобілізацією.

Головний герой фільму Олександра Солдатова – людина типова, успішна в професії і щаслива й благополучна в родині. Живе, як і більшість українців, мирним життям, у час відпустки збирається з дружиною і двома чарівними дітками на курорт. Колишній випускник військового училища, який не став військовим, працює в атомній енергетиці, далекий від подій на Донбасі. Але ввечері, повернувшись з родиною додому, дізнається від консьєржки, що по нього приходили міліціонер і військовий, неважко здогадатись, що з військкомату. Через короткий час вони приходять за ним – уже втретє…

Такі фільми – з тонким, мистецьки майстерним виконанням важливої теми – в українському кіно нині на вагу золота. Тут діє та магія кіно, коли глядач мимоволі ідентифікує себе з персонажем, немов опиняючись у його ситуації, задумується: а як би я вчинив на його місці? Для сучасної України таке кіно – про те, як мирні люди роблять свій вибір на користь захисту країни, – дуже важливе.

До переваг фільму належить хороша операторська робота (камера Олександра Рощина відповідно до стилістики стрічки вміло портретує і головного героя, і вечірнє місто). До режисерських знахідок належить вибір на головну роль актора Максима Даншина. Тут відсутня гра, тут правда проживання в образі. В промовистих очах актора, в його мовчанні легко прочитується і його внутрішній стан, і його думки, і, зрештою, його вибір. Цьому допомагає робота режисера з деталями (пачка грошей, які герой бере на випадок відкупитися від призову, куплений годинник). Справжність характерна для епізоду у військкоматі.

Уже в дипломній роботі Олександра Солдатова «Я залишаюся» – документальній короткометражці про Майдан – було видно тяжіння молодого режисера до суспільно важливих тем і їхнього психологічного опрацювання. Його нова робота заслуговує усілякої підтримки й широкого показу – на телеканалах і на МКФ. Вірю в її успіх.